5 липня 2006 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства “Онікс” про розірвання ліцензійного договору, за касаційною скаргою акціонерного товариства “Онікс” на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до акціонерного товариства “Онікс” про розірвання ліцензійного договору.

Зазначав, що 15 січня 2002 року він одержав у державному департаменті інтелектуальної власності свідоцтво, згідно з яким йому належать права на використання знаку для товарів і послуг “ІНФОРМАЦІЯ_1” за класами ІНФОРМАЦІЯ_2 міжнародного класифікатора товарів і послуг.

На підставі ч. 8 ст. 16 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” йому, як власнику, належить право надавати будь-кому дозвіл на використання знаку на підставі ліцензійного договору.

1 лютого 2002 року між ним і акціонерним товариством “Онікс” був укладений ліцензійний договір на знак для товарів і послуг, відповідно до якого відповідач одержав виключну ліцензію на використання зазначеного знаку.

Ліцензійний договір є оплатним і порядок визначення винагороди та здійснення платежів є однією з його істотних умов.

Відповідно до п. 5.1 ліцензійного договору платежі за договором повинні проводитися на підставі додаткового договору, який є невід'ємною частиною основного договору.

Посилаючись на те, що відповідач відмовився від укладення додаткового договору, чим позбавив його можливості отримання винагороди за використання належного йому знаку для товарів і послуг, просив розірвати зазначений ліцензійний договір та заборонити його використання.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: ліцензійний договір на знак для товарів і послуг, укладений між ОСОБА_1 та акціонерним товариством “Онікс” розірваний, акціонерному товариству “Онікс” заборонено використовувати знак для товарів і послуг “ІНФОРМАЦІЯ_1”.

У касаційній скарзі акціонерне товариство “Онікс” просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу акціонерного товариства “Онікс” відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.