ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2006 р.                                                            Справа № 44/408-06

вх. № 13422/4-44

Суддя господарського суду Дюкарєва С.В.

при секретарі судового засідання Двоєглазова Л.Е.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  відповідача -  ОСОБА_1, дов. від 05.10.2006р.

розглянувши справу за позовом ОСОБА_2, м. Х-в 

до  ОСОБА_3, м. Х-в  

про звільнення та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд зобов'язати відповідача привести у придатний длявикористання стан земельну ділянку, яка  розташована за адресою: АДРЕСА_1, та повернути її позивачеві, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позивач у судове засідання 20.12.2006р. не з'явився.

Через канцелярію суду 19.12.2006р. ввід позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з перебуванням позивача у службовому відрядженні з 19 по 27 грудня 2006 року. Суд, розглянувши зазначене клопотання, відмовляє позивачу у його задоволенні, оскільки 31.12.2006р. закінчується передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України двомісячний строк розгляду справи.

Відповідач  надав відзив на позов, в якому проти позову заперечує, просить в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує на те, що за адресою: АДРЕСА_1, ніколи не розмішувалась та не розміщується на теперішній час мала архітектурна форма, яка б належала відповідачеві. Відповідачу в установленому законом порядку виділена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення малої архітектурної форми - кіоску, яку він займає і на теперішній час.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2006р. учасники судового процесу повідомлені, що неявка їх представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи за наявними в ній матеріалами. За таких обставин справа розглядається згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника  відповідача, судом встановлено наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради НОМЕР_1 “Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єкта” між позивачем та Харківською міською радою 15.04.2005р. було укладено договори оренди землі.

У відповідності до зазначених договорів оренди землі позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0315га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,0084га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва торговельного павільйону.

Як стверджує позивач, відповідачем самовільно в порушення ст.ст. 116,  125 Земельного кодексу України без набуття права власності чи права користування земельною ділянкою та встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) самовільно зайнято земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом експлуатації малої архітектурної форми - торговельного кіоску.

Згідно з положеннями статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано листи Фрунзенської районної ради м. Харкова, направлені на адресу позивача, в яких повідомляється, що власників малих архітектурних форм попереджено про виділення позивачеві земельної ділянки за адресою: : АДРЕСА_1 (лист НОМЕР_2).  При цьому у зазначених листах не вказано перелік власників малих архітектурних форм, чиї кіоски розташовані на земельній ділянці, відведеній позивачу.

Крім того, в підтвердження позовних вимог позивачем надано досудове повідомлення від 15.07.2006р., яке направлено позивачем відповідачу, з вимогою звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: : АДРЕСА_1.

Зазначені листи та досудове повідомлення не можуть бути прийняті судом у якості належних доказів по справі, оскільки у відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України  обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами   доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач пояснив, що підприємницька діяльність ним здійснюється за адресою вул. : АДРЕСА_2. Згідно рішення Харківської міської ради НОМЕР_3, яке додано відповідачем до матеріалів справи, йому надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки для розміщення малої архітектурної форми з метою здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2.

Також відповідач вказує на те, що за адресою: АДРЕСА_1, ніколи не розміщувалась та не розміщується на теперішній час мала архітектурна форма, яка б належала відповідачеві.

Господарським судом Харківської області на адресу Харківського міського управління земельних відносин направлено запит відносно надання інформації щодо адреси, на якій фактично розташовано кіоск відповідача.

Актом НОМЕР_4  обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2, , складеним головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради ОСОБА_4, встановлено, що відповідач займає земельну ділянку за адресою:  АДРЕСА_2.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Перевіривши надані докази, вислухавши пояснення відповідача, суд дійшов до висновку про  те, що позивачем не доведено суду факт зайняття відповідачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а тому і порушення відповідачем вимог чинного законодавства та прав позивача.

Таким чином, позовні вимоги позивача не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами, а тому задоволенню не підлягають.    

Враховуючи викладене та керуючись статтями  1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписано 25.12.2006р.

Суддя                                                                                            Дюкарєва С.В.