ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.12.2006 Справа № 14/348-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Томатна країна", м. Київ,
до відповідача-1: Херсонської митниці Державної митної служби України, м. Херсон,
до відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області, м. Херсон,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: закритого акціонерного товариства "Чумак", м. Каховка Херсонської області,
про скасування рішення митного органу № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року, зобов'язання відповідача визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митнми деклараціями від 09.11.2006 року № 508010000/5/003243 та № 508010000/5/003255 на рівні договірної вартості товару, а також повернути позивачу надмірно сплачені митні збори в сумі 3101грн. 97коп. та 3077грн. 87коп.
за участю представників
позивача: Лосевичева О.В., нач. юр. відділу, дов. від 12.04.06 р., Войчук О.С., керівник з митного оформлення, дов. від 22.09.06 р., на засідання суду 20.12.06 р. не прибули,
відповідача-1: Груненко О.В., нач. юр. відділу, дов. № 07/04-25/9923 від 20.12.06 р.,
відповідача-2: Сенкевич О.В., представник, дов. № 14-08/2352 від 22.11.06 р.,
третьої особи на стороні позивача: Закомірна О.О., представник, дов. № 1 від 19.07.06 р.
Позивач у позовній заяві по справі № 14/348-АП-06, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 1, том 2), просить скасувати рішення митного органу № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року, зобов'язати відповідача визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією від 09.11.2006 року № 508010000/5/003243 за методом –"за ціною договору щодо товарів, які імпортуються" а саме –92137,60грн. з оформленням усіх необхідних документів, та стягнути на користь позивача з державного бюджету України через Управління державного казначейства у Херсонській області надмірно сплачені митний збір в сумі 30грн. 71коп. та ПДВ у розмірі 3071грн.26коп.
Позивач у позовній заяві по справі № 14/349-АП-06, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 73, том 1), просить скасувати рішення митного органу № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року, зобов'язати відповідача визначити митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією від 09.11.2006 року № 508010000/5/003255 за методом –"за ціною договору щодо товарів, які імпортуються" а саме –91421грн.61коп. з оформленням усіх необхідних документів, стягнути на користь позивача з державного бюджету України через Управління державного казначейства у Херсонській області надмірно сплачені митний збір в сумі 30грн. 47коп. та ПДВ у розмірі 3047грн.40коп.
Ухвалою по справі від 06.12.06 р. зазначені справи об'єднано в одне провадження, якому присвоєно номер 14/348-АП-06.
Представник позивача, належним чином повідомленого про дату час та місце проведення судового засідання, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, надіславши письмове клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з хворобою, а також письмове пояснення у якому підтримав позовні вимоги з урахуванням змін та доповнень, посилаючись на наступні обставини.
Митна вартість товару, задекларованого у ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та у ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року була визначена декларантом на рівні фактурної (контрактної) ціни, тобто за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1).
Митною вартістю за методом 1, тобто за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена. Згідно ст. 267 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів до ціни угоди при цьому додаються, якщо вони не були раніше до неї включені, витрати на доставку товарів до аеропорту, порту чи іншого місця ввезення товарів на митну територію України. Згідно контракту укладеного між ТОВ «Томатна Країна»та ПП «Хотамов Юсуф»поставка товарів здійснювалась на умовах DAF- кордон Росія-Україна. Умови поставки DAF передбачає, що продавець за власний рахунок укладає договір перевезення товару до пункту у місці поставки товару на кордоні. Для умови поставки DAF у продавця не має зобов'язань перед покупцем з укладання та оплати договору страхування. Про те, у відповідності до умов поставки DAF, Продавець має нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту поставки у визначене контрактом місце.
У Покупця, за умовами поставки DAF, відповідно до правил Інкотермс-2000, також не має зобов'язань щодо страхування товарів, а відтак договір страхування товарів Покупцем (позивачем) не укладався і позивач не ніс жодних витрат, пов'язаних з укладанням цього договору.
В зв'язку з чим, у відповідності до ст. 267 Митного Кодексу України, до фактурної (контрактної) вартості товару витрати на доставку та страхування товару не були включені.
Крім того, ніяких документів для підтвердження витрат на страхування товару Митний орган не вимагав. Та покупець не мав можливості їх надати, бо він товар не страхував.
Митний орган заявлену Декларантом митну вартість товару у ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та у ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року, переглянув, здійснивши свою митну оцінку до ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та до ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року і зазначений товар було розмитнено за ВМД № 508010000/5/003243 від 09.11.2005 року та за ВМД № 508010000/5/003255 від 09.11.2005 року за митною вартістю, визначеною митним органом за резервним методом (методом 6). Нажаль, копій митної оцінки до ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та до ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 у позивача не має, також у позивача не має й копій ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та у ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року, які в подальшому були анульовані на підставі проведеної Відповідачем-1 митної оцінки, але зазначені документи, повинні знаходитися у Відповідача-1.
При оформлені товарів за ВМД № 508010000/5/003243 від 09.11.2005 року було
надано перелік документів, що зазначений у гр. 44 зазначеної ВМД, а саме:
Код документу | Найменування документу |
0023 | Експортна декларація |
0027 | Довідка про визначення митної вартості, а саме митна оцінка товару до ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.05 року (була оформлена митницею, та декларанту не надавалася) |
0030 | Лист про погодження |
0036
Декларація митної вартості -2
0104 | Внутрішній транзитний документ |
2720
Накладна СМГС
3105 | Рахунок-фактура |
4010
Зовнішньоекономічний договір
4100 | Некласифікований внутрішній договір, а саме договір доручення |
6001
Довідка про декларування валютних цінностей
6020
Сертифікат відповідності стандартам
6841 | Карантинний сертифікат (дозвіл) |
6852 | Санітарний сертифікат (дозвіл) |
6866 | Сертифікат про походження товару форми СТ-1 |
7020 | Документ що підтверджує надання пільг у сплаті мита |
9020 | Картка обліку суб'єкта в митниці |
При оформлені товарів за ВМД № 508010000/5/003255 від 09.11.2005 року було
надано перелік документів, що зазначений у гр.44 зазначеної ВМД, а саме:
Код документу | Найменування документу |
0023 | Експортна декларація |
0027 | Довідка про визначення митної вартості, а саме митна оцінка товару до |
ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.05 року (була оформлена митницею, та декларанту не надавалася) |
0030 | Лист про погодження |
0036 | Декларація митної вартості -2 |
0104 | Внутрішній транзитний документ |
2720 | Накладна СМГС |
3105
Рахунок-фактура
4010
Зовнішньоекономічний договір
4100
Некласифікований внутрішній договір, а саме договір доручення
6001 | Довідка про декларування валютних цінностей |
6020 | Сертифікат відповідності стандартам |
6841 | Карантинний сертифікат (дозвіл) |
6852 | Санітарний сертифікат (дозвіл) |
6866 | Сертифікат про походження товару форми СТ-1 |
7020 | Документ що підтверджує надання пільг у сплаті мита |
9020 | Картка обліку суб'єкта в митниці |
03.11.2005 року при розмитнені абрикосового натурального пюре з масовою часткою сухих речовин 30%, яке надійшло на адресу ТОВ «Томатна Країна»від ЧП «Хотамов Юсуф»за тим самим контрактом № UZB-4/08/05 від 04.08.2005 року оформлювалась ВМД № 508010000/5/003165, до якої декларантом подавався такий же самий перелік документів. При цьому ніяких додаткових документів митниця не вимагала, достовірність поданих документів у Митного органу сумніву не викликала, митна вартість товарів Відповідачем -1 переглянута не була й залишилась на рівні фактурно.
Таким чином, на думку Позивача, Декларантом були пред'явлені Митному органу усі документи, передбачені п. 14 зазначеного Порядку й ніяких інших додаткових документів Відповідач-1 не вимагав. В свою чергу, Відповідач-1, в порушення вимог ст. 80 Митного Кодексу України, самостійно визначив митну вартість товару, що декларувався, без надання Декларанту письмового повідомлення про відмову у розмитненні товару за митною вартістю на рівні договірної ціни із зазначенням її причин.
Як вже зазначалося в позовній заяві, з метою однозначного тлумачення та застосування окремих норм з питань митної оцінки товарів, Листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 02.04.2004 p. N 06-10/10-392 роз'яснено:
«Якщо після вивчення поданих декларантом документів (основних та додаткових) митний орган аргументовано не погоджується з ними і не здійснює митне оформлення товарів за заявленою декларантом митною вартістю, що є фактичною відмовою у оформленні товарів та випуску їх відповідно до заявленого митного режиму, він, відповідно до статті 80 Митного кодексу України, зобов'язаний видати декларанту письмове повідомлення із зазначенням причин відмови і після цього може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються.»
Правомірність зазначених доводів, на думку Позивача, підтверджується позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 16.06.2006 року. Між іншим, у зазначеній ухвалі визначено, що безумовним порушенням вимог чинного законодавства, яке не потребує доказування, є ненадання митницею товариству талону відмови в оформлені декларації та ненадання письмово оформленого пояснення щодо підстав проведення митної оцінки вантажу при наданні оригіналу транспортної декларації декларантом.
Відповідач-1 розглянув подані Декларантом документи, в тому числі і вантажно митну декларацію за № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року згідно якої Декларантом була заявлена митна вартість товару на рівні фактурної вартості, а саме 92137,60 гривень, і вантажно митну декларацію за № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року згідно якої Декларантом була заявлена митна вартість товару на рівні фактурної вартості, а саме 91421,61 гривень письмового повідомлення із зазначенням причин відмови в митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю Декларанту не надав і, як вважає Позивач, безпідставно здійснив митну оцінку товару до ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та до ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року за методом 6 тобто резервним методом.
Крім того, Відповідач-1 стверджує що саме митна оцінка товару до ВМД № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року та до ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року є рішенням митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів. Позивач з даною заявою погодитися не може з наступних причин.
По - перше, пунктом 3.6. Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений Наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 року № 685, та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 року за № 969/8290, передбачено, що після розгляду поданих документів та за потреби проведення вартісної оцінки товару Відділом складається ДОВІДКА про визначення митної вартості чи здійснення митної оцінки товарів з ОБГРУНТУВАННЯМ усіх ВИКЛАДЕНИХ у ній висновків. У цьому ж наказі наводиться зразок Довідки про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки). Якщо порівняти зазначену довідку з копією митної оцінки товару до ВМД, то видно, що це дві абсолютно різні форми.
По-друге, в Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 24.09.1997 року № 449/2247 зазначено, що в графі 44 «Додаткова інформація/подані документи»зазначаються реквізити документів під відповідним кодом згідно з Класифікатором документів. Згідно класифікатору документів, наведеному у Додатку № 9 до зазначеного наказу, під кодом 0027 зазначаються реквізити саме ДОВІДКИ про визначення митної вартості.
По - третє, Управління митної Вартості Державної Митної служби України у своєму листі від 30.06.2006 року № 16/1-1012 проінформувало, що після розгляду поданих документів та за потреби проведення вартісної оцінки товару Відділом складається ДОВІДКА про визначення митної вартості чи здійснення митної оцінки товарів з ОБГРУНТУВАННЯМ усіх ВИКЛАДЕНИХ у ній висновків. І Декларант має право оскаржити зазначене рішення до митного органу вищого рівня або суду. (Так, цей лист видано ДМС України у 2006 році, але при роз'ясненні ДМС України керується у зазначеному листі лише нормами Митного кодексу і ніяких інших нормативних актів у листі не наводиться).
У наданій для ознайомлення Декларанту митній оцінці немає жодного обгрунтування застосування митним органом резервного методу при визначені митної вартості задекларованого товару, також вона не містить жодного обґрунтування викладених в ній висновків.
Таким чином, на думку Позивача, Відповідач-1, порушуючи вимоги ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України, проігнорувавши наявність інших (попередніх) методів, застосував одразу резервний метод (метод 6). Позивач, в свою чергу, в якості підтвердження заявленої митної вартості вантажу, подав усі необхідні документи. Крім того, як вже зазначалося подібна поставка, в один період (листопад 2005 року), по тому ж самому контракту (№ UZB-4/08/05 від 04.08.2005 року) і від того самого виробника, здійснювалася через ту саму Херсонську митницю. У вказаній поставці Декларант подавав аналогічний пакет документів, заявляв митну вартість на рівні договірної ціни й заявлена Декларантом ціна була прийнята Митним органом. А відтак, згідно ст. 261 Митного кодексу України, Митний орган повинен був використати такі відомості для перевірки митної вартості.
Таким чином, Позивач та Декларант, керуючись ч. 4 ст. 264 Митного кодексу України, яка передбачає: «У разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. Гарантією також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку, (виділення наше), та ч. 5 ст. 264 Митного кодексу, яка передбачає: «При наданні декларантом гарантії уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товар у вільний обіг. У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати суму надмірно сплачених податків і зборів», сплатили податки і збори згідно з митною оцінкою товарів, здійсненою Митним органом, залишивши за собою право звернутися до суду для вирішення спірного питання щодо неправомірного завищення митної вартості товарів Митним органом.
Таким чином, проаналізувавши норми чинного законодавства України, докази надані для обґрунтування своєї позиції, позивач стверджує, що Відповідач-1 діяв з перевищенням своїх повноважень й у спосіб, що не передбачений чинним в України законодавством, чим порушив статтю 19 Конституції України.
Представник третьої особи на стороні позивача в ході судового засідання надав усні та письмові пояснення у яких погодився з позовними вимогами та просив їх задовольнити у повному обсязі, пославшись на наступні обставини.
09.11.2005 року для здійснення митного оформлення вантажу (пюре абрикосове), що належить Позивачеві, митним брокером ЗАТ "Чумак" (далі - Декларант) Відповідачу були подані вантажна митна декларація (ВМД) № 508010000/5/003241, декларація митної вартості (ДМВ-1) та інші документи, необхідні для здійснення митного оформлення.
Для підтвердження заявлених в деклараціях відомостей про митну вартість товару Відповідачу були надані документи, обов'язковість надання яких передбачена п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 року № 1375 (далі - Порядок № 1375), а саме:
- зовнішньоекономічний договір № UZB-4/08/05 від 04.08.2005 року;
- рахунок-фактура № 02 від 12.10.2005 року;
- залізнична накладна № 179658;
- митна декларація країни відправлення № 06003/13.10.05/3842 від 13.10.2005 року;
- сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UZUA 50401862/1 від 13.10.2005 року;
- Пакувальний лист;
- Сертифікати: якості, відповідності, фітосанітарний, гігієнічний.
Митна вартість товару, заявлена Декларантом у ВМД №508010000/5/003241, визначена останнім на підставі отриманих від Позивача документів із застосуванням методу оцінки за ціною угоди (метод 1), тобто на рівні 91421,61 гривень.
Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України метод за ціною угоди є основним методом визначення митної вартості товарів.
При розгляді поданих Декларантом документів Відповідач, з невідомих підстав, заявлену за ціною угоди митну вартість товару не прийняв, письмового повідомлення із зазначенням причин відмови в митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю не надав й здійснив митну оцінку товару до ВМД № 508010000/5/003241 за методом 6, тобто резервним методом.
Комітет Верховної ради України з питань фінансів і банківської діяльності в листі від 02.04.2004 року № 06-10/10-392 "Щодо застосування окремих положень чинного законодавства з питань визначення митної вартості товарів при їх митному оформлені", враховуючи необхідність однозначного тлумачення та застосування окремих законодавчих норм з питань митної оцінки товарів, надав наступне роз'яснення: "В окремих випадках, коли митний орган має обґрунтовані підстави не визнавати достовірність наданих декларантом документів, він може вимагати у декларанта подання окремих додаткових документів, виходячи із переліку документів, наведеного у п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року N 1375. При цьому перелік додаткових документів та причини їх запиту мають бути письмово сформульовані митним органом та надані декларанту."
Слід зазначити, що Декларантом були пред'явлені Відповідачу-1 всі необхідні документи, передбачені Порядком № 1375, й ніяких інших додаткових документів Відповідач-1 в письмовій формі не вимагав.
На підставі проведеної митної оцінки ВМД № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року була анульована. Про дії Відповідача-1 Позивач був негайно поінформований.
У зв'язку з тим, що Позивачем було прийнято рішення продовжувати митне оформлення товару за визначеною Відповідачем-1 митною вартістю, Декларантом була заповнена нова ВМД № 508010000/5/003255 від 09.11.2005 року із зазначенням митної вартості товару у розмірі, визначеному Відповідачем-1, а саме 106658,58 гривень.
Відповідно до приписів Порядку № 1375 декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України.
Декларація митної вартості за формою ДМВ-2 подається для заявлення митної вартості товарів, визначеної шляхом застосування одного з передбачених статтями 268 -273 Митного кодексу України методів оцінки: за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).
Оскільки митна вартість товару була визначена Відповідачем-1 за методом, відмінним від методу 1, Декларантом була заповнена декларація митної вартості за формою ДМВ-2 з дотриманням вимог Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом ДМСУ від 02.12.03р. № 828.
Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України "митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень цього Кодексу".
Порядок заповнення митних декларацій визначається Держмитслужбою.
Так, Інструкція про порядок заповнення вантажної митної декларації, затверджена наказом ДМСУ від 09.07.97р. № 307, містить припис наступного змісту: "Декларантом заповнюються всі графи вантажної митної декларації відповідно до конкретного митного режиму, за винятком граф 7, 51, С та D, що заповнюються посадовою особою митниці."
Аналогічний припис міститься і в Порядку № 1375: "Декларант самостійно заповнює декларацію митної вартості, за винятком граф, призначених для відміток митниці".
Тобто, незалежно від того, заявляється митна вартість декларантом чи визначається митним органом, всі графи ВМД та ДМВ у будь-якому випадку заповнює декларант, в тому числі і графи, в яких зазначається митна вартість товару.
Саме декларант, а не митний орган, заповнює графи 5, 6, 7 декларації митної вартості за формою ДМВ-2.
Так, у графі 5 ДМВ-2 зазначається номер і дата прийняття рішення митним органом. Тобто, до моменту заповнення митної декларації Відповідач-1 своїм рішенням № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року самостійно визначив митну вартість товарів і саме ці відомості були внесені Декларантом до декларації митної вартості.
Таким чином, на думку третьої особи на стороні позивача, подання Декларантом вантажної митної декларації та декларації митної вартості із зазначенням митної вартості товару, визначеної Відповідачем-1, жодним чином не свідчить про те, що саме ця вартість товару заявлена (тобто, самостійно визначена) декларантом, а тим паче про те, що Декларант погоджується з визначеною Відповідачем митною вартістю.
Стаття 264 Митного кодексу України передбачає, що у разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори згідно з митною оцінкою цих товарів, здійсненою митним органом. У випадку сплати декларантом податків і зборів згідно з митною оцінкою, зробленою митним органом, і прийняття остаточного рішення митним органом вищого рівня або судом щодо застосування митної оцінки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний відшкодувати суму надміру сплачених податків і зборів.
На підставі прийнятого Позивачем рішення Декларант здійснив митне оформлення товару в режимі імпорту із сплатою податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України, згідно з митною оцінкою товарів, здійсненою Відповідачем.
Представник відповідача-1 в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву), пославшись на наступні обставини.
1. Щодо самостійного визначення посадовими особами Херсонської митниці митної вартості товару Позивача.
1) Для підтвердження правильності визначення митної вартості Декларантом були надані наступні документи:
1. зовнішньоекономічний контракт,
2. рахунки-фактури на партію товару,
3. експортні ВМД країни-відправлення.
Проведений аналіз показав, що у зоні діяльності Херсонської митниці протягом 2005р. проводились митні оформлення подібних товарів із митною вартістю вищою ніж заявляв суб'єкт ЗЕД (370 дол. США за тону проти 300 дол. США за тону) і навіть самим ТОВ "ТОМАТНА КРАЇНА" здійснювалось митне оформлення вантажу "пюре абрикосове", що поставлявся виробником товару за митною вартістю 350дол.США за тону. Раптове зниження вартості товару ТОВ "ТОМАТНА КРАЇНА" при черговому митному оформленні вантажу "пюре абрикосове", що поставлявся не виробником товару викликало сумніви співробітників митниці.
Таким чином, на думку відповідача-1, виникла потреба витребування додаткових документів, які підтверджують митну вартість.
Частиною 2 ст. 264 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-IV встановлено, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості (зокрема з переліку документів, наведеного у п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375). При цьому не зазначається в якому вигляді митний орган висловлює свою "вимогу". Тобто інформацію про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, на думку відповідача-1, може бути доведено до відома декларанта не тільки у письмовій, а й в усній формі.
Митний орган приймає рішення про визнання або невизнання заявленої декларантом митної вартості товару після вивчення поданих декларантом документів (основних та додаткових) або у разі відмови (усній чи письмовій) в їх поданні.
Митницею було усно запропоновано Декларанту надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів наступні додаткові документи:
1. установчі документи підприємства, що переміщує товари;
2. угоду (договір, контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи;
3. угоди з третіми особами, що пов'язана з угодою (контрактом) поставки товарів, митна вартість яких визначається;
4. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця;
5. рахунки про сплату комісійних, брокерських послуг, пов'язаних з виконанням умов угоди щодо товарів, митна вартість яких визначається;
6. відповідну бухгалтерську документацію (по пунктам 4, 5);
7. замовлення на поставку товарів;
8. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника;
9. калькуляцію фірми-виробника на товари.
Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів Декларантом надано не було.
До того ж, як стверджує відповідач-1, всупереч п. 3.10. Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003р. № 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003р. за № 969/8290, Декларантом не було подано митниці довідку-розрахунок митної вартості товарів, призначену для контролю правильності заявленої митної вартості та формування бази даних цінової інформації Держмитслужби, хоча згаданим пунктом Порядку визначено обов'язкове подання зазначеного документу. Неподання митному органу зазначеного документу, на думку відповідача-1, є грубим порушенням обов'язків Декларанта. Форму довідки-розрахунку митної вартості товарів наведено у Додатку 2 до згаданого Порядку.
Стосовно п. 2 переліку додаткових документів, відповідач-1 зазначає, що (як вказано у позовній заяві суб'єкта ЗЕД) "страхування товару було здійснено за рахунок продавця" і ці витрати увійшли до фактурної (контрактної) вартості товару.
Але, відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати з тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000р. для умови поставки DAF у продавця відсутні зобов'язання перед покупцем з укладання та оплати договору страхування.
У п. 11 Вступу до зазначених правил йдеться про "необхідність спеціальних умов договору у випадку бажання сторін вийти за межі умов ІНКОТЕРМС", тобто якщо була досягнута домовленість складання та оплати продавцем договору страхування, це повинно було бути чітко відображено в договорі купівлі-продажу інакше застосовуватимуться вимоги умов ІНКОТЕРМС.
Проте, як стверджує відповідач-1, жодного посилання на факт страхування товару продавцем у зовнішньоекономічному договорі від 14.06.2006р. № 27/605, згідно з яким здійснювалась поставка товару, не міститься. Іншими документами цей факт Декларантом теж не підтверджено.
Отже, на думку відповідача-1, витрати на страхування товару були віднесені на рахунок покупця, до фактурної (контрактної) вартості товару не увійшли та при визначенні митної вартості вантажу повинні були додаватися до фактурної вартості з відповідним документальним підтвердженням. Жодного документу стосовно страхування товару (чи то з поважних причин, чи з метою зменшення податків і зборів) Декларантом надано не було.
Тому, з метою недопущення ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі, виконання заходів спрямованих на захист національного товаровиробника, митницею прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару з 300дол. США за тону до 350дол. США за тону.
2) Пунктом 2.3. Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003р. № 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003р. за № 969/8290, зазначено, що неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках:
- відсутності рахунку-фактури;
- відсутності інших документів, потрібних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості;
- якщо буде доведено, що заявлені в рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності;
- якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість;
- якщо декларант відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.
Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.
В зв'язку з відсутністю додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема з переліку документів, наведеного у п.15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України перевірка обчислення митної вартості є неможливою.
3) Митницею було застосовано резервний метод визначення митної вартості (метод 6) в зв'язку з відсутністю інформації, необхідної для визначення митної вартості за іншими (попередніми) методами:
метод 1 (Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються) - відсутні додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості: згідно вимог Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені п.п. 14, 15 зазначеного Порядку, які підтверджують витрати, визначені у статті 267 МКУ "Метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються", згідно положень якої визначалася заявлена митна вартість товарів (метод 1). Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (зокрема з переліку документів, наведеного у п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375) як стверджує відповідач-1, декларантом надано не було;
метод 2 (Метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів) - відсутні угоди щодо ідентичних товарів;
метод 3 (Метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів) - відсутні угоди щодо подібних (аналогічних) товарів;
метод 4 (Метод оцінки на основі віднімання вартості) та метод 5 (Метод оцінки на основі додавання вартості) - відсутні розрахункові дані необхідні для застосування цих методів.
Згідно п. 2.3. Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Державної митної служби України від 02.12.2003р. № 828 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2003р. за № 1192/8513, графи 5, 6, 7 декларації митної вартості заповнюються Декларантом.
4) Згідно вимог ст. 261 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-IV, відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі
застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Тобто, на думку відповідача-1, митний орган має використовувати такі відомості лише у разі їх прийняття (визнання).
5) Згідно вимог Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені п. 14 (основні документи), п. 15 (додаткові документи) зазначеного Порядку, які підтверджують витрати, визначені у статті 267 МКУ "Метод оцінки за ціною
угоди щодо товарів, які імпортуються", згідно положень якої визначалася митна вартість товарів (метод 1).
Додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів (зокрема з переліку документів, наведеного у п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003р. № 1375) Декларантом надано не було.
6) Згідно вимог п. 2. Р. XXI Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-IV (Прикінцеві положення) до приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом чинні нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Отже, на думку відповідача-1, навіть якщо і існували законодавчі протиріччя між нормами ст. 16 закону України "Про Єдиний митний тариф" та ст. 273 Митного кодексу України, застосовувати слід було норми кодексу.
7) Обґрунтування дій митниці, що призвели до проведення митної оцінки полягає, як вже було зазначено, у невідповідності наявної в розпорядженні митниці інформації про вартість товарів вищевказаних суб'єктів ЗЕД, задекларованій та у неможливості перевірки обчислення митної вартості, викликаною відсутністю (неподанням Декларантом) додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Факт неподання додаткових документів, на думку відповідача-1, підтверджується тим, що в гр. 44 ("Додаткова інформація/подані документи") оформленої ВМД у порівнянні з анульованою ВМД не з'явилось жодного нового документа, що підтверджує заявлену митну вартість товарів.
8) У ст. 265 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-IV
визначено, що письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом
митна вартість товарів не може бути прийнята митним органом як основа для
нарахування податків і зборів митний орган зобов'язаний надати декларанту у
термін, що не перевищує 30 календарних днів, на письмовий запит
декларанта. Як стверджує відповідач-1, до Херсонської митниці такого запиту не надходило.
Окрім вищенаведеного, відповідач-1 зазначає, що документ, який називається "Митна оцінка товару" і видається декларанту митним органом, є витягом з цінової інформації Єдиної Автоматизованої Інформаційної Системи Держмитслужби України у знеособленому вигляді та пропозицією митного органу суб'єкту ЗЕД провести митне оформлення за вказаною у цьому документі вартістю товару.
Відповідно до ст. 264 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-IV "Права та обов'язки декларанта, який декларує митну вартість товарів", у разі виникнення потреби в уточненні заявленої декларантом митної вартості товарів або у разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, Декларант мав право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вільний обіг.
При цьому, на думку відповідача-1, необхідно було використовувати Порядок застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг) затверджений наказом Державної митної служби України 30.12.2003р. № 932 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.01.2004р. за № 66/8665. П. 2.1.в.) зазначеного порядку передбачено, що декларування товарів із застосуванням тимчасової декларації можливе виключно за бажанням декларанта, якщо:
товари переміщуються трубопровідним транспортом або лініями електропередачі;
ціна товару у контракті визначається за формулою;
виникають спірні питання при:
визначенні митної вартості товарів;
визначенні країни походження товарів;
класифікації товарів згідно з УКТЗЕД.
Застосування Декларантом при митному оформленні ВМД типу ІМ40, як стверджує відповідач-1, фактично означає згоду Декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом.
2. Окрім наведеного вище, Херсонська митниця вважає за необхідне звернути увагу на пункт 3 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 14.07.2005 p. N 04-5/218 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства України з питань митної справи":
П. 3 Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статтями 266 - 275 Митного кодексу, статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375 (далі - Порядок N 1375).
Статтями 259 - 265 Митного кодексу встановлено права та обов'язки декларанта та митниці при визначенні митної вартості товару.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 Митного кодексу. Виходячи із зазначеної норми, методами визначення митної вартості товарів, які возяться на митну територію України є:
- метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);
- метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);
- метод оцінки за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);
- метод оцінки на основі віднімання вартості (метод 4);
- метод оцінки на основі додавання вартості (метод 5);
- резервний метод (метод 6).
Господарським судам потрібно враховувати, що відповідно до частин 2 -4 статті 266 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. У випадку, якщо основний метод при визначенні митної вартості товару не можна використати, застосовується послідовно кожний із зазначених методів. Однак, методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.
Господарським судам потрібно враховувати, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені пунктом 14, 15 Порядку N 1375, які підтверджують витрати, визначені у статті 267 Митного кодексу.
Господарським судам потрібно мати на увазі, що перелік, зазначений у вказаних пунктах, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
У вирішенні питання про визначення митної вартості товару господарським судам слід керуватися положенням частини 1 статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Виходячи з приписів цієї норми, до митної вартості товарів включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також інші фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури, зокрема:
- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;
- комісійні та брокерські;
- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів, і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).
Господарським судам потрібно враховувати, що при визначенні митної вартості товару у випадках, передбачених частиною 2 статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Господарським судам слід мати на увазі, що пунктом 2.3 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 N 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 969/8290 (далі - Порядок N 685), зазначено, що неможливість перевірки обчислення митної вартості виникає у випадках:
відсутності рахунку-фактури;
відсутності інших документів, потрібних для здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості;
якщо буде доведено, що заявлені в рахунку-фактурі чи інших документах відомості не відповідають дійсності;
якщо декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість;
якщо декларант відмовляється від надання необхідних додаткових відомостей.
Господарським судам потрібно враховувати, що відповідно до пункту 2.5 Порядку N 685 з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Таким чином, факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.
Порядок користування базою даних визначено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.95 N 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю".
Відповідно до пункту 2.7 Порядку N 685 за відсутності в базі даних цінової інформації відомостей про вартість певного товару (предмета), на підставі яких визначається його митна вартість, можна поряд з іншими джерелами інформації, які використовуються митними органами, користуватись інформацією спеціалізованих експертних організацій, які мають відповідні повноваження та несуть відповідальність за підготовлені висновки згідно з чинним законодавством. Проте, господарським судам слід звертати увагу на те, що висновки експертних організацій щодо вартості товарів застосовуються як допоміжний матеріал при визначенні митної вартості чи здійсненні митної оцінки.
Представник відповідача-2 в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву), пославшись на наступні обставини.
Господарський суд Херсонської області своєю ухвалою від 06.12.2006р. залучив Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області у якості відповідача 2 по справі за позовом ТОВ "Томатна країна" до Херсонської митниці щодо оскарження дій та рішення митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товарів у процесі процедури розмитнення.
Згідно п. 2 Указу Президента України від 28.06.1999р. №754/99, яким затверджено Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, стосовно ввізного/вивізного мита, а також акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (імпорті) на митну територію України або вивезенні (експорті) з митної території України контролюючим органом є органи державної митної служби.
Відповідно ст. 48 Бюджетного кодексу України та п. 1 ч. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, Державне казначейство України та його територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування державного бюджету.
На підставі цього, ГУДКУ у Херсонській області не може дати оцінку законності заявлених позовних вимог.
Повідомляємо лише реквізити для відшкодування податку на додану вартість:
Р/р 31115031605002 ГУДКУ у Херсонській області Одержувач —державний бюджет м. Херсона, ОКПО - 24104230, МФО - 852010, Код доходу - 14010300.
Згідно п. 2.1.2. Інструкції "Про порядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податком на додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами", затвердженої спільним наказом Державної митної служби України та Міністерством фінансів України від 30.06.2000р. № 369/149, Державна митна служба в централізованому порядку щоденно перераховує загальну суму належних коштів на відповідні рахунки органів Державного казначейства без зазначення переліку платників та конкретної суми цих коштів.
Питання щодо рахунків, на які були зараховані кошти по окремих митних деклараціях відноситься виключно до компетенції митних органів.
Суми мита, податку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборів, щодо яких винесено рішення суду про повернення, повертаються органом Державного казначейства за умови подання власником копії рішення судового органу, а також підтвердження митним органом перерахування цих коштів до державного бюджету.
У своїх позовних вимогах позивач просить відшкодувати судовий збір та інші документально підтверджені судові витрати за рахунок Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 8 статті 7 Бюджетного кодексу України передбачено принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Згідно ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються Законом про Державний бюджет України.
Так, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" бюджетні призначення на повернення судових витрат згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачені, тому відповідні рахунки, з яких би здійснювалось таке відшкодування в органах Державного казначейства України не відкриті.
Органи Державного казначейства України встановлювати бюджетні призначення та змінювати їх цільове спрямування не мають права. Статтями 119, 121 Бюджетного кодексу України встановлено відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів та порушення бюджетного законодавства.
Згідно роз'яснення Міністерства фінансів України від 01.03.2006р. № 31-18020-11-13/4135, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Тобто, на думку відповідача-2, судові витрати покладаються на відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і компенсуються вони за рахунок видатків, передбачених на утримання цих органів. У даному випадку, як вважає відповідач-2, у разі задоволення позовних вимог, судові витрати повинні бути відшкодовані за рахунок належного відповідача по справі - Херсонської митниці на підставі ст. 94 КАС України, а саме витрати, пов'язані із врегулюванням адміністративного спору, держмито, санкції та інші видатки стягуються за рахунок коштів кошторису установи та обліковуються за кодом бюджетної класифікації 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки".
На підставі вищевикладеного і керуючись Бюджетним кодексом України, постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005р., та ст. ст. 49, 50, 51, 56, 60, 61, 76 КАС України, відповідач-2 просить в частині стягнення позивачу судових витрат з Державного бюджету України відмовити. Стягнення судових витрат провести за рахунок відповідача-1 - Херсонської митниці. У задоволенні інших вимог винести законне та обґрунтоване рішення з урахуванням викладених у відзиві пояснень.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,
в с т а н о в и в :
04.08.2005р. між ТОВ «Томатна Країна», Україна (надалі –покупець, позивач по справі), та ПП «Хотамов Юсуф»», Узбекистан (продавець), було укладено зовнішньоекономічний контракт № UZB-4/08/05 (далі - контракт). Контрактом (п. 1.1) передбачено поставку продавцем покупцеві пюре натурального абрикосового 28-30%. Ціна товару складає 300,00 доларів США за одну тонну. Умови поставки: DAF - кордон Росії-України.
Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) в редакції 2000 року DAF означає: Поставка до кордону (... назва місця поставки). Згідно умови поставки DAF продавець за власний рахунок укладає договір перевезення товару до пункту у місці поставки на кордоні. Страхування товару також було здійснено за рахунок продавця. А відтак, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України витрати на доставку товару та страхування при визначенні митної вартості товару до такої вартості не включаються.
Договором (п. 3.2) передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. На виконання контракту ПП «Хотамов Юсуф»09.11.2005р. було поставлено до визначеного контрактом місця поставки для позивача, ТОВ «Томатна Країна», 60817 кг натурального пюре абрикосового з масовою часткою сухих речовин 30% на загальну суму 92137,60 грн. (рахунок-фактура від 12.10.2005р. № 03).
Товар надійшов на розмитнення на Херсонську митницю (надалі - митний орган, відповідач-1). Декларантом товару на митниці за домовленістю з позивачем виступило закрите акціонерне товариство «Чумак»(надалі –декларант, третя особа на стороні позивача).
Позивач та за його вказівками декларант мали наміри провести розмитнення товару за його договірною (інвойсною, фактурною) вартістю, оскільки згідно ч. 3 статті 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Для цього, декларантом до митного органу був поданий названий зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура на партію товару, експортна вантажна митна декларація за довідковим номером 06003/13.10.05/3843 та інші документи, які є обов'язковими, згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон»від 28.08.2003р. № 1375. За результатами розгляду названого переліку документів митним органом (відповідачем-1) було відмовлено у розмитненні товару за його договірною вартістю.
При заповненні вантажно-митної декларації від 09.11.2005р. № 508010000/5/003243 в графі 42 позивачем проставлена фактурна вартість товару в розмірі 92137,60 грн. Херсонська митниця на підставі декларації митної вартості самостійно встановила митну вартість товару в розмірі 107493,90 грн.
04.08.2005р. між ТОВ «Томатна Країна», Україна (покупець, позивач), та ПП «Хотамов Юсуф»», Узбекистан (продавець), було укладено зовнішньоекономічний контракт № UZB-4/08/05 (далі - контракт). Контрактом (п. 1.1) передбачено поставку продавцем покупцеві пюре натурального абрикосового 28-30%. Ціна товару складає 300,00 доларів США за одну тонну. Умови поставки: DAF - кордон Росії-України.
Страхування товару також було здійснено за рахунок продавця. А відтак, відповідно до ст. 267 Митного кодексу України витрати на доставку товару та страхування при визначенні митної вартості товару до такої вартості не включаються.
Договором (п. 3.2) передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. На виконання контракту ПП «Хотамов Юсуф»09.11.2005р. було поставлено до визначеного контрактом місця поставки для позивача, ТОВ «Томатна Країна», 60344 кг натурального пюре абрикосового з масовою часткою сухих речовин 30% на загальну суму 91421,61 грн. (рахунок-фактура від 12.10.2005р. № 02).
Товар надійшов на розмитнення на Херсонську митницю (митний орган). Декларантом товару на митниці за домовленістю з позивачем виступило Закрите акціонерне товариство «Чумак».
Позивач та за його вказівками декларант мали наміри провести розмитнення товару за його договірною (інвойсною, фактурною) вартістю. Для цього, декларантом до митного органу був поданий названий зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура на партію товару, експортна вантажна митна декларація за довідковим номером 06003/13.10.05/3842 (гр. 7) та інші документи, які є обов'язковими, згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон»від 28.08.2003р. №1375. За результатами розгляду названого переліку документів митним органом було відмовлено у розмитненні товару за його договірною вартістю.
При заповненні вантажно-митної декларації від 09.11.2005р. № 508010000/5/003255 в графі 42 позивачем проставлена фактурна вартість товару в розмірі 91421,61 грн. Херсонська митниця на підставі декларації митної вартості самостійно встановила митну вартість товару в розмірі 106658,58 грн.
Різниця між митною та договірною вартістю за вантажно-митною декларацією від 09.11.2005р. № 508010000/5/003255 складає: 15 356,30 грн. Відповідно надмірно сплачені позивачем: Митний збір (0,2%) - від 15356,30 = 30,71 грн.; ПДВ (20%) - від 15 356,30 = 3071,26 грн. Всього: 3101,97 грн. Розрахунок судового збору: 3,40 грн. (немайнові вимоги)+31,02 грн. (майнові вимоги) = 34,42 грн. Всього: 34,42 грн.
Різниця між митною та договірною вартістю за вантажно-митною декларацією від 09.11.2005р. № 508010000/5/003255 складає: 15 236,97 грн. Відповідно надмірно сплачені позивачем: Митний збір (0,2%) - від 15236,97 = 30,47 грн.; ПДВ (20%) - від 15 236,97 = 3047,40 грн. Всього: 3077,86 грн. Розрахунок судового збору: 3,40 грн. (немайнові вимоги)+30,78 грн. (майнові вимоги) = 34,18 грн. Всього: 34,18 грн.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 80 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Як встановлено в ході вирішення спору, Херсонська митниця (відповідач-1) письмового повідомлення про причини відмови у визначенні митної вартості за договірною вартістю товару позивачу або декларанту, який представляв позивача при розмитненні, не надала.
Відповідно до положень ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
Позивачем всі необхідні документи, які можуть мати значення для визначення митної вартості товару і які позивач мав можливість представити митному органу було надано. Щодо достовірності поданих декларантом відомостей, то ніяких сумнів щодо них у письмовій формі митний орган не заявляв та не надавав обґрунтування таким сумнівам.
У графі 6 названих декларацій митної вартості визначено метод оцінки, який було застосовано митним органом для визначення митної вартості товару. Таким методом Херсонською митницею визначено резервний метод (метод 6).
Однак, відповідач-1 письмово не обґрунтовує правильність застосування даного методу. Згідно п. 2.3 «Порядку заповнення декларації митної вартості», затвердженого наказом Державної митної служби України від 2 грудня 2003 p. N 828 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної митної служби України від 21 липня 2005 року N 686) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2003 р. за N 1192/8513 у графі 6, 7 декларації митної вартості визначаються слідуючі дані: «Графа 6 відмічається знаком "X" той метод оцінки, за яким визначено митну вартість, а в графі 7 зазначаються причини, з яких неможливе застосування попередніх методів. Графа 7 скорочено наводиться обґрунтування причин, з яких неприйнятне застосування всіх методів, що передували методу, зазначеному в графі 6.»
В графі 7 зазначених вище митних декларацій відповідачем-1 зазначено «відсутність інформації». Між тим, всі документи, які обов'язково мають подаватися для розмитнення товару, позивачем митному органу були надані і з цього приводу письмових вимог позивачу відповідач-1 не пред'являв. Крім того, в графі 7 відповідачем-1 не надано обґрунтування причин, з яких ним не застосовано всі методи, що передують резервному методу. Тобто, в митній декларації, в супереч Порядку заповнення декларації митної вартості, не наводиться обґрунтування причин не застосування слідуючих методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5).
Таким чином, відповідач-1 діяв в межах своєї компетенції, але у спосіб, що не передбачений чинним в України законодавством, чим порушив приписи статті 19 Конституції України.
Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідачів проти позову не приймаються судом до уваги.
Відповідно до положень ст. ст. 94, 98 КАС України судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення митного органу № 508010000/5/003216 від 08.11.2005 року щодо самостійного визначення митної вартості товарів, зазначене у декларації митної вартості, оформленій 09.11.2005р. за № 508010000/5/003243 та рішення митного органу № 508010000/5/003241 від 09.11.2005 року щодо самостійного визначення митної вартості товарів, зазначене у декларації митної вартості, оформленій 09.11.2005р. за № 508010000/5/003255.
3. Зобов'язати Херсонську митницю застосувати митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією від 09.11.2005р. № 508010000/5/003243 за методом –"за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються", а саме: 92137,60 гривень, а також застосувати митну вартість товару, який було розмитнено за вантажно-митною декларацією від 09.11.2005р. № 508010000/5/003255 за методом –"за ціною договору, щодо товарів, які імпортуються", а саме: 91421,61 гривень - з оформленням усіх необхідних документів.
4. Повернути з Державного бюджету України через управління Державного казначейства у Херсонській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Томатна країна", ідентифікаційний код –33445187, адреса –к. № 34, будинок № 136, пр-т Перемоги, місто Київ, п\рахунок - № 26004056100045 в Філії "КиївСіті" ПриватБанк, МФО –380775, надмірно сплачені суми митного збору в розмірі 61,18 грн., та ПДВ в розмірі 6118,66 грн. Виконавчий лист видати після набрання судовим рішенням законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.
5. Відшкодувати з державного бюджету України, розрахунковий рахунок не відомий, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Томатна країна", ідентифікаційний код –33445187, адреса –к. № 34, будинок № 136, пр-т Перемоги, місто Київ, п\рахунок - № 26004056100045 в Філії "КиївСіті" ПриватБанк, МФО - 380775, 68грн.60коп. витрат по сплаті судового збору. Виконавчий лист видати після набрання судовим рішенням законної сили та звернення заінтересованої особи з відповідною заявою.
6. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
7. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.В. Гридасов.
Дата складення постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 Кодексу
адміністративного судочинства України "02" січня 2007 р.