ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
73000, м.Херсон, вул. Горького, 18
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22.12.2006 Справа № 14/362-АП-06
Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Шепель І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області, м. Херсон,
до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Светон", смт. Антонівка м. Херсон,
про стягнення 62619грн. 63коп.,
за участю представників
позивача: Шумілова І.А., держінспектор. дор № 200-03/2-957 від 12.12.06 р, Кравець І.В., юрисконсульт дор № 200-03/2-956 від 12.12.06,
відповідача: Кострицька О.М., юрисконсульт. дов № 51 від 16.08.06 р.
Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 20873грн.21коп. суми завищення цін та 41746грн.грн.42коп. штрафу за порушення державної дисципліни цін, посилаючись на наступні обставини.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.00 № 1819 Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який організовує та здійснює контрольно-наглядові функції з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін в тарифів.
На підставі посвідчення від 16 березня 2006р. № 110 посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області (далі - Держцінінспекція) проведена перевірка порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги, що надаються ТОВ "Виробниче підприємство "Светон" (далі - ТОВ "Светон").
ТОВ "Светон" зареєстровано Херсонським міськвиконкомом 11.04.1995р. Згідно Статуту від 14.09.05р. (нова редакція) та на підставі ліцензії серія АБ № 222757 від 30.11.05 здійснює господарську діяльність по наданню послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку з ємністю мережі від 1000 номерів з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на території м. Херсона та Херсонської області.
На думку позивача, відповідачем порушено вимоги наказу Держкомзв'язку та інформатизації України від 07.06.02 № 120 "Про затвердження граничних тарифів на основні послуги електрозв'язку та тарифів на виплату державних пенсій та грошової допомоги", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.07.02р. № 595/6883.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Светон" нараховував споживачам смт. Антонівка абонентну плату за користування телефонним апаратом за тарифами передбаченими в містах, включаючи райцентри, а саме:
- для населення і бюджетних установ - 12,60 грн. та для інших підприємств - 19,80 грн. з ПДВ, замість тарифів передбачених для селищ міського типу - 8,40 грн. та 13,20 грн. з ПДВ відповідно.
Керуючись указом Президії Верховної Ради Української РСР "Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР" від 12.03.81р. № 1654-Х віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу, встановлення і зміна їх меж, а також зміна їх підпорядкованості проводяться виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів за поданням виконавчих комітетів відповідних районних, міських (міст обласного підпорядкування) Рад народних депутатів.
На підставі рішення виконкому Херсонської обласної (сільської) Ради депутатів від 16.12.1963р. № 601 та роз'яснення головного управління статистики в Херсонській області від 21.03.06 № 10/10-057 населений пункт Антонівка відноситься до категорії селищ міського типу.
Як вважає позивач, зазначене товариство розташоване та нараховує абонентну плату населенню за користування основним телефонним апаратом, підключеним до окремої лінії в селищі міського типу Антонівка.
Розрахунок суми завищення абонплати за користування телефонним зв'язком здійснено відповідно до п. 2.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/519 (далі - Інструкція). Розрахунок здійснено на основі реєстру особистих рахунків і становить - 20873,21грн. та підтверджується Розрахунком суми завищення за 2005р.
Матеріали перевірки оформлено актом від 27.03.06р., підписаним посадовими особами Держцінінспекції, директором, головним бухгалтером і провідним інженером ТОВ "Светон" із запереченнями.
Підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін згідно п. 1.4. вищезазначеної Інструкції є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними в періоді, що перевіряється, чинного порядку встанбвлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.
Згідно із ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90р. та Інструкції, Держцінінспекцією прийнято рішення від 19 травня 2006р. № 52 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" про стягнення в дохід державного бюджету суми завищення - 20873,21грн. та штрафу - 41746,42 грн. на загальну суму 62619,63 грн.
Рішення Держцінінспекції, припис і претензію від 19.05.06 № 52 направлені до ТОВ "Светон" для виконання в 30-ти денний термін. Дане рішення відповідачем не оскаржувалось. Але на сьогоднішній день перерахування зазначених коштів даним підприємством не проводилось.
Держцінінспекція звертаючись до суду з даним позовом, діє як орган державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Представник позивача на засіданні суду надав усні пояснення відповідно до яких підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в ході судового засідання надав усні пояснення у яких заперечував проти позовних вимог, відповідно до письмових заперечень на позовну заяву (відзиву на позовну заяву), пославшись на наступні обставини.
27.03.06 фахівцями Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області проведено перевірку ТОВ ВП "Светон". За результатами перевірки зроблено висновок про наявність порушення встановленої дисципліни цін на основні телекомунікаційні послуги. Зокрема, фахівцями інспекції стверджується, що ТОВ ВП "Светон" нараховувало абонентську плату та користування телефонним апаратом мешканцям селища міського типу Антонівка за тарифами, передбаченими для населення міст, у зв'язку з чим зайво нараховано за 2005 рік 20 873,21 грн.
Відповідач вважає, що зазначений висновок про наявність порушень не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 133 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" в Україні існують наступні адміністративно-териториальні одиниці - область, район, місто, район у місті, селище, село.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 11-рп/2001 від 13.07.2001 дійшов висновку, що правовий режим адміністративно-територіальних одиниць як окремих складових адміністративно-територіального устрою України (в тому числі визначення порядку утворення, ліквідації, зміни меж ) повинен визначатися законами України. Відповідний Закон на цей час в Україні відсутній. Таким чином, як вважає відповідач, на теперешній час будь-яке правове визначення поняття "селище міського типу відсутнє взагалі, посилання на таку термінологію у нормативно-правових актах є також неправомірним.
Крім цього, на думку відповідача, фахівцями інспекції не враховані дані обласного управління статистики, Херсонської міської та селищної рад про те, що Антонівська селищна рада входить до структури м. Херсона у складі Дніпровського району, населення селища є міським. Абоненти зазначеного населеного пунку підключені до АТС відповідача, розташованого за адресою м. Херсон, вул. Кримська, 124-а, яке має міську нумерацію.
За таких обставин ТОВ "ВП "Светон", на думку останнього, обгрунтовано нараховувало абонентську плату мешканцям населеного пункту Антонівка як для міського населення, що підтверджується листом Національної комісії з питань регулювання електрозв'язку України за номером 005048, яка відповідно до ст. 18 Закону уповноважена здійснювати тарифне регулювання у сфері телекомунікацій.
До того ж, розглядаючи вимоги позивача, відповідач вважає за необхідне звернути увагу на настпні положення законодавства.
Основні принципи регулювання тарифів на телекомунікаційні послуги визначено ст. ст. 66 - 67 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" (далі - Закон). Законодавцем визначено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають лише тарифи на загальнодоступні послуги та надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
Визначення поняття загальнодоступних телекомунікаційних послуг наведено у ст. ст. 1, 62 Закону. До загальнодоступних телекомунікаційних послуг віднесено послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку, за винятком таких послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу, в тому числі служб екстреного виклику, послуги довідкових служб, зв'язку за допомогою таксофонів та переговорних пунктів, факсимільного і телеграфного зв'язку.
Деталізовано перелік загальнодоступних телекомунікаційних послуг у постанові Kабінету Mіністрів України від 9.08.05 N 720 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг". Зокрема основними загальнодоступними (універсальними) послугами місцевого телефонного зв'язку є надання доступу до телефонної мережі (встановлення телефону), забезпечення телефонних з'єднань для передавання голосової або іншої інформації з використанням кінцевого обладнання, із системою інформаційно-довідкового обслуговування оператора, для виклику пожежної охорони, міліції, швидкої допомоги, аварійної служби газу, служби допомоги.
До інших основних послуг місцевого телефонного зв'язку належить забезпечення безпосереднього зв'язку.
Таким чином наведений перелік загальнодоступних телекомунікаційних послуг, тарифи на які встановлюються державою, є вичерпним.
Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" абонентна плата визначена як фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг. Проаналізувавши наведені вище вимоги чинного законодавства, які регламентують порядок надання телекомунікаційних послуг, на думку відповідача, можна зробити висновок, що послуги, за які нараховується та сплачується абонентська плата взагалі не належать до числа телекомунікаційних послуг, більше того, загальнодоступних. Відтак, розмір абонентської плати не підлягає державному регулюванню та може визначатись оператором самостійно.
Крім того, відповідно до ст. Закону України "Про ціни і ціноутворення" та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської ітеграції Укаїни та Міістества фінансів України від 03.12.01 № 298/512 підставою для застосування економічних санкцій є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення встановленої дисципліни цін і тарифів. Оскільки виручкою є фактично отримана, а не нарахована плата, що позивачем, на думку відповідача, не доведено, висновок про наявність підстав для застосування економічних санкцій зроблений всупереч чинному законодавству.
Крім того, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, умови та порядок застосування яких визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін визначено Законом України "Про ціни і ціноутворення" та Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської ітеграції Укаїни та Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/512
Пунктом 3.6. цієї Інструкції передбачено 30-денний термін подання позову до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій у випадку невиконання рішення чи залишення претензії без відповіді.
19 травня 2006 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Херсонській області прийняте Рішення № 52 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого з ТОВ ВП "Светон" вирішено вилучити у дохід державного бюджету 20 873,21 грн. і стягнути 41 746,42 грн. штрафу. Цією датою на адресу відповідача направлена претензія. Термін добровільного виконання зазначеного рішення завершився 18.06.06.
Таким чином, відповідний позов до ТОВ ВП "Светон" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій мав бути поданий упродовж 30 днів після цієї дати, тобто до 18.07.06.
Враховуючи норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов'язує органи державної виконавчої влади діяти виключно в межах повноважень, в порядку та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, зазначений термін є граничним і його пропуск, на думку відповідача, є підставою для відмови у позові.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі (їхніх представників), що прибули на судове засідання, дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд,
в с т а н о в и в :
На підставі посвідчення від 16 березня 2006р. № 110 посадовими особами Державної інспекції з контролю за цінами в Херсонській області (далі - Держцінінспекція) проведена перевірка порядку застосування тарифів на загальнодоступні (універсальні) телекомунікаційні послуги, що надаються ТОВ "Виробниче підприємство "Светон" (далі - ТОВ "Светон").
ТОВ "Светон" зареєстровано Херсонським міськвиконкомом 11.04.1995р. Згідно Статуту від 14.09.05р. (нова редакція) та на підставі ліцензії серія АБ № 222757 від 30.11.05 здійснює господарську діяльність по наданню послуг фіксованого місцевого телефонного зв'язку з ємністю мережі від 1000 номерів з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку на території м. Херсона та Херсонської області.
Перевіркою встановлено, що ТОВ "Светон" нараховував споживачам смт. Антонівка абонентну плату за користування телефонним апаратом за тарифами передбаченими в містах, включаючи райцентри, а саме:
- для населення і бюджетних установ - 12,60 грн. та для інших підприємств - 19,80 грн. з ПДВ, замість тарифів передбачених для селищ міського типу - 8,40 грн. та 13,20 грн. з ПДВ відповідно.
Матеріали перевірки оформлено актом від 27.03.06р., підписаним посадовими особами Держцінінспекції, директором, головним бухгалтером і провідним інженером ТОВ "Светон" із запереченнями.
Згідно із ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.90р. та Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/519 (надалі - Інструкція), Держцінінспекцією прийнято рішення від 19 травня 2006р. № 52 "Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін" про стягнення в дохід державного бюджету суми завищення - 20873,21грн. та штрафу - 41746,42 грн. на загальну суму 62619,63 грн.
Розрахунок суми завищення абонплати за користування телефонним зв'язком здійснено позивачем відповідно до п. 2.1. Інструкції на основі реєстру особистих рахунків і становить - 20873,21грн. та підтверджується Розрахунком суми завищення за 2005р.
Рішення Держцінінспекції, припис і претензію від 19.05.06 № 52 направлені до ТОВ "Светон" для виконання в 30-ти денний термін. Дане рішення відповідачем не оскаржувалось. Але на сьогоднішній день перерахування зазначених коштів даним підприємством не проводилось.
Позовні вимоги не підлягають задоволенню, а заперечення відповідача проти позову приймаються судом до уваги за наступних обставин.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, умови та порядок застосування яких визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін визначено Законом України "Про ціни і ціноутворення" та Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської ітеграції Укаїни та Міністерства фінансів України від 03.12.01 № 298/512, зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238.
Пунктом 3.6. зазначеної Інструкції передбачено що, у разі невиконання рішення, повного або часткового відхилення претензії чи залишення її без відповіді орган державного контролю за цінами в 30-денний термін подає позов до місцевого господарського суду про примусове стягнення суми економічних санкцій разом з третім примірником рішення.
Позовна заява та заява про забезпечення позову, у разі потреби, - інші матеріали для подання позовної заяви готуються відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
19 травня 2006 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Херсонській області прийняте Рішення № 52 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно якого з ТОВ ВП "Светон" вирішено вилучити у дохід державного бюджету 20 873,21 грн. і стягнути 41 746,42 грн. штрафу. Цією датою на адресу відповідача направлена претензія. Термін добровільного виконання зазначеного рішення завершився 18.06.06.
Таким чином, відповідний позов до ТОВ ВП "Светон" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій мав бути поданий упродовж 30 днів після зазначеної дати, тобто до 18.07.06 р. Вказана обставина свідчить про те, що позивач, починаючи з 19.07.06 р. втратив право на позов.
Крім того, відповідно до ст. 133 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування" в Україні існують наступні адміністративно-териториальні одиниці - область, район, місто, район у місті, селище, село.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 11-рп/2001 від 13.07.2001 дійшов висновку, що правовий режим адміністративно-територіальних одиниць як окремих складових адміністративно-територіального устрою України (в тому числі визначення порядку утворення, ліквідації, зміни меж) повинен визначатися законами України. Відповідний Закон на цей час в Україні відсутній. Таким чином, на теперешній час будь-яке правове визначення поняття "селище міського типу" відсутнє взагалі.
Позивачем також не враховані дані обласного управління статистики, Херсонської міської та селищної рад про те, що Антонівська селищна рада входить до структури м. Херсона у складі Дніпровського району, населення селища є міським. Абоненти зазначеного населеного пунку підключені до АТС відповідача, розташованого за адресою м. Херсон, вул. Кримська, 124-а, яке має міську нумерацію, тому ТОВ "ВП "Светон" обгрунтовано нараховувало абонентську плату мешканцям населеного пункту Антонівка як для міського населення, що підтверджується листом Національної комісії з питань регулювання електрозв'язку України за номером 005048, яка відповідно до ст. 18 Закону уповноважена здійснювати тарифне регулювання у сфері телекомунікацій.
Основні принципи регулювання тарифів на телекомунікаційні послуги визначено ст. ст. 66 - 67 Закону України "Про телекомунікаційні послуги" (далі - Закон). Законодавцем визначено, що тарифи на телекомунікаційні послуги встановлюються операторами, провайдерами телекомунікацій самостійно. Державному регулюванню шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають лише тарифи на загальнодоступні послуги та надання в користування каналів електрозв'язку операторів телекомунікацій, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку цих послуг.
Визначення поняття загальнодоступних телекомунікаційних послуг наведено у ст. ст. 1, 62 Закону. До загальнодоступних телекомунікаційних послуг віднесено послуги фіксованого телефонного (місцевого, міжміського, міжнародного) зв'язку, за винятком таких послуг, що надаються з використанням безпроводового доступу, в тому числі служб екстреного виклику, послуги довідкових служб, зв'язку за допомогою таксофонів та переговорних пунктів, факсимільного і телеграфного зв'язку.
Деталізовано перелік загальнодоступних телекомунікаційних послуг у постанові Kабінету Mіністрів України від 9.08.05 N 720 "Про затвердження Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг". Зокрема основними загальнодоступними (універсальними) послугами місцевого телефонного зв'язку є надання доступу до телефонної мережі (встановлення телефону), забезпечення телефонних з'єднань для передавання голосової або іншої інформації з використанням кінцевого обладнання, із системою інформаційно-довідкового обслуговування оператора, для виклику пожежної охорони, міліції, швидкої допомоги, аварійної служби газу, служби допомоги.
До інших основних послуг місцевого телефонного зв'язку належить забезпечення безпосереднього зв'язку.
Таким чином наведений перелік загальнодоступних телекомунікаційних послуг, тарифи на які встановлюються державою, є вичерпним.
Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про телекомунікації" абонентна плата визначена як фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг. Зазначене свідчить про те, що послуги, за які нараховується та сплачується абонентська плата не належать до числа загальнодоступних телекомунікаційних послуг. Відтак, розмір абонентської плати не підлягає державному регулюванню та може визначатись оператором самостійно.
Слід також зазначити, що згідно до положень перелічених вище правових актів, підставою для застосування економічних санкцій є одержання суб'єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення встановленої дисципліни цін і тарифів. Оскільки виручкою є фактично отримана, а не нарахована плата, позивач не довів наявність підстав для застосування економічних санкцій щодо відповідача.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 94, 161-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
п о с т а н о в и в:
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
3. Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ю.В. Гридасов
Дата складення постанови у повному
обсязі відповідно до статті 160 Кодексу
адміністративного судочинства України "29" грудня 2006 р.