Справа № 1316/48/11 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.
Провадження № 22-ц/783/799/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 45
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.
секретар: Гацій І.І.,
за участі позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про повернення земельної ділянки, -
в с т а н о в и л а:
рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 листопада 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 частину земельної ділянки, котра надана для обслуговування житлового будинку та була самовільно зайнята ОСОБА_6, площею 0,0072 га та встановити межі земельної ділянки згідно карти впорядкування земель с.Сороки-Львівські, Пустомитівського району Львівської області; про зобов'язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_2 частину земельної ділянки, котра надана для обслуговування житлового будинку та була самовільно зайнята площею 0,0069 га та встановити межі земельної ділянки згідно карти впорядкування земель с.Сороки-Львівські, Пустомитівського району Львівської області - відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач.
В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, а позовну заяву - задовольнити. На її думку, рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Так суд обґрунтовував відмову у позові відсутністю доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_1 не закінчений будівництвом та зданий експлуатацію, а також того, що позивачу на праві користування чи власності належить спірна земельна ділянка, та крім цього, що органом місцевого самоврядування приймалось рішення про надання дозволу на виготовлення технічної документації по передачі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд. Однак такі висновки є безпідставними, оскільки вона придбавши незавершений будівництвом згаданий житловий будинок у 2005 році, добудувала такий та провела державну реєстрацію права власності на такий та до неї перейшло право власності на земельну ділянку на якій він розміщений в силу ч. 1, 2 ст. 377 ЦК України. Крім цього, відповідно до рішення Сороки-Львівської сільської ради №125 від 22.03.2007 року їй передано у власність земельну ділянку розміром 0,2000 га для обслуговування вказаного житлового будинку та господарських споруд.
В судове засідання відповідачі не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, враховуючи, що такі були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомили, жодних клопотань про відкладення розгляду справи не подали, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні захищав представник.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника в підтримання апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) при переході прав власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Згідно ч.1 ст. 125 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно ч.1 ст. 126 Земельного кодексу України (станом на час виникнення спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом міністрів України.
Згідно із статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку від 6.12.2005 року, свідоцтва про право власності на нерухоме майно Серія ЯЯЯ №573861 від 31.10.2006 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно№12348884 від 31.10.2006 року та рішення №125 від 22.03.2007 року Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про передачу земельної ділянки у приватну власність» (а.с. 80, 92, 96, 97), інвентаризаційної справи Львівського ОДКБТІ та ЕО на будинок АДРЕСА_1, - позивач, згідно вказаного договору придбала незавершений будівництвом житловий будинок (64% готовності) за адресою АДРЕСА_1. Будівництво вказаного будинку нею завершене, такий прийнятий в експлуатацію у вересні 2006 року та 31.10.2006 року їй видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок та здійснено державну реєстрацію права власності на такий у встановленому законом порядку. Крім цього, органом місцевого самоврядування (за місцем розташування вказаного будинку) 22.03.2007 року було винесено рішення №125 про передачу позивачу у власність земельної ділянки площею 0,2000 га для обслуговування вказаного житлового будинку і господарських споруд.
Жодних інших правовстановлюючих документів на час подання позивачем позову та постановлення рішення у справі стосовно спірної земельної ділянки у позивача не було, немає таких і на даний час. Державний акт про право власності чи користування земельною ділянкою для обслуговування вказаного будинку позивачу не видавався та таке право не було зареєстроване у встановленому законом порядку. Аналогічно такий був відсутній і у попередніх власників об'єкту незавершеного будівництва за згаданою адресою та відчужений позивачу. Лише за даними по-господарських книг сільської ради та карти з «Проекту впорядкування присадибних та громадських земель в селі Сороки радгоспу «Жовтневий» Пустомитівського району Львівської області» за 1983 рік за попередніми власниками об'єкта незавершеного будівництва рахувались земельні ділянки площами 0,1 га (ОСОБА_7) та 0,12 га (ОСОБА_8). (Вказане підтверджене інформацією сільської ради №7 від 8.01.2014 року, витягами по господарських книг та згаданої карти на 12 арк.).
Крім цього, земельна ділянка позивачу при відчуженні незавершеного будівництвом житлового будинку не передавалась, згідно згаданого договору купівлі-продажу. Також, у вказаному договорі навіть не вказано на якій конкретно земельній ділянці розташований об'єкт незавершеного будівництва який відчужується (її площа, цільове призначення, тощо).
Окрім наведеного, позивачем на даний час не вчинено жодних дій щодо визначення в натурі, на місцевості конкретних площі, конфігурації, меж земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку та господарських споруд, що передана їй у власність органом місцевого самоврядування згаданим рішенням від 22.03.2007 року та закріплення саме такої (конкретної) земельної ділянки за нею у встановленому законом порядку та видачі їй правовстановлюючого документу на таку.
Що стосується рішення №415 від 9.12.2008 року 16 сесії IV демократичного скликання Сороки-Львівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області «Про земельний спір між сусідами», згідно якого рада вирішила: «Погодити та затвердити межі земельних ділянок між сусідами ОСОБА_9, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 по існуючих межових спорудах в розмірах, які було зафіксовано земельною комісією в акті обстеження меж присадибних земельних ділянок від 16.07.2008 року», то таким, на думку колегії суддів, жодним чином межі, конфігурація та площа ділянки позивача не визначена. Так, у такому не конкретизовані абстрактні «Існуючі межові споруди», відповідно до яких погоджено та затверджено органом місцевого самоврядування межі ділянок між сусідами та не міститься жодних інших даних про погоджені та затверджені межі. Що ж до акту на який міститься посилання у згаданому рішенні від 16.07.2008 року, то із змісту такого вбачається, що громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не дозволили встановити межові знаки і не дозволили пройти на свої присадибні земельні ділянки. Крім цього, додана до акту схема обмірів ділянок «згідно існуючих меж» містить приблизні розміри земельних ділянок сторін, згідно певної «карти» та такою реальні межі ділянок не встановлені та крім цього вказані приблизні межі ділянок суперечать таким вказаним у фрагменті «Карти впорядкування земель с.Сороки-Львівські».
Дійсно, відповідно до згаданих норм закону до особи, яка набула право власності на житловий будинок переходить право власності чи користування на земельну ділянку на якій вони розташовані та необхідну для його обслуговування без зміни його цільового призначення.
Однак вказані норми також вказують на необхідність реалізації такого права особою, що придбала будинок шляхом оформлення та реєстрації такого у встановленому законом порядку.
Лише після належної реєстрації таких прав особа стає власником конкретної земельної ділянки із конкретно визначеними площею, межами та конфігурацією та вправі ставити питання про усунення перешкод у володінні, користуванні чи розпорядженні такої (її частиною) у випадку порушення, невизнання чи оспорення таких іншими особами у судовому порядку.
Враховуючи вказане позовні вимоги позивача про повернення їй відповідачами частин земельної ділянки, котра ніби то передана їй для обслуговування житлового будинку є передчасними та безпідставними.
Що стосується вимог до відповідачів фізичних осіб про встановлення меж, згідно карти впорядкування земель села, то такі аналогічно є безпідставними, оскільки вказана карта не є правовстановлюючим документом, що посвідчувала б права власності чи користування позивача земельною ділянкою, а крім цього, питання встановлення меж земельних ділянок не належать до компетенції відповідачів (фізичних осіб) чи суду, а є прерогативою інших державних органів та органів місцевого самоврядування.
Враховуючи вказане, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги є відповідно такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Проте, що стосується висновку суду першої інстанції зробленого у мотивувальній частині рішення про відсутність доказів прийняття в експлуатацію житлового будинку, належного позивачу, то такий здійснений без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, однак таким, що не вплинув по суті на законність та обґрунтованість рішення в цілому, а тому підлягає виключенню із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції із залишенням рішення суду без змін. Вказаним слід частково визнати обґрунтованими довози скарги про наявність у позивача права власності на згаданий будинок.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 7 листопада 2013 року - залишити без зміни.
Виключити із мотивувальної частини рішення суду посилання на відсутність доказів про здачу в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник