ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2006 Справа № 18/259-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів :Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі судового засідання : Стуковенковій Н.В..
За участю представників сторін, які були присутні в судовому засіданні, що відбулося 19.12.2006 року:
від позивача: Козлов М.І. генеральний директор
від відповідача : Ревякіна Н.М. провідний спеціаліст, довіреність № 7/11-1608 від 30.12.2005 року
від третьої особи: Попов О.О. довіреність № 9224 від 10.10.2006 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006року у справі № 18/259-06
за позовом: Науково –виробничого підприємства „Авілон” Товариства з обмеженою відповідальністю м. Дніпропетровськ
до відповідача: Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
третя особа на стороні відповідача: Комунальне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006 року у справі № 18/259-06 ( суддя Петрова В.І. ) задоволено позов Науково –виробничого підприємства „Авілон” Товариством з обмеженою відповідальністю до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності .
Визнано за Науково –виробничим підприємством „Авілон” Товариством з обмеженою відповідальністю право власності на об’єкт самочинного будівництва, що знаходиться на території вул. Автотранспортна, 8А, м. Дніпропетровська, а саме: склад літ. Є-1, загальною площею 364,8 кв.м .
Оскаржуючи рішення, Дніпропетровська міська рада , м. Дніпропетровськ в апеляційній скарзі просить рішення господарського суду скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм діючого законодавства та на неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи.
Дніпропетровська міська рада посилається на те, що судом не було з’ясовано, чи є між сторонами спір та які саме права та інтереси Науково –виробничого підприємства „Авілон” Товариства з обмеженою відповідальністю були порушені Дніпропетровською міською радою. Судом не було з’ясовано чи є самочинні будівлі, що розташовані за адресою вул. Автотранспортна, 8-А у м. Дніпропетровську об’єктом нерухомості, чи ні. Посилаючись на норми законодавства, що регулюють самочинне будівництво нерухомого майна, суд не мав жодного документу, який би підтверджував те, що зазначений об’єкт є об’єктом нерухомості. Судом не з’ясовано, чи будівництво закінчено та чи прийняті об’єкти в експлуатацію в установленому порядку . Спірні об’єкти не прийняті в експлуатацію в установленому порядку та згідно матеріалів справи є самовільним будівництвом, їх відчуження відбулось без отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно. Згідно п.1.6 „Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно” затвердженого Наказом міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об’єкти. Суд при визнанні права власності як самочинні об’єкти не взяв до уваги , що нежитлові об’єкти були переобладнанні. Факт самовільного будівництва було встановлено після купівлі даних приміщень.
Науково –виробниче підприємство „Авілон” Товариства з обмеженою відповідальністю відзив на апеляційну скаргу не надало.
У судовому засіданні, що відбулося 19.12.2006 року, оголошувалась перерва до 26.12.2006 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав:
Позивач за договором купівлі –продажу від 04.07.2003 року придбав у Закритого акціонерного товариства „Термоізоляція” тимчасові споруди: гараж літ. Л та склад літ. Б., що розташовані за адресою і м. Дніпропетровськ вул. Автотранспортна,8.
В подальшому позивач зніс склад літ. Б та змонтував збірно –щитовий утеплений ангар , який за призначенням є складом.
Позивач просив визнати право власності на зазначену споруду.
Згідно з абзацом 1 ч.1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” № 1952 –1V від 01.07.2004 року об’єктами нерухомого майна є об’єкти ( будівлі, споруди, тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається з технічного висновку Дніпропетровської філії Державного науково –дослідного та проектно – конструкторського інституту НДІ проектреконструкція від 11.08.2005 року спірна будівля, побудована у 2004 році, має фундаменти під стінами у вигляді монолітних залізобетонних балок, під окремими опорами –стовбчасті.
Оскільки спірна споруда має фундамент під стінами, переміщення її неможливе без їх знецінення та зміни призначення. За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірна споруда є нерухомим майном.
Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Будівля складу, право власності на яку просив визнати позивач, збудована на земельній ділянці, що була відведена відповідачу за договором оренди земельної ділянки від 19.07.2001 року, укладеним з виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Земельна ділянка за цим договором надавалася позивачу для фактичного розміщення тимчасових побутових приміщень. Позивачем на місці зруйнованого складу літ. Б було змонтовано склад.
Таким чином, побудовані позивачем споруд складу Є-1 є самочинним будівництвом.
Згідно з ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Позивач, на підставі договору оренди, є користувачем земельної ділянки, на якій він самочинно збудував споруду.
Права інших осіб не порушені.
За таких обставин, виходячи з приписів ч.5 ст. 376 Цивільного кодексу України суд міг визнати за позивачем право власності на спірне нерухоме майно.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягали задоволенню.
З урахуванням вищенаведеного правові підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.
Зважаючи на вищевикладене, керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України , Дніпропетровський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2006року у справі № 18/259-06 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.О.Лотоцька
Судді Р.М.Бахмат
О.С.Євстигнеєв
З