Справа № 449/24/13 Головуючий у 1 інстанції: Борняк Р.О.
Провадження № 22-ц/783/652/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 45
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.
секретар: Глинський О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4 на рішення Перемишлянського районного Львівської області від 2 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, з участю третіх осіб Великоглібовицької сільської ради, Управління держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області, Перемишлянського районного відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування, -
в с т а н о в и л а:
рішенням Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 жовтня 2013 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку - задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,2280 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер №4623381800:08:004:0048 та земельну ділянку площею 0,20 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №4623381800:08:004:0052, які розташовані на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області про усунення перешкод у користуванні проїздом загального користування - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати, а саме 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 51 грн. сплаченого державного мита.
Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4.
В апеляційній скарзі просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у первісному позові - відмовити повністю, а зустрічний - задовольнити. В обґрунтування скарги вказують, що на їх думку, рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Так, суд, вийшов за межі позовних вимог по первісному позову, оскільки предметом первісного позову були перешкоди відповідачів у погодженні меж позивачу, тобто відмова останніх у погодженні меж земельних ділянок, а не просто визнання права власності на ділянку. Крім цього, позивач до ОСОБА_2 за погодженням меж не зверталась, хоч вона є співвласником суміжного будинку та співкористувачем суміжної земельної ділянки. Також, суд не врахував, що у обох актах встановлення та узгодження меж ділянок позивача за первісним позовом відсутні абриси ділянок і тому відповідачі не могли бачити та знати як встановлені межі ділянок і співставити такі з існуючими. Окрім цього, суд не врахував, що акт від 16.12.2010 року комісії Великоглібовицької сільської ради складався на наступний день 17.12.2010 року і без присутності сторін. Окрім цього, що стосується зустрічного позову, то суд помилково не взяв до уваги викопіювання з карти-схеми роздержавлення земель колишнього колгоспу села Великі Глібовичі, з якого чітко вбачається існування спірного проїзду загального користування та незаконність зведеної капітальної будівлі позивачем за первісним позовом.
В судове засідання позивач ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_3 та представники третіх осіб (в тому числі і сільської ради) не з'явились, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, враховуючи, що такі були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, жодних клопотань про відкладення розгляду справи не подали, причин неявки (неявки своїх представників) не повідомили, зважаючи на вимоги ст. 305 ЦПК України та те, що інтереси позивача та відповідача, які не з'явились, у судовому засіданні захищали представники, а від Відділу держземагенства у Перемишлянському районі до суду надійшов лист з проханням про розгляд справи у відсутності їх представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підтримання апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_5 - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Так, що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову, то як вбачається із оскаржуваного рішення, суд задовольняючи первісний позов, посилаючись на ч.1 ст. 328 ЦК України та ст. ст. 116, 118 ч.2 ЗК України, виходив з того, що позивачем ОСОБА_5, на підставі рішень органу місцевого самоврядування, після затвердження та уточнення меж земельних ділянок, виготовлено технічну документацію із землеустрою на спірні земельні ділянки, а відповідач ОСОБА_3 та члени її сім'ї відмовились погоджувати існуючу межу, що розмежовує присадибні ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_5, попри існування паркану з бетонною відмосткою та частково природної межі, яка на думку комісії сільської ради не створює ніяких незручностей в користуванні гр. ОСОБА_3 її присадибною ділянкою.
Однак, такі висновки суду, на думку колегії суддів, суперечать дійсним обставинам справи та вимогам закону.
Так, дійсно, як встановлено судом першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось, рішеннями органу місцевого самоврядування (Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області) №1045 від 17.12.2009 року, №1132 від 23.03.2010 року №1133 від 23.03.2010 року №1134 від 23.03.2010 року позивачу ОСОБА_5: надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки: площею 0,2000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та уточненою площею 0,2280 га для ведення особистого селянського господарства межах с.Великі Глібовичі та передано вказані ділянки безкоштовно у приватну власність позивача.
Однак, у зв'язку із не підписанням одним із суміжних землекористувачів (ОСОБА_3), який змінився під час розгляду справи (ОСОБА_2) актів встановлення та узгодження меж спірних земельних ділянок у позивача виникли перешкоди у отриманні документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.
Вважаючи свої права щодо набуття безоплатно у приватну власність ділянок порушеними відповідачами, позивач ОСОБА_5 звернулась до суд з позовом про визнання права власності на такі.
На думку колегії суддів, задоволення таких вимог за даних правовідносин, що виникли, суперечить вимогам матеріального та процесуального закону, оскільки передача безоплатно у приватну власність земельних ділянок (визнання права власності) не входить до компетенції суду, а здійснюється відповідними, компетентними органами, відповідно до встановленого порядку та включає в себе ряд етапів. Тому, у даному випадку позивач, вважаючи порушеними свої права відповідачами на одному з етапів передачі у власність земельних ділянок (у формі відмови підписання суміжним землекористувачем акту встановлення та узгодження меж) замість заявлення вимог про усунення таких перешкод шляхом надання їй дозволу на отримання у власність ділянок без підпису у акті встановлення та узгодження меж звернулась до суду із згаданими вимогами, вибравши невірний спосіб захисту.
Крім цього, що стосується первісного позову та перешкод, які на думку позивача чиняться їй відповідачами у приватизації ділянки, то на думку колегії суддів, висновок позивача про наявність таких перешкод та неправомірність непідписання відповідачами актів встановлення та узгодження меж на даний час є передчасним та безпідставним.
Дійсно позивачем у встановленому законом порядку здійснюється оформлення права приватної власності на спірні ділянки, однак, як вбачається із матеріалів справи, на одному із етапів вказаного процесу (встановлення та узгодження меж ділянок) вимоги закону в повній мірі позивачем дотримано не було та відмову у підписанні актів встановлення та узгодження меж відповідачами неправомірною вважати не слід.
Так, як вбачається із актів встановлення та узгодження меж земельних ділянок (а.с. 20, 21), що датовані 14.04.2010 року такі за своєю формою не відповідають вимогам закону та змісту самих актів, не затверджені у встановленому законом порядку, що дає підстави вважати, що сам процес встановлення та узгодження меж ділянок не був проведений у відповідності до закону.
Так, як вбачається із актів, у таких не зазначена особа, якою такі були виготовлені, відсутній підпис такої особи, якою такі виготовлялись не вказано її посади, прізвища, ініціалів. Такі не підписані представниками органу місцевого самоврядування (головою сільської ради та землевпорядником), що свідчить про непогодження факту встановлення та узгодження меж земельних ділянок органом місцевого самоврядування. Крім цього, у актах відсутні абриси земельних ділянок із встановленими та такими, що підлягають узгодженню межами ділянок, що, як вбачається із актів, повинні бути невід'ємними частинами актів.
Враховуючи вказані обставини у суміжного землекористувача (на час складання актів) ОСОБА_3 не було підстав для підписання таких та непідписання нею таких можна вважати правомірним, аналогічно не було підстав для підписання таких і у суміжного землекористувача ОСОБА_2 (що стала власником сусіднього з позивачем будинку з 21.12.2010 року та відповідно суміжним землекористувачем ділянок, що бажає приватизувати ОСОБА_5 замість ОСОБА_3 в силу договору дарування від 16.12.2010 року ), зважаючи також і на те, що графа із її прізвищем та ініціалами як суміжного землекористувача у актах взагалі відсутня та такі їй для підписання не надавались
Окрім наведеного, про невірність визначених меж однієї із спірних ділянок позивача у технічній документації, а саме ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд свідчить і ще одна обставина. Так, частина межі ділянки, позначена у плані ділянки у технічній документації літерами А - Д, а саме точками 1-17-16-15-14-13-12 віддалі між якими та конфігурація лінії, що позначені такими точками повинна співпадати із межею ділянки суміжного землевласника з іншого, протилежного від ділянки відповідачів боку, ОСОБА_8 та відповідати межі її ділянки вказаній у її державному акті IV-ЛВ №052791 від 13.02.1998 року літерами Б-В (а.с. 137), оскільки вказані ділянки дотичні, - такій межі не відповідає та суперечить конфігурацією, довжинами прямих відрізків, тощо.
Враховуючи наведене, підстав для задоволення первісного позову у суду першої інстанції не було, а тому рішення суду про задоволення такого є безпідставним, залишатись в силі не може та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні первісного позову слід відмовити.
Що стосується доводів скарги про необхідність задоволення зустрічного позову, то на думку колегії суддів такі є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як вбачається із рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вимог за зустрічним позовом суд вірно виходив з того, що жодних доказів існування спірного проїзду про існування якого та усунення перешкод у користуванні яким просять позивачі за зустрічним позовом шляхом знесення господарських будівель відповідача ОСОБА_5 - ними не подано, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено. Індексна карта, фрагменти якої наявні у матеріалах справи (а.с. 64, 117, 181, 195), на яку як на доказ існування проїзду посилався представник позивачів за зустрічним позовом, таким доказом не є оскільки у такій даних про існування спірного проїзду немає, тим більше у таких розмірах про яких ідеться у зустрічній позовній заяві (уточненій).
Окрім цього, на даний час є чинним та не оспореним позивачами за зустрічним позовом рішення сільської ради №1132 від 23.03.2010 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га, якою (технічною документацією) визначено межі ділянки та передано таку у приватну власність ОСОБА_5, що фактично стверджує про законність користування такою ділянкою особисто ОСОБА_5, відсутність на такій земель загального користування, в тому числі і спірного проїзду, підставність здійснення ОСОБА_5 процесу приватизації такої та відсутність прав на користування частиною такої як проїздом у інших осіб, в тому числі і позивачів за зустрічним позовом.
Тому рішення суд в цій частині є законним, а висновки суду про необхідність відмови у задоволенні зустрічного позову такими, що відповідають обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 3, 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 в особі їх представника ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Перемишлянського районного Львівської області від 2 жовтня 2013 року - в частині задоволення позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності за земельну ділянку, визнання за ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку площею 0,2280 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер №4623381800:08:004:0048 та земельну ділянку площею 0,20 га, призначену для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий №4623381800:08:004:0052, які розташовані на території Великоглібовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області та стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 понесених нею судових витрат, а саме 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та 51 грн. сплаченого державного мита - скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, з участю третіх осіб Великоглібовицької сільської ради, Управління держкомзему у Перемишлянському районі Львівської області, Перемишлянського районного відділу Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку - відмовити.
В решті рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 2 жовтня 2013 року - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник