Справа № 1326/10424/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/773/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І,, Федоришина А.В.

за участю секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника позивача Дручека В.С.,

представника відповідача ОСОБА_4,

прокурора Гончара Б.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України" на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 27 червня 2013 року про залишення без розгляду позовної заяви Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державного підприємства "Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків його недійсності та визнання права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державного підприємства "Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України" з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, застосування наслідків його недійсності та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 27 червня 2013 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду, ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» оскаржило її в апеляційному порядку, просить скасувати ухвалу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, а також постановити ухвалу про забезпечення позову. Зокрема апелянт вважає, що суд порушив ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 122, 157, 207, 222 ЦПК України, оскільки позов був поданий у грудні 2012 р., а оскаржувана ухвала постановлена 27.06.2013 р. і видана позивачу лише 12.11.2013 р. Також апелянт зазначає, що позов подано в інтересах держави, які прокуратура обґрунтувала у позовній заяві, і які полягають у захисті права власності на незаконно відчужене нерухоме майно. Крім цього, суд не застосував ст. 28 Закону України «Про державну прикордонну службу України» та Указ Президента України № 399/2011 від 06.04.2011 р. та безпідставно залишив позов без розгляду і не постановив ухвали про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб,які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, з наступних мотивів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції мотивував її посиланням на те, що позивач процесуально не уповноважений для звернення до суду із даним позовом, так як такий не спрямований на захист інтересів держави, а стосується захисту майнових інтересів ДП «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України», що є самостійним суб'єктом та наділений процесуальною дієздатністю, однак у мотивувальній частині зазначено, що позов слід залишити без розгляду керуючись п.1.ч.1 ст.207 ЦПК УКраїни, як такий, що поданий особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.

У відповідності до ч.ч. 1, 3, 5 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку,передбаченому процесуальним кодексом : 1) звертатися до суду з позовами ( заявами, поданнями).

У відповідності до пунктів 1, 13 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України ,яке затверджене Указом Президента України № 399/2011 від 06.04.2011 р. Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби України) є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні. Адміністрація Держприкордонслужби України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Зважаючи на те, що в позовній заяві зазначено, що прокурором заявлено позов в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України і вказано двоє позивачів: Адміністрацію Державної прикордонної служби України і ДП «Окрема будівельна дільниця прикордонної служби», колегія суддів розглядає як некоректне зазначення судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, що позов не спрямований на захист інтересів держави, а фактично стосується спірних майнових інтересів ДП «Окрема будівельна дільниця прикордонної служби», яке є самостійним суб»єктом, наділеним процесуальними повноваженнями, володіючи процесуальною дієздатністю, як і Адміністрація державної прикордонної служби України, і, у зв»язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для залишення позову без розгляду як такого, що пред»явлений не уповноваженою особою.

Тим більше, не вбачає колегія суддів і підстав для залишення позову без розгляду з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки, згідно з Законом України "Про прокуратуру", та, у відповідності до ст.ст.45, 46 ЦПК України, прокурор уповноважений звертися до суду з позовами і представляти інтереси держави та набувати процесуальні права й обов»язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

З врахуванням вищенаведених мотивів, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про залишення позовної заяви без розгляду з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.207 ЦПК України, є незаконною, оскільки прокурор є особою, яка має цивільну процесуальну дієздатність.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання і постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам закону, то апеляційна скарга, в частині прохання апелянта про скасування оскаржуваної ухвали, підлягає до задоволення.

Водночас, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги в частині прохання про постановлення ухвали про забезпечення позову, з врахуванням положень ст.292 ЦПК України, якими встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов»язки мають право оскаржити у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, і ухвали суду першої інстанції, окремо від рішення суду у випадках, передбачених ст.293 ЦПК України

Вищенаведена норма цивільного процесуального права свідчить про те, що у апеляційному порядку переглядаються судові рішення суду першої інстанції , а факт не розгляду судом першої інстанції заяви прокурора про забезпечення позову не може бути оскаржено у апеляційному порядку і за результатами апеляційного перегляду апеляційної скарги на ухвалу про залишення позову без розгляду ,суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями постановляти ухвали з приводу заяв про вжиття заходів забезпечення позову. У зв»язку з наведеним, підстави для постановлення ухвали з приводу заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову - відсутні.

Керуючись п.4 ч.2 ст.307, п.п. 3, 4 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.314, ч.1 ст.315, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України" задовольнити частково.

Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 27 червня 2013 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Федоришин А.В.