УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2014 р.Справа № 816/6078/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бегунца А.О.
Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А.
за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.
представника позивача Ніколаєнка Р.В.,
представника відповідача Клименко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 816/6078/13-а
за позовом Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, Дочірнє підприємство "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (надалі - позивач або ДП "Плюс" ТОВ "Компанія "Приват-Плюс"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач або ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 № 0011071501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 15 131 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 782,75 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року у задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Дочірнє підприємство "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" (ідентифікаційний код 37061561) зареєстровано юридичною особою 27.04.2010 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15881020000009097. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, про що в ДПІ у м. Полтаві 14.10.2011 видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 200005975 серії НБ № 9270356, індивідуальний податковий номер 370615616019.
З 27.08.2013 року по 16.09.2013 року посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову перевірку правомірності нарахування ДП "Плюс" ТОВ "Приват-Плюс" (код ЄДРПОУ 37061561) бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за лютий 2013 року, за результатами якої складено акт від 16.09.2013 № 930/16-01-15-01/37061561, яким встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2013 року в розмірі 15131 грн.
Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивач у січні 2013 року мав господарсько - фінансові взаємовідносини із контрагентами ТОВ "ВВН-Промсервіс", ТОВ "Дві-Прізма", ТОВ "Марафон 12" щодо надання позивачу консультаційно - інформаційних послуг, за наслідками яких останній сформував податковий кредит у цьому періоді.
Крім того, відповідач прийшов до висновку, що надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, прізвищ осіб, які виконували роботи та спосіб вчинення дій; не надано до перевірки документів, які б дали змогу відстежити, що є результатом замовлених робіт та встановити, яким чином результати цих робіт було використано позивачем у власній господарській діяльності, основним видом діяльності якого є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; податкові накладні, оформлені з порушенням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Отже, податковий орган дійшов висновку про відсутність належним чином оформлених документів, які б підтверджували реальність отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю згідно договру №. КИУ 11/01/13-01 від 11.01.2013 між ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" та ТОВ "ВВН-Промсервіс"; згідно договору № КИУ 09/01/13-01 від 09.01.2013 між ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" та ТОВ "Дві-Призма"; згідно договору № КИУ 15/01/13-01 між ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" та ТОВ "Марафон 12"
Таким чином, встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено суми податкового кредиту в січні 2013 року в розмірі 25024 грн., лютого 2013 року - 3000 грн., що призвело до: завищення суми від'ємного значення січня 2013 року в розмірі 18 663 грн. (р.19), заниження суми позитивного значення січня 2013 року в розмірі 6361 грн. (р.18), заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (р. 25) січня 2013 року в розмірі 6361 грн., заниження суми позитивного значення лютого 2013 року в розмірі 3000 (р. 18), завищення суми бюджетного відшкодування лютого 2013 року в розмірі 15131 грн. (р. 23.2), заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету (р. 25) лютого 2013 в розмірі 6532 грн.
На підставі висновків акту перевірки від 16.09.2013 № 930/16-01-15-01/37061561 ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення - рішення від 30.09.2013 № 0011071501, яким позивачу зменшено суму, заявлену до бюджетного відшкодування, в розмірі 151 131 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 782,75 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила формування податкового кредиту, внаслідок чого ДП «Плюс» ТОВ «Компанія «Приват-Плюс» не має права на бюджетне відшкодування у розмірі визначеному оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Питання визначення розміру належних платнику сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість врегульовано ст.200 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.200.1 ст.200 зазначеного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).
Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.
У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як свідчать письмові докази, 11.01.2013 року між ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" (Замовник) та ТОВ "ВВН-Промсервіс" (ідентифікаційний номер 344272826546) (Виконавець) укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг від № КИУ 11/01/13-01, згідно умов якого Виконавець зобов'язується відповідно до завдань Замовника надати консультаційно-інформаційні послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору виконавець надає замовнику наступні послуги: 2.1.1. консультування виконавцем замовника відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України, що становлять інтерес для останнього: види реклами поширені в регіоні, рекламні агентства; 2.1.2 сприяння виконавця у виборі оптимальних для замовника засобів і видів розміщення реклами.
Згідно пункту 3.1 договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання і фіксується в актах про надані послуги. .
На виконання умов договору ТОВ "ВВН - Промсервіс" видано позивачу рахунок-фактуру № СФ-250113-02 та податкову накладну від 25.01.2013 № 46 на загальну суму 50 040 грн. в т.ч. ПДВ 8 340 грн. (а.с. 62, 67).
На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено суму ПДВ в розмірі 8 340 грн. до складу податкового кредиту за результатами операційної діяльності звітного податкового періоду січня 2013 року (додаток № 5 до декларації з ПДВ за січень 2013 - а.с. 33).
На підтвердження факту передачі послуг згідно укладеного договору позивачем надано до суду копії акту виконаних робіт від 25.01.2013 № 25012, згідно якого ТОВ "ВВН - Промсервіс" проведені роботи у відповідності з договором № КИУ 11/01/13-01 від 11.01.2013 на загальну суму 50 040 грн., в т.ч. ПДВ - 8340 грн. (а.с.58) та звіту від 25.01.2013 № 01, за змістом якого Виконавець проконсультував Замовника про основні види і засоби розміщення реклами в місті Одеса, підібрав і надав інформацію про діяльність рекламних агентств і засобів масової інформації міста Одеси, разом з Замовником провів роботу по визначенню найбільш ефективного і економічно вигідного для Замовника виду розміщення реклами в даному регіоні (а.с. 66).
Оплата виставленого ТОВ "ВВН - Промсервіс" рахунку позивачем проведена платіжним дорученням від 15.02.2013 № 80 (а.с. 72).
Проте, з даного акту виконаних робіт та звіту неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.
Види наданих послуг згідно з актом виконаних робіт носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.
Зокрема, у акті виконаних робіт зазначено, що виконавцем проведено роботи (послуги) відповідно до договору №. КИУ 11/01/13-01 від 11.01.2013, однак, не вказано зміст та обсяг господарських операцій, що виконувалися ТОВ "ВВН-Промсервіс".
Крім того, не зазначено в чому виражено результат наданих послуг, відсутні розрахунки вартості робіт (послуг), вказаних в первинних документах, способу вчинення дій. Тобто не надано жодних документів, які б підтверджували, що отримані консультаційно-інформаційні послуги були необхідні ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" для використання в господарській діяльності, а також встановлювали, яким чином результати цих робіт (послуг) ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" використовує у власній господарській діяльності
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт від 25.01.2013 № 25012 не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не може свідчити про факт виконання робіт ТОВ "ВВН-Промсервіс".
Також,09 січня 2013, позивачем (Замовник) укладено договір із ТОВ "Дві-Призма" (Виконавець) (ідентифікаційний номер 366256620361) № КИУ 09/01/13-01 про надання консультаційно-інформаційних послуг, згідно умов якого згідно умов якого Виконавець зобов'язується відповідно до завдань Замовника надати консультаційно-інформаційні послуги в порядку та на умовах, визначених даним договором.
Відповідно до пункту 2 вказаного договору виконавець надає замовнику наступні послуги: 2.1.1. консультування виконавцем замовника відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України, що становлять інтерес для останнього: види реклами поширені в регіоні, рекламні агентства; 2.1.2 сприяння виконавця у виборі оптимальних для замовника засобів і видів розміщення реклами.
Згідно пункту 3.1 договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання і фіксується в актах про надані послуги. (а.с.51-52).
Виконання даного договору оформлено між сторонами актом виконаних робіт від 23.01.2013 № ОУ-230103, згідно якого ТОВ "Дві-Прізма" проведені роботи у відповідності з договором № КИУ 09/01/13-01 від 09.01.2013 на загальну суму 50 040 грн., в т.ч. ПДВ - 8 340 грн. (а.с.56) та звітом від 23.01.2013 № 01, за змістом якого Виконавець проконсультував Замовника про основні види і засоби розміщення реклами в Донецькій області, підібрав і надав інформацію про діяльність рекламних агентств і засобів масової інформації Донецької області, разом з Замовником провів роботу по визначенню найбільш ефективного і економічно вигідного для Замовника виду розміщення реклами в даному регіоні (а.с.64).
На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ "Дві-Прізма" видано позивачу рахунок-фактуру № СФ-230113-03 та податкову накладну від 23.01.2013 № 147 на загальну суму 50 040 грн. в т.ч. ПДВ 8 340 грн. (а.с. 60, 68).
На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено суму ПДВ в розмірі 8 340 грн. до складу податкового кредиту за результатами операційної діяльності звітного податкового періоду січня 2013 року (додаток № 5 до декларації з ПДВ за січень 2013 - а.с. 33).
Оплата виставленого ТОВ "Дві-Прізма" рахунку позивачем проведена платіжним дорученням від 14.02.2013 № 73 (а.с. 71).
Також на виконання цього ж договору сторонами підписано акт виконаних робіт від 19.02.2013 № ОУ- 190201 згідно якого ТОВ "Дві-Прізма" проведені роботи у відповідності з договором № КИУ 09/01/13-01 від 09.01.2013 на загальну суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ 3000 грн. (а.с. 85) та звітом від 19.02.2013 № 02, за змістом якого Виконавець проконсультував Замовника про основні види і засоби розміщення реклами в Кривому Розі, підібрав і надав інформацію про діяльність рекламних агентств і засобів масової інформації Кривого Рога, разом з Замовником провів роботу по визначенню найбільш ефективного і економічно вигідного для Замовника виду розміщення реклами в даному регіоні (а.с.63).
На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ "Дві-Прізма" видано позивачу рахунок-фактуру № СФ-190213-02 та податкову накладну від 19.02.2013 № 136 на загальну суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ 3000 грн. ( (а.с. 59, 69).
На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено суму ПДВ в розмірі 3000 грн. до складу податкового кредиту за результатами операційної діяльності звітного податкового періоду лютого 2013 року.
Оплата виставленого ТОВ "Дві-Прізма" рахунку позивачем проведена платіжним дорученням від 18.03.2013 № 132 (а.с. 74).
Проте, у вищевказаних актах виконаних робіт та податкових накладних у реквізиті "зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції" зазначено "консультаційно - інформаційна послуга 1 шт." При цьому, із даних документів неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту виконаних робіт/наданих послуг, оскільки указання видів наданих послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що акти виконаних робіт від 23.01.2013 № ОУ-230103 та від 19.02.2013 № ОУ- 190201 не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не можуть свідчити про факт виконання робіт ТОВ "Дві-Прізма".
Крім того, 15.01.2013 позивачем (Замовник) було укладено договір із ТОВ "Марафон 12" (Виконавець) (ідентифікаційний номер 382775220375) № КИУ 15/01/13-01 про надання консультаційно-інформаційних послуг, згідно умов якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника здійснити консультаційно-інформаційні послуги відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України, що мають інтерес для останнього: види реклами, що розповсюджуються в регіоні, рекламні агентства (а.с.53-54).
Виконання даного договору оформлено між сторонами актом виконаних робіт від 29.01.2013 № 37650, згідно якого ТОВ "Марафон 12" проведені роботи у відповідності з договором № КИУ 15/01/13-01 від 15.01.2013 на загальну суму 50 064 грн., в т.ч. ПДВ - 8344 грн. (а.с.57) та звітом від 29.01.2013 № 01, за змістом якого Виконавець проконсультував Замовника про основні види і засоби розміщення реклами в місті Львів, підібрав і надав інформацію про діяльність рекламних агентств і засобів масової інформації міста Львова, разом з Замовником провів роботу по визначенню найбільш ефективного і економічно вигідного для Замовника виду розміщення реклами в даному регіоні (а.с.65).
На підтвердження виконання вказаного договору ТОВ "Марафон 12" видано позивачу рахунок-фактуру № СФ-290113-01 від 29.01.2013 та податкову накладну від 29.01.2013 № 181 на загальну суму 50 064 грн. в т.ч. ПДВ 8 344 грн. (а.с. 61, 70).
На підставі вищевказаної податкової накладної позивачем включено суму ПДВ в розмірі 8 344 грн. до складу податкового кредиту за результатами операційної діяльності звітного податкового періоду січня 2013 року (додаток № 5 до декларації з ПДВ за січень 2013 - а.с. 33).
Оплата виставленого ТОВ "Марафон 12" рахунку позивачем проведена платіжним дорученням від 15.02.2013 № 81 (а.с. 73).
Проте, у даному акті виконаних робіт та звіті не конкретизовано обсяг та зміст господарських операцій з надання консультаційно-інформаційних послуг, а саме не вказані конкретні види і засоби розміщення реклами, назви рекламних агентств та засобів масової інформації, які були знайдені Виконавцем, назва товару відносно якого проводились рекламні дослідження, що не дає змогу встановити зв'язок отриманих послуг із господарською діяльністю платника.
Зокрема, у акті виконаних робіт зазначено, що виконавцем проведено роботи (послуги) відповідно до договору №. КИУ 15/01/13-01 від 15.01.2013 , однак, не вказано зміст та обсяг господарських операцій, що виконувалися ТОВ "Марафон 12".
Крім того, не зазначено в чому виражено результат наданих послуг, відсутні розрахунки вартості робіт (послуг), вказаних в первинних документах, способу вчинення дій. Тобто не надано жодних документів, які б підтверджували, що отримані консультаційно-інформаційні послуги були необхідні ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" для використання в господарській діяльності, а також встановлювали, яким чином результати цих робіт (послуг) ДП "Плюс" ТОВ "Компанія Приват-Плюс" використовує у власній господарській діяльності
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що акт виконаних робіт від 29.01.2013 № 37650 не відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не може свідчити про факт виконання робіт ТОВ "Марафон 12"
Як свідчать письмові докази, поданим до ДПІ у м. Полтаві уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2013 року (вх. № 9036676562 від 20.06.2013) позивачем заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 15 131 грн.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що перевіркою вищевказаних первинних документів, якими позивач підтверджує свої господарські відносини з ТОВ "ВВН-Промсервіс", ТОВ "Дві-Прізма", ТОВ "Марафон 12" правомірно встановлено, що в актах виконаних робіт не конкретизовано зміст та обсяг господарських операцій з надання консультаційно-інформаційних послуг, назви товару відносно якого проводилися рекламні дослідження, відомостей про конкретні результати виконаних робіт, обґрунтування вартості, прізвища осіб, які виконували роботи та спосіб вчинення дій; не надано до перевірки документів, які б дали змогу відстежити, що є результатом замовлених послуг та встановити зв'язок отриманих послуг із господарською діяльністю позивача.
Колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції та доводами відповідача про невідповідність податкових накладних, вимогам чинного податкового законодавства, а саме не визначено обсяг наданих послуг, ціна постачання.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те що, інших доказів на підтвердження змісту та обсягу спірних господарських операцій позивачем не надано.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність належним чином оформлених документів, які підтверджують реальність отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю останнього.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання послуг можуть створювати лише реально вчинені господарські операції з придбання послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Отже, позивач не надав суду належних доказів зв'язку вказаних послуг по проведенню дослідження відносно ефективності розміщення реклами в регіонах України із господарською діяльністю позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2013 № 0011071501 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Приват-Плюс" залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 816/6078/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Бегунц А.О.
Судді Бенедик А.П. Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 17.02.2014 р.