КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа №682/3450/13-ц
Провадження №22-ц/792/237/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Карпусь С.А.
суддів : Заїки В.М., Грох Л.М.
при секретарі: Чебан О.М., Терлич А.В.
з участю: сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Державного вищого навчального закладу «Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників розгляду, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2013 року Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка (далі ТНПУ ім.Гнатюка ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання. В обґрунтування вимог зазначав, що з 2008 по 2013 р.р. ОСОБА_1 навчалася на денній формі навчання в ТНПУ ім.Гнатюка за рахунок коштів державного бюджету. В послідуючому на підставі укладених угод про підготовку фахівця за державним замовленням і його працевлаштування та тристоронньої угоди про цільову підготовку спеціаліста відповідачка зобов'язалась після закінчення навчання в учбовому закладі прибути до 15.08.2013 року у відділ освіти Славутської РДА, укласти трудовий договір та відпрацювати у роботодавця згідно з терміном, визначеним у трудовому договорі. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 порушила вищезазначені умови угод, оскільки за направленням на роботу у відділ освіти не прибула, повідомлення про працевлаштування до навчального закладу не повернула, що свідчить про невиконання нею своїх обов'язків перед державою. Тому ТНПУ ім.Гнатюка просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 30452 грн. 60 коп. вартості навчання та 41254 грн. 14 коп. стипендії, а всього 71706,74 грн. затрачених на її навчання коштів. «Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка» (р/р 31251272210402 ГУДКСУ у Тернопільській області МФО 02125544) 71706 грн. 74 коп.
____________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Зеленська В.І. Провадження № 22-ц/792/237/14
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 57
витрат на навчання. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що після закінчення навчання вона зверталася у відділ освіти Славутської РДА з метою працевлаштування, проте через відсутність вакантних посад не отримала роботу, що свідчить про те, що зобов'язання за договором вона не порушувала. Вважає, що університет не є належним позивачем у справі, оскільки не є державним замовником та розпорядником бюджетних коштів, не має не це і відповідних повноважень.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив її доводи відхилити.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст.526 ЦК України).
Виходячи із змісту ч. 2 ст. 509 і ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, із договорів.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 56 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 року гарантує випускникам вищого навчального закладу, які навчались за державним замовленням, що їх працевлаштування повинно здійснюватись за направленням вищого навчального закладу відповідно до угоди між замовником, керівником навчального закладу та випускником.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про освіту" випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обов'язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання, встановлений ст. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», відповідно до якої особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації відпрацювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до Державного бюджету повну вартість навчання.
Виходячи із положень п. п. 8, 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менш трьох років, а в разі неприбуття за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його за ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до Державного бюджету вартість навчання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що 27 червня 2008 року управління освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації направило випускницю Славутського обласного спеціалізованого ліцею-інтернату ОСОБА_1 на навчання в Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка на основі цільового прийому на денну форму навчання за напрямком підготовки „географія". Наказом ректора цього навчального закладу за № 369 від 25 липня 2008 року ОСОБА_1 зарахована студентом першого курсу на держбюджетній основі денної форми навчання географічного факультету. 15 вересня 2009 року між університетом, відділом освіти Славутської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 укладена тристороння угода про цільову підготовку спеціаліста за державним замовленням. 01 вересня 2012 року між університетом та ОСОБА_1 укладена угода про підготовку фахівця з вищою освітою за державним замовленням. На підставі наказу ректора університету від 25.06.2013 року за № 502 ОСОБА_1 отримала диплом вчителя географії. 26 червня 2013 року університет видав їй відповідно до цільового договору направлення на роботу у відділ освіти Славутської РДА та картку працевлаштування випускника. В порушення укладеної угоди, Порядку працевлаштування та ст. 52 Закону України "Про освіту" відповідачка не прибула до 15.08.2013 року на роботу по спеціальності в відділ освіти Славутської РДА та до роботи не приступила. Вартість навчання, яка за довідкою навчального закладу становить 71706 грн. 74 коп. до Державного бюджету не відшкодувала. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що понесені державою витрати на навчання відповідачки підлягають стягненню з неї на користь навчального закладу. З цих підстав задовольнив позов.
Висновки суду ґрунтуються на законі, підтверджуються матеріалами справи, а саме тристоронньою угодою про цільову підготовку спеціаліста, згідно з якою ОСОБА_1 зобов'язалась після закінчення навчання в педуніверситеті прибути до роботодавця відділу світи Славутської РДА до 15 серпня 2013 року, укласти трудовий договір та відпрацювати у роботодавця згідно з терміном, визначеним у трудовому договорі; угодою про підготовку фахівця з вищою освітою від 01.09.2012 року, відповідно до умов якої відповідачка зобов'язалась після закінчення навчання працевлаштуватись; наказами ректора Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка № 369 від 25.07.2008 року, № 502 від 25.06.2013 року, пропозицією щодо працевлаштування ОСОБА_1 та карткою працевлаштування випускника, отриманими відповідачкою 26 червня 2013 року, довідкою про вартість навчання та суму отриманої стипендії ОСОБА_1, повідомленням відділу освіти, молоді та спорту Славутської райдержадміністрації від 10.10.2013 року та від 22.11.2013 року, ксерокопією заяви ОСОБА_1 від 01.11.2013 року та копією трудового договору від 27 червня 2013 року про працевлаштування ОСОБА_1 на роботу до фізичної особи - приватного підприємця.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
Твердження апелянта про те, що Тернопільський національний педагогічний університет імені В.Гнатюка не є державним замовником та розпорядником бюджетних коштів і не має відповідних повноважень звертатися до суду із цим позовом, не ґрунтуються на законі та матеріалах справи.
Як встановлено судом, відповідачка навчалась у зазначеному вищому навчальному закладі за рахунок державних коштів, зобов'язалась прибути після його закінчення на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.
Згідно вимог ст. 1 Указу Президента України «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77 від 23 січня 1996 року, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента № 342/96 від 16 травня 1996 року, вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів за рахунок коштів державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням.
Фінансування вищих навчальних закладів державної форми власності здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підготовку наукових і науково-педагогічних працівників через аспірантуру і докторантуру визначаються у законі про державний бюджет. (ст. 64 Закону України „Про вищу освіту").
Статтею 22 Бюджетного кодексу зобов'язано Міністерство освіти і науки України як головного розпорядника бюджетних коштів та керівників підпорядкованих Міністерству вищих навчальних закладів як розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня здійснювати внутрішній контроль за витрачанням бюджетних коштів.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідачка у визначений в направленні строк зверталась в телефонному режимі у відділ освіти Славутської РДА з приводу працевлаштування і їй в цьому було відмовлено, не заслуговують уваги, оскільки належних та допустимих доказів (довідку про відмову у працевлаштуванні, передбачену п. 21 Порядку), які б підтверджували вказану обставину, вона суду не надала, що згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України є її обов'язком.
Як встановлено судом, відповідачка звернулась до роботодавця з приводу працевлаштування з заявою лише в листопаді 2013 року, тобто під час розгляду даної справи судом, проте станом на 04.02.2014 року вона так і не надала відділу освіти направлення для працевлаштування, що підтверджується повідомленням відділу освіти Славутської РДА від 04.02.2014 року.
Не є підставою для звільнення відповідачки від обов'язку відшкодувати витрати на навчання і та обставина, що станом на 15.08.2013 року у навчальних закладах Славутського району не було вакантних посад для працевлаштування ОСОБА_1, що вбачається з повідомлення відділу освіти, молоді та спорту Славутської РДА від 11.02.2014 року № 01-13-214/2014.
Як видно з матеріалів справи та пояснень відповідачки, вона вчасно не прибула до місця призначення, не отримала відмови замовника та не зверталась до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, тобто вона не дотрималась вимог щодо порядку працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням, передбаченого Постановю КМ України від 22.08.1996 року № 992 "Про Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням".
27 червня 2013 року ОСОБА_1 уклала трудовий договір з фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 на виконання роботи по торгівлі вживаними речами, який зареєстрований 27 червня 2013 року Тернопільським міськрайонним центром зайнятості.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі й посилання на відсутність підстав для відшкодування стипендії.
В ст. 64 абзац 5 ч.6 ЗУ „Про вищу освіту" передбачено, що особи, які успішно навчаються у вищих навчальних закладах державної або комунальної форми власності за денною (очною) формою навчання за кошти державного або місцевого бюджету, забезпечуються стипендіями у розмірі не менше ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Порядок призначення і виплати стипендій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
ОСОБА_1 навчалася за кошти державного бюджету.
Згідно з вимогами ст. 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» відшкодуванню підлягає повна вартість навчання.
Відповідно до довідки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка від 17.10.2013 року за період навчання у 2008-2013 роках відповідачкою було одержано стипендію у розмірі 41254 грн. 14 коп., вартість навчання за спеціальністю „географія" за цей період становила 30452 грн. 60 коп., а разом витрачено на її навчання 71706 грн. 74 коп. державних коштів.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Славутського міськрайонного суду від 03 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь