КОПІЯ
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
Справа № 686/6740/13-ц
Провадження № 22-ц/792/423/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Карпусь С.А.
суддів : Федорової Н.О., Матковської Л.О.
при секретарі: Терлич А.В.
з участю: сторін та їх представників
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та його розподіл в натурі, визнання права власності на земельну ділянку.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя та його розподіл в натурі, визнання права власності на земельну ділянку. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що з листопада 2006 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого за спільні кошти та кошти батьків побудували житловий будинок на виділеній їм земельній ділянці по АДРЕСА_1, в який вселилися в грудні 2009 року. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. За час перебування у шлюбі придбали меблі, техніку та інші предмети домашнього вжитку, частину грошей витратили на придбання музичного інструмента тромбон «Ямаха», який відповідач використовує в своїй професійній діяльності, а всього придбали майна на 32 335 грн.. З вересня 2012 року шлюбно-сімейні стосунки припинилися. ОСОБА_2, користуючись тим, що свідоцтво про право власності на будинок та державний акт на право власності на земельну ділянку видані на його ім'я, змінив замки в дверях будинку та не допускає її з дочкою до житла. Посилаючись на те, що добровільного поділу спільно набутого майна між ними не досягнуто, разом з нею проживає малолітня дочка, позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1, розподілити будинок в натурі та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину вартості придбаних за
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Мазурок О.В. Провадження № 22-ц/792/423/14
Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 5
час шлюбу предметів домашньої обстановки та вжитку на суму 16167 грн..
Під час розгляду справи ОСОБА_1, погодившись з вартістю музичного інструменту 7575 грн., уточнила свої позовні вимоги та просила розділити між ними майно в натурі, виділивши їй у власність м'яку частину (диван та два крісла) вартістю 1600 грн., холодильниквартістю 1600 грн., плеєр ВВК вартістю 400 грн., газову плиту і витяжку вартістю 3200 грн., кімнатний гарнітур «Атос» вартістю 2500 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., пилосос вартістю 1000 грн., соковижималку вартістю 350 грн., посуд вартістю 250 грн. та тачку будівельну вартістю 500 грн., а всього на суму 13900 грн.. Решту майна на зальну суму 14005 грн., зокрема музичний інструмент тромбон «Ямаха» вартістю 7575 грн., праску вартістю 50 грн., електрочайник вартістю 35 грн., ксерокс вартістю 350 грн., шафу вартістю 500 грн., ванну «Дана» вартістю 2000 грн., килим вартістю 2500 грн. та шафу вартістю 1000 грн. виділити у власність відповідачу.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що в АДРЕСА_1.
Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку, що в АДРЕСА_1.
Спільне майно поділено в натурі.
Виділено ОСОБА_1 в будинковолодінні АДРЕСА_1 кімнати: №1-6 вітальня -23,5 кв.м; №1-7 кухня -15,4 кв.м.; №1-8 тераса-13,8 кв.м.; №1-9 коридор - 4,4 кв.м.; №1-10 коридор -5,1 кв.м.; №1-13 кладова -11,4 кв.м.; №1-14 кладова -13,1 кв.м.; №1-15 кладова 8,3 кв.м; №1-19 житлова кімната -14,6 кв.м.; №1-20 житлова кімната -14,3 кв.м; загальною площею 123 кв.м.
Загальна сума частки домоволодіння складає 254 062 гривні, що є 51,67%.
Виділено ОСОБА_2 в будинковолодінні АДРЕСА_1 кімнати: №1-1 коридор -5,2 кв.м.; №1-2 коридор -12,1 кв.м.; №1-3 ванна кімната -8,4 кв.м.; №1-4 туалет -1,0 кв.м.; №1-5 житлова кімната -17,2 кв.м.; №1-11 кладова -7,4 кв.м.№1-12 гараж -31,9 кв.м.; №1-16 сходова клітина -8,2 кв.м; №1-17 житлова кімната 10,8 кв. м.; №1-18 гардеробна -11,7 кв. м., загальною площею 113,9 кв.м. Загальна сума частки домоволодіння складає 237 598 гривень, що є 48,33%.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8232 гривні вартості різниці відступу від ідеальних часток.
Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати дверний проріз №1 між приміщеннями №1-6 та №1-7 з подальшим встановленням дверного блоку;
- влаштувати дверний проріз №11 в поперечній стіні мансарди з подальшим встановленням дверного блоку та влаштуванням сходів для доступу 1-го співвласника до мансардного поверху;
- влаштувати перегородку з дверними прорізами в приміщення №1-7 для влаштування відокремлених приміщень кухні та коридору;
- влаштувати перегородку з дверними прорізами в приміщення №1-6 для влаштування відокремлених приміщень житлової кімнати, ванної кімнати та коридору.
Зобов'язано ОСОБА_2 демонтувати віконний блок №4 в приміщення №1-3 з подальшим закладанням віконного прорізу;
- влаштувати дверний проріз №5 в стіні приміщені №1-1 з подальшим встановленням дверного блоку;
- влаштувати прибудову до житлового будинку з метою забезпечення II співвласника нормативною площею та повним комплексом приміщень;
Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 демонтувати дверний блок №2 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-2 та №1-7;
- демонтувати дверний блок №3 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-2 та №1-6;
- демонтувати дверний блок №6 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-10 та №1-11;
- демонтувати дверний блок №7 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-10 та №1-12;
- демонтувати дверний блок №8 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-11 та №1-12;
- демонтувати дверний блок №9 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-13 та №1-14;
- демонтувати дверний блок №10 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями №1-13 та №1-12;
- влаштувати внутрішні стіни та перегородки з дверними прорізами в мансардному поверсі відповідно до планування, зазначеному в додатку №5а.
Виділено ОСОБА_2 музикальний інструмент тромбон Ямаха вартістю 7575 грн., соковижималку вартістю 350 грн., тачку будівельну вартістю 500 грн, ванну «Дана» вартістю 2000 грн., кімнатний гарнітур «Атос» вартістю 2500 грн., шафу вартістю 1000 грн, а всього виділено майна на суму 13 925 грн..
Виділено ОСОБА_1 м'яку частину вартістю 1600 грн., холодильник вартістю 1600 грн., плеєр вартістю 400 грн., газову плиту та витяжку вартістю 3200 грн., кухонний гарнітур вартістю 2500 грн., пилосмок вартістю 1000 грн., посуд вартістю 250 грн., праску вартістю 50 грн., електрочайник вартістю 35 грн., ксерокс вартістю 350 грн., шафу вартістю 500 грн., килим вартістю 2500 грн., а всього на суму 13 985 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп..
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2100 грн., що є половиною вартості проведеної експертизи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог незаконним та необґрунтованим, просить його змінити, визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій знаходиться виділена їй у власність 1/2 частина житлового будинку. Також внести зміни стосовно демонтажу дверних блоків №8 та №9, зазначивши їх влаштування відповідно до висновку експерта та стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати в сумі 1720 грн. 50 коп., а не на користь держави. Вона посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст. 57 СК України, ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Відмовляючи у поділі земельної ділянки, на якій розташований жилий будинок, суд не звернув увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Стуфчинецької сільської ради від 20 березня 2008 року, яким їй з чоловіком надано дозвіл на забудову жилого будинку, змінено цільове призначення землі.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з таких підстав.
Згідно п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11 листопада 2006 року по березень 2013 року. Від шлюбу мають малолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час перебування у шлюбі вони набули у спільну сумісну власність житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 237,8 кв.м. жилою площею 80,4 кв.м. вартістю 491660 грн. та рухоме майно на загальну суму 27910 грн. Під час розгляду справи сторони досягли згоди щодо розподілу зазначеного майна і рішення суду в цій частині не оскаржується.
Постановляючи рішення про розподіл житлового будинку та зобов'язуючи кожну із сторін провести на виділеній їй частині житлового будинку відповідні перепланування та переобладнання з дозволу Стуфчинецької сільської ради, суд помилково зобов'язав сторони демонтувати дверні блоки № 8 та № 9 між жилими приміщеннями № 1-11 та № 1-12, № 1-13 та № 1-14.
Згідно висновку будівельно-технічної експертизи № 115/013 від 13.09.2013 року (а.с. 82, 94) між зазначеними приміщеннями відсутні дверні блоки, навпаки їх необхідно встановити для нормального користування виділеними сторонам приміщеннями в цоколі.
Тому колегія суддів вважає необхідним виправити допущену судом першої інстанції помилку та зобов'язати кожну із сторін встановити дверні блоки: ОСОБА_1 влаштувати дверний блок №9 між приміщеннями №1-13 та №1-14, виділеними їй у власність, та ОСОБА_2 влаштувати дверний блок №8 між приміщеннями №1-11 та №1-12, що виділені йому у власність.
Крім того, вирішуючи даний спір, суд неправильно розподілив між сторонами судові витрати.
Згідно наданих квитанцій від 23.04.2013 року та від 01.11.2013 року позивачка сплатила при подачі позовної заяви та уточненні позовних вимог 1720 грн. 60 коп. судового збору, рішення щодо розподілу оціненого нерухомого і рухомого майна вирішено на її користь. Тому у відповідності з вимогами ч.1 ст. 88 ЦПК України, згідно яких стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, понесені позивачкою судові витрати підлягають стягненню на її користь з відповідача у сумі 1720 грн. 60 коп..
За наведених обставин рішення суду у частині зобов'язання демонтувати дверні блоки та розподілу судових витрат підлягає зміні.
Відмовляючи позивачці у частині позовних вимог про розподіл земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, суд першої інстанції правильно виходив з того, що така земельна ділянка є приватною власністю відповідача і не підлягає розподілу у запропонованому експертом варіанті.
Такі висновки суду узгоджуються з матеріалами справи та відповідають закону.
Як з'ясовано судом, на підставі рішення дванадцятої сесії Стуфчинецької сільської ради Хмельницького району від 14 грудня 2007 року №14 ОСОБА_2 передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1. Тобто земельна ділянка виділена відповідачу не для будівництва та обслуговування житлового будинку, а для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 194943.
У відповідності з вимогами ч.1 та ч.3 ст. 5 ЗУ від 15.05.2003 року № 742-IV "Про особисте селянське господарство" для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Земельні ділянки особистого селянського господарства можуть бути власністю однієї особи, спільною сумісною власністю подружжя та спільною частковою власністю членів особистого селянського господарства відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст. 6 цього ж Закону до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що вказана земельна ділянка передана у спільну власність подружжя і таких не надала позивачка.
Навпаки державний акт на право власності на земельну ділянку свідчить про законність набуття у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки відповідно до ст.ст. 81, 116 ЗК України шляхом безоплатної приватизації і передачі її із земель державної чи комунальної власності і спростовує доводи позивачки про набуття її у спільну сумісну власність.
В силу ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Зміни щодо статусу такої земельної ділянки на об'єкт права спільної сумісної власності були внесені до ст. 61 СК України Законом № 2913-У1 від 11 січня 2011 року, яким було доповнено частину 5, згідно якої об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Законом України № 4766-У1 від 17 травня 2012 року виключено ч.5 із ст. 61 СК України, а доповнено частини 4 та 5 ст. 57 СК України щодо віднесення спірного майна до особистої власності дружини, чоловіка. Тому положення статті 61 СК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що цільове призначення земельної ділянки було змінено після надання ОСОБА_2 рішенням виконкому Стуфчинецької сільської ради від 20 березня 2008 року № 15 дозволу на проектно-вишукувальні роботи під забудову жилого будинку в АДРЕСА_1, є безпідставним та не ґрунтується на законі.
Частинами 1, 3 ст. 20 ЗК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Позивачка не надала рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення виділеної у власність відповідачу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, є особистою власність відповідача і розподілу не підлягає у зв'язку з чим суд підставно відмовив у цій частині позову.
Рішення суду в цій частині є обґрунтованим та законним і підстав для його скасування не вбачається.
Зареєструвавши право власності на частину житлового будинку, позивачка не позбавлена можливості ставити питання про виділ їй частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належної їй частини житлового будинку.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 20 грудня 2013 року в частині демонтажу дверних блоків № 8 та № 9 з подальшим закладанням прорізу між приміщеннями № 1-11 та № 1-12, № 1-13 та № 1-14 в житловому будинку та розподілу судових витрат змінити.
Зобов'язати ОСОБА_2 влаштувати дверний блок №8 між приміщеннями №1-11 та №1-12, що виділені йому у власність.
Зобов'язати ОСОБА_1 влаштувати дверний блок №9 між приміщеннями №1-13 та №1-14, виділеними їй у власність.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1720 грн. 60 коп. понесених судових витрат.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча /підпис/ Судді /підписи/
Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь