ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2014 рокуСправа №827/31/14-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
при секретарі - Козько М.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № 50 АА 4752217 від 18.01.2014;
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позивачка просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 12.11.2013 № 6278 Севастопольської міської ради 13-ої сесії 6-го скликання про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.
- зобов'язати Севастопольську міську раду винести на засідання найближчої сесії Севастопольської міської ради та розглянути клопотання ОСОБА_2 про надання безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у порядку та строки, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та надати мотивоване рішення за результатами розгляду вказаного клопотання.
- стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 68 грн. 82 коп.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог ст. 118 Земельного кодексу України при розгляді клопотання про виділення та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не більше 0,10 га в межах м.Севастополя.
Представник позивача в судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, з підстав викладених у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, але проти позову заперечувала, з мотивів викладених у запереченні (арк. с.19-22).
Суд враховує, що явка у судове засідання є правом, а не обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог глави 3 КАС України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач викликався у судове засідання, але в судове засідання не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність за наявними в ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11.07.2013 ОСОБА_4 звернувся від імені позивачки до відповідача з клопотанням про виділення та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах м.Севастополя, АР Крим (арк.с.9-10).
Дане клопотання було розглянуто відповідачем та 12.11.2013 прийняте рішення №6279 «Про відмову гр. ОСОБА_2 в наданні згоди на розробку проекту землевідводу щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га, розташованої в межах міста Севастополя для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (арк. с. 8).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до частини 1 статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до вимог частини 6 статті 118 Земельного кодексу України (у редакції станом на 04.08.2013) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивачки надав в якості графічних матеріалів аркуш паперу, на якому нанесено план частини півострову Крим з нанесеними пунктирами межами м.Севастополя (арк. с. 12).
Відповідно до частини 7 цієї статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VІ з дня набрання чинності Законом (01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими (в межах населеного пункту (за винятком) - землі комунальної власності, за межами (за винятком) - державної власності).
Відповідно до п.7 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій.
На даний час вказана інвентаризація земель не проведена.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За чинним законодавством площа земельної ділянки вираховується як площа проекції межі земельної ділянки на площину проекції, в якій встановлена геодезична система координат (т. зв. аналітична площа). Саме вона фіксується в правовстановлюючих документах. На противагу аналітичній може бути також обчислена фізична площа, що враховує рельєф фізичної поверхні - пагорби, схили, западини тощо і може бути більшою.
Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» встановлено, що документація із землеустрою - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
План земельної ділянки - графічне зображення, що відображає місцезнаходження, зовнішні межі земельної ділянки та межі земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельних сервітутів), а також розміщення об'єктів нерухомого майна, природних ресурсів на земельній ділянці.
Таким чином, графічний матеріал - одна із тих частин документації, без якої оформлення чи переоформлення прав на землю не можливе. Цей документ характеризує місце розташування земельної ділянки. Виготовлення графічного матеріалу - це виготовлення документації із землеустрою при оформленні земельної ділянки у власність (користування), що регулюється Законом України «Про землеустрій».
Враховуючи вищенаведене, одним із факторів, що дозволяють встановити, чи відноситься розпорядження вказаною у клопотанні земельною ділянкою до повноважень Севастопольської міської Ради та чи відсутні накладки на вже існуючі землеволодіння (землекористування), є графічні матеріали, на яких відображені межі запитуваної земельної ділянки та по яким можливо встановити її місцезнаходження відносно інших земельних ділянок, які обтяжені правами інших осіб, чи мають обмеження у їх використанні.
Діючим законодавством України не передбачене таке повноваження Севастопольської міської Ради, як самостійне визначення розміру, меж та місцеположення земельної ділянки, запитуваної фізичною чи юридичною особою.
Законом України «Про землеустрій» визначені правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, зокрема, види робіт та документації із землеустрою, розробники документації із землеустрою, їх права та обов'язки, кваліфікаційні вимоги до них, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері землеустрою, тощо.
Види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою.
Повноваження здійснювати такі роботи у Севастопольської міської Ради відсутні.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що додані до клопотання позивачки від 11.07.2013 графічні матеріали не відповідають діючому законодавству.
Щодо посилання позивачки про те, що відповідач має сам визначити без її погодження земельну ділянку, слід вказати, що порядок оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру встановлений ст.36 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про: а) межі адміністративно-територіальних одиниць; б) кадастрові номери земельних ділянок; в) межі земельних ділянок; г) цільове призначення земельних ділянок; ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права); д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок; е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель; є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок; ж) земельні угіддя; з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру; і) бонітування ґрунтів.
Відомості, зазначені у частині 1 статті 36 даного Закону, підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру (Публічна кадастрова карта).
Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.
Пунктом 162 цього Порядку зазначено, що відомості Державного земельного кадастру надаються Державними кадастровими реєстраторами у формі:
витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;
довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території);
викопіювання з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.
Таким чином, Севастопольська міська Рада не веде облік вільних земельних ділянок та не має правових підстав для надання інформації щодо вільних земельних ділянок.
Позивачка вимагає від суду визнати протиправними дії Севастопольскої міської Ради щодо порушення порядку розгляду її клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації орієнтовною площею 0,10 га в межах м.Севастополя. Проте, в судовому засіданні встановлено, що клопотання представника позивачки було розглянуте та прийняте обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні клопотання.
Доводи позивача з приводу того, що чинне законодавство не встановлює будь-яких вимог та нормативів щодо оформлення графічних матеріалів не засновані на чинному законодавстві, наведеному вище.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Севастопольська міська Рада зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовувати інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити, оскільки позивачкою не дотримано встановленого Законом порядку для набуття та реалізації права на землю.
Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 18.02.2014.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя підпис О.В. Гавура
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Гавура