ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2014 року Справа № 913/2103/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м.Луганськ

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013

зі справи № 913/2103/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м.Луганськ (далі - Товариство)

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Луганськ (далі - відділення АМК України)

про визнання частково недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Харченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство звернулося з позовом про визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 31.05.2013 № 01-24/97 у справі № 74.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.10.2013 (колегія суддів у складі: суддя Седляр О.О. - головуючий, судді Москаленко М.О. і Фонова О.С.), яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 (колегія суддів у складі: суддя Дучал Н.М. - головуючий, судді Склярук О.І. і Ушенко Л.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення господарського суду від 17.10.2013, постанову апеляційного суду від 17.12.2013 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду матеріалів справи № 74 відділенням АМК України 31.05.2013 прийнято рішення № 01-24/97 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Товариство з 2010 року до моменту прийняття рішення займало монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з видачі технічних умов на підключення до місцевих (локальних) електричних мереж на території Луганської області, де розташовані ці мережі та які перебувають у його законному користуванні, із часткою 100 відсотків. Також визнано, що дії Товариства по встановленню по внесенню у договір на користування електричною енергією не передбачених Типовим договором та чинним законодавством умов, розширенню прав та обов'язків сторін у договорі по відношенню до Типового договору про користування електричною енергією, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом для населення шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які було б неможливо встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов'язано Товариство припинити порушення, визначене у пункті 2 цього рішення, шляхом приведення договірних відносин зі споживачами у відповідність до Типового договору, передбаченого Правилами користування електричною енергією затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357. За вказане порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Дослідженим у справі обставинам попередні судові інстанції дали належну оцінку та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суди правильно виходили з того, що висновки відділення АМК України про наявність в діях Товариства складу правопорушення, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ґрунтуються на фактичних обставинах справи. З цих обставин вбачається, що позивач включав у договір відповідні положення, згідно з якими споживачі мали відшкодовувати йому вартість перевірки, ремонту, або встановлення нового приладу обліку у разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача; щомісячно звітувати перед ним за фактичні покази приладів обліку та нести відповідальність за ненадання таких звітів, тощо.

За таких обставин суди також обґрунтовано зазначили про правильність висновків відповідача в тій їх частині, згідно з якою наведені дії Товариства порушували права споживачів, оскільки за умови існування значної конкуренції на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом для населення, споживач мав би можливість вступити у договірні відносини з іншим енергопостачальником, умови договору якого відповідали б чинному законодавству.

Твердження позивача про відсутність в його діях відповідного складу правопорушення були перевірені попередніми судовими інстанціями, які дійшли правильного висновку про їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Луганської області від 17.10.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.12.2013 у справі № 913/2103/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко