РІШЕННЯ             

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       справа №2-25/08 (повне)

4 грудня 2008р. Вінницький районний суд Вінницької області

В складі судді Ганкіної І.А.

 При секретарі: Шуляк Т.А..

Адвокатах ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, -

Встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 суду показав, що згідно договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 1.04.2000р. йому на праві приватної власності належить 31/50 будинковолодіння за АДРЕСА_1Інша частина будинковолодіння належить його сестрі ОСОБА_4. Вказане будинковолоідння раніш належало батькам сторін. Після смерті батька позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 будинок був успадкований в спадковій частині в /4 частини будинковолодіння матір»ю сторін ОСОБА_5 таОСОБА_6 В 1999р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4та ОСОБА_5про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання повністю недійсним договору дарування, розподіл будинку, визнання права власності на Уа частини будинковолодіння та встановлення порядку, користування земельною ділянкою. Рішенням суду від 22.06.1999р. позов ОСОБА_5 було задоволено в наслідок чого було встановлено нові частки сторін даного судового спору в будинку та земельній ділянці та визначено порядок користування земельною ділянкою при будинковолодінням за третім варіантом експертизи проведеної по справі. Після рішення суду мати продала позивачу належну їй частку в будинку та переписала на нього земельну ділянку, яка в подальшому рішення Стрижавської селищної ради від 20.09.2001р. була приватизована в розмірі визначеному рішення суду, а саме, в розмірі 0,09 га. Однак, відповідачка в порушення судового рішення самовільно зайняла належну позивачу земельну ділянку площею в 0,034 га та висаджує на ній городину порушуючи право позивача на вільне використання належної йому земельної ділянки. В зв»язку з такими діями відповідачки у позивача погіршився стан здоров»я, порушився певний життєвий розпорядок, що зумовило настання моральної шкоди, яку позивач визначає в сумі 1000 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4(допущений, як представник через протокольну форму) позов ОСОБА_5не визнали та суду показали, що згідно свідоцтва про спадщину їй належить частина будинковолодіння за АДРЕСА_1Інша частина будинковолодіння належить її братові ОСОБА_2 який набув своє право власності в наслідок договору купівлі-продажу. Вказане будинковолоідння раніш належало батькам сторін. Після смерті батька позивача ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 будинок був успадкований матір»ю сторін ОСОБА_5 таОСОБА_6 Відповідачка підтвердила факт того, що в 1999р. мати сторін ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4та ОСОБА_5про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання повністю недійсним договору дарування, розподіл будинку, визнання

права власності на ³Л частини будинковолодіння та встановлення порядку, користування, земельною ділянкою. Рішенням суду від 22.06.1999р. позов ОСОБА_5 булск задоволено в наслідок чого було встановлено нові частки сторін даного судового спору в будинку та земельній ділянці та визначено порядок користування земельною ділянкою при будинковолодінням за третім варіантом експертизи проведеної по справі. Однак, після рішення суду ніхто за його виконанням не звертався. За закінчення суду ОСОБА_7 продовжувала використовувати належну їй і до рішення від 22.06.1999р. земельну ділянку, яка була надана їй рішенням Стрижавської селищної ради від 12.02.1998р. За вказаним рішенням ради їй було надано в користування 0,075 га з земель померлого батька в зв»язку з проведенням успадкування ¹А частини житлового будинку. Вказане рішення не є скасованим і тому землю, вона використовує на законних підставах. В зв»язку з вказаним відповідачка та її представник просять вважати позов таким, що не доведений та в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи суд встановив наступне: В період шлюбу між громадянами ОСОБА_6. та ОСОБА_5 , що є батьками ОСОБА_7.   та  ОСОБА_8   було  побудоване  будинковолодіння  за АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_5 будинковолодіння було поділено в порядку спадкування між спадкоємцями ОСОБА_9, як пережившим подружжям та ОСОБА_3 у відповідних долях.

Інші спадкоємці першої черги, діти померлого, за прийняттям спадщини не зверталися.

Відповідні свідоцтва про право на спадщину на ім»я ОСОБА_4 були видані -29.11.1995р. та ОСОБА_5 20.02.1997р. на ¹А частину для кожного з спадкоємців на спадкову частку майна.

Після проведення спадкування за заявою ОСОБА_4за рішення Стрижавської селищної ради від 12.02.1998р. у користування відповідачки було передано земельну ділянку площею 0,075 га з земель ОСОБА_5(а.с.77,78).

Державний акт на право користування земельною ділянкою відповідачці не. видавався, що визнано сторонами і в силу ст.61 ЦПК України додаткового доказування не потребує.

В 1999р. ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4та ОСОБА_5про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання повністю недійсним договору дарування, розподіл будинку, визнання права власності на 3/4частини будинковолодіння та встановлення порядку, користування земельною ділянкою.

Рішенням суду від 22.06.1999р. позов ОСОБА_5 було задоволено в наслідок чого було встановлено нові частки сторін даного судового спору в будинку та земельній ділянці та визначено порядок користування земельною ділянкою при будинковолодінням за третім варіантом експертизи проведеної по справі (а.с.26).

За даним експертним висновком від 26.03.1999р. копія якого доєднана до матеріалів справи земельна ділянка при спірному будинковолодінні була визначена в загальному розмірі 2039,8 кв.м. Земельна ділянка, що підлягала до розподілу склала 1825,84 кв.м.

За третім варіантом експертизи, з яким за поясненням ОСОБА_4відповідачка на час винесення розгляду справи за позовом ОСОБА_5 погоджувалася, земельна ділянка була розділена між сторонами в розмірах ОСОБА_5 виходячи з долі в будинковолодінні в 3/4 частини - 1369,38 кв.м., ОСОБА_3 виходячи з долі в будинкволодінні в 1/4 частину в розмірі 456,46 кв.м.

Вказане рішення суду від 22.06.1999р. було оскаржено ОСОБА_3і ухвалою Верховного суду України від 27.12.2001р. залишено без змін (а.с.18).

Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку від 1.04.2000р. належна ОСОБА_5 частина будинку була продана ОСОБА_3 в розмірі 31/50 частки (а.с.9 ).

Власником іншої частини будинковолодіння є по теперішній час ОСОБА_3

Після проведення договору купівлі-продажу по заяві ОСОБА_5рішенням Стрижавської селищної ради йому було передану у приватну власність в порядку приватизації земельної ділянки земельна ділянка площею 0,09 га. (а.с.6).

Вказане рішення ради є не скасованим та чинним по даний час.

Відповідно до довідки Стрижавської селищної ради за №853 від 10.07.2007р. земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4є не приватизованою, рішення про надання земельної ділянки у приватну власність не виносилося (а.с.8).

Державний акт також не є виданим і на земельну ділянку надану у власність ОСОБА_3

Згідно до даних технічного паспорта за будинковолодіння по АДРЕСА_1 за реєстровим № 1222 від 14.06.2006р. на 2006р. за будинковолодінням рахується спірна земельна ділянка по фактичному користуванню 2047 кв.м. (а.с.11-14).

За ст.60 ЦПК України, кожна з сторін забов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Визначаючись щодо вимог позову суд виходить з того, що за ст. ст. 7, 23 ЗК України, в редакції 1991 р., що діяв на момент 1998р. так і 1999р. належним правоустановчим документом, що закріплював за особою право на користування земельною ділянкою є Державний акт на право користування землею.

Тільки після отримання вказаного державного акту, якому передував акт (протокол) виділу меж земельної ділянки в натурі на місцевості, особа мала права приступати до використання земельної ділянки.

Відповідно до ст.123 ЗК України редакції 2001р. надання земельних ділянок в , користування проводиться на підставі рішення   органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади на підставі матеріалів, що обґрунтовують її розмір, цільове призначення та місце розташування, що відповідає змісту ст.ст.7,19, 22,23 ЗК України в попередній редакції Земельного Кодексу України.

Як встановлено в судовому засіданні після отримання рішення Стрижавської селищної ради від 12.02.1998р. ОСОБА_3 Державного акту на право користування земельною ділянкою не отримувала, протокол відведення меж земельної ділянки в натурі на місцевості є відсутнім, за поясненням відповідачки межи земельної ділянки були визначені матір»ю ОСОБА_4довільно.

Крім того, суд враховує, що рішення ради від 12.02.1998р. не містить вказівки місцеположення земельної ділянки в розмірі 0,075 га, яка була їй виділена вказаним рішенням.

Ст.79 ЗК України вказує, що земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташуванням, з визначеними щодо неї правами.

А тому, вказане рішення селищної ради від 12.02.1998р. прийнято судом як доказ наявності у ОСОБА_4права на користування земельною ділянкою при будинковолодінні за АДРЕСА_1 бути не може.

З зазначених підстав, заперечення відповідача проти права ОСОБА_5земельну ділянку в розмірі установленому рішення Вінницького районного суду від 22.06.1999р. на підставі виданого раніш рішення селищної ради від 12.02.1998р. суд вважає таким, що є недоведеним.

При цьому суд враховує, що вказана підстава для скасування рішення суду від 22.06.1999р. була предметом розгляду Вінницького районного суду в жовтні 2007р. і за ухвалою суду від 12.07.2007р. у задоволенні заяви ОСОБА_4про перегляд рішення за ново виявленими обставинами було відмовлено.

Дане заперечення висловлювалося відповідачкою і в тексті касаційної скарги на рішення суду від 22.06.1999р., що оголошувалося в судовому засіданні.

В задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.03.2008р. ухвала суду від 12.07.2007р. була також залишена без змін.

За ст. 14 ЦПК України, нині діючої редакції кодексу, яка відповідає ст. 14 ЦПК України, що діяла на 1999р. рішення суду є обов»язковйм для виконання на всій території України.

Рішення Вінницького районного суду від 22.06.1999р. є чинним та підлягає до виконання.

Щодо доведеності права позивача на звернення до суду з даним позовом в частиш усунення перешкод в користуванні землею, суд враховує, що за ст.78 ЗК України змістом права власності на землю є право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою. При цьому набуття права власності за ст.81,ст.Н7 ЗК України можливе як в порядку приватизації земельної ділянки, так і її спадкування.

Виходячи з суті ст.120 ЗК України суд визначає, що при переході права власності на будинковолодіння або його частку від однієї особи до іншої земельна ділянка переходить до нових власників згідно закону, або в межах та на підставі цивільно-правових угод.

Ст.153 ЗК України вказує, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених законом.

Дане право на отримання земельної ділянки у власність було реалізовано позивачем через рішення Стрижавської селищної ради від 20.09.2001р.

Межи земельної ділянки позивача відповідно до кадастрової документації не встановлювалися, однак суд сприймає як доказ акт Стрижавської селищної ради від 18.04.2007р. за яким за заявою позивача було здійснено вихід на земельні ділянки, з метою визначення їх меж та встановлення відсутності чи наявності факту захоплення земельної ділянки ОСОБА_5зі сторони ОСОБА_1

За даним актом комісією було встановлено після переміряння розміру земельних ділянок факт захоплення відповідачкою частини земельної ділянки розміром 0,034 га (8,5 м х 39,3 м) з земельної ділянки позивача по справі.

Вказаний акт є ОСОБА_1. нічим не спростованим, виданий відповідним органом місцевого самоврядування в межах її повноважень закріплених ст.12 ЗК України.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За ст.152 ЗК України власник земельної ділянки, або землекористувач може вимагати усунення будь яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають до відновлення в порядку , встановленому законом.

За ст.158 ЗК України дане право може бути реалізовано шляхом вирішення спору в судовому порядку.

Тому, враховуючи вказане, суд вважає, що позов в частині усунення перешкод є суду доведеним та таким, що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що за ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю чи стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров»я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в наслідок протиправної поведінки відносно неї, членів її сім»ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв»язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі, гідності та ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Ст.1167 ЦК України вказує, що моральна шкода завдана фізичній, або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Як підставу настання моральної шкоди, позивач зазначає, що в зв»язку з діями відповідачки в нього погіршився стан здоров»я, він був змушений звернутися до суду за захистом свого права, нервував, хвилювався, змінив звичайний спосіб життя.

Однак, вказані підстави позивач документально нічим не підтвердив, показами свідків, чи іншими видами доказів суду не довів, а тому суд вважає, що позов ОСОБА_5 в частині стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.91,103,120,158 ЗК України, ст.ст.23,1167 ЦК України, ст.ст. 15,30,60,61,214,219,232 ЦПК України, -

Вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки та стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Забов»язати ОСОБА_1 усунути чинимі ОСОБА_2 перешкоди в користуванні земельною ділянкою розміром 0,034 га при будинковолодінні по АДРЕСА_1 та звільнити від насаджень.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги в строк передбачений для подачі заяви про апеляційне оскарження.

 

Суддя: