ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2014 рокуСправа №827/27/14-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
при секретарі - Козько М.М.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1, довіреність №ВТР №867694 від 12.02.2014, ФОП ОСОБА_2,
представника відповідача - Запорожець Лесі Василівни, довіреність №05-35/5 від 15.11.2013, Інспекція з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання незаконними та скасування рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень №000028 від 20.11.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 1700,00 грн. та №000028/1 від 20.11.2013 про застосування штрафних санкцій в розмірі 5083,00 грн. за порушення вимог Закону України «Про рекламу» .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, наполягав на правомірності оскаржуваного рішення та дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Засади регулювання державної політики в сфері реклами регулює Закон України «Про рекламу» (далі - Закон).
Основним нормативно-правовим актом, який регулює засади застосування відповідальності за порушення законодавства про рекламу є Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу затверджений постановою Кабінету міністрів України № 693 від 26 травня 2004 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) зареєстрований 16.09.2011 як фізична особа-підприємець за № 2 077 000 0000 011760.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі 19.11.2013 складено протокол № 000028 за ознаками порушення частини 6 статті 27 Закону України "Про рекламу", а саме: неподання інформації щодо вартості розповсюдження реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами.
На підставі протоколу від 19.11.2013 № 000028 про порушення законодавства про рекламу, відповідачем було прийнято рішення № 000028 від 20.11.2013 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1 700,00 грн.
Крім того, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі 19.11.2013 складено протокол № 000028/1 за ознаками порушення пункту 5 статті 8 Закону України «Про рекламу» щодо змісту реклами, яка розміщена за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29, Торгівельний центр «Мусон», вивіски на фасаді магазину «Button» із надписами «скидки до -50%, тотальная распродажа», а саме: у змісті реклами відсутні відомості про дату початку і закінчення розпродажу, знижки цін на продукцію.
На підставі протоколу від 19.11.2013 № 000028/1 про порушення законодавства про рекламу, відповідачем було прийнято рішення № 000028/1 від 20.11.2013 про накладення на ФОП ОСОБА_2 штраф в розмірі 5 083,00 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», знижка - тимчасове зменшення ціни товару, яке надається покупцям (споживачам).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону, реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.
Згідно з пунктом 3 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 № 206 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075 (далі Положення № 206), завданням інспекції є реалізація повноважень Держспоживінспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Пунктом 4.1 Положення № 206, передбачено, що інспекції відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд.
Питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулюється порядком накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 693 (далі - Порядок № 693).
Відповідно до пунктів 9, 10, 11 Порядку № 693, підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.
Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи.
Згідно з пунктом 2 Закону № 270/96-ВР, на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео - та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Частиною першою статті 27 Закону № 270/96-ВР передбачено, що особи винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» рекламодавцем є особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження, виробником реклами є особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами, розповсюджувачем реклами є особа, яка здійснює розповсюдження реклами.
Згідно з частиною шостою статті 27 Закону № 270/96-ВР, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується наданими доказами, що Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі 07.10.2013 на адресу позивача за вих. № 02-21/1811 було направлено вимогу про надання документів, з яких можливо встановити вартість виготовленої реклами, реєстраційні документи та інші документи.
На адресу ФОП ОСОБА_2 також направлений лист від 28.10.2013 № 02-21/1913 про повідомлення позивача про розгляд справи 19.11.2013 щодо порушення законодавства про рекламу згідно вимоги № 02-21/1811 від 07.10.2013.
Однак, як вбачається із поштового повідомлення, поштове відправлення було повернуто «за закінченням терміну зберігання», тобто позивачу фактично не було відомо про вимогу щодо надання документів, з яких можливо встановити вартість виготовленої реклами, реєстраційні документи та інші документи, та був фактично позбавлений прийняти участь у розгляді справи про порушення законодавства про рекламу.
Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Мусон» та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір №81/9А на оренду, відшкодування витрат і надання послуг.
Згідно з п.п. 4.11 п. 4 вищевказаного договору в обов'язки орендаря входить: у разі проведення рекламних або інших акцій за межами приміщення на території ПАТ "Мусон" в точності розміщення рекламних носіїв на фасаді будівлі, попередньо отримати у орендодавця відповідний дозвіл з узгодженням виду, порядку та строків акцій (розміщення рекламних носіїв). Без письмової згоди орендодавця проведення рекламних та інших акцій за межами приміщення на території ПАТ "Мусон" забороняється.
Крім того, суд звертає увагу на те, що внутрішньою рекламою вважається реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.
Відповідно до статті 17 Закону розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою. При погодженні розміщення внутрішньої реклами втручання у форму та зміст реклами забороняється.
Забороняється розміщення внутрішньої реклами у приміщеннях державних органів та органів місцевого самоврядування, дошкільних навчальних закладах, середніх загальноосвітніх школах та спеціалізованих загальноосвітніх закладах освіти.
Тому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що розміщення інформації про проведення розпродажу товару з позначенням «Скидка до -50%. Тотальная распродажа» є порушення вимог Закону України «Про рекламу».
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи зазначене, аналізуючи діюче законодавство України, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі є обґрунтованими, в свою чергу відповідач не довів правомірності прийняття своїх рішень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 19.02.2014.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі щодо винесення рішень №000028 від 20.11.2013 та №000028/1 від 20.11.2013 - протиправними.
Визнати протиправним та скасувати рішення №000028 від 20.11.2013 Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1 700 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Визнати протиправним та скасувати рішення №000028/1 від 20.11.2013 Державної інспекції з питань захисту прав споживачів у м. Севастополі про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 5 083 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 182,70 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Гавура