Справа №1-248/08
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2008 року Вінницький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Спринчука В.В.,
при секретарі Яровій О.В.,
за участю прокурора Ратушняка О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, -
в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 367 ч.2, 272 ч.2 КК України, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 31.08.2004 року, є підприємцем, являючись службовою особою, використовуючи працю найманого робітника ОСОБА_2. в роботах з підвищеною небезпекою, на підставі трудової угоди від 11 січня 2007 року, допустив службову недбалість, що призвело до порушення правил під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та спричинило тяжкі наслідки.
Так, 29 лютого 2008 року, фрезерувальниці ОСОБА_2. під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, а саме: по виготовленню деталей до теплиць на пресі К6 - 00.00 ПС, в цеху на території СП «Вороновицьке Агромаш»/смт АДРЕСА_1 відповідно до висновку експерта № 1342 від 29.05.2008 року, спричинено тяжкі тілесні ушкодження у вигляді розчавлення середніх та проксимальних фаланг 2 -го, 3 -го, 4 - го, 5 - го пальців лівої кисті на рівні голівок основ фаланг.
Таким чином, ОСОБА_1 в порушення п. 2.9.5 ГОСТ 12.3.026 - 81 «Роботи ковальсько - пресові. Вимоги безпеки», п. 1.1.12 ГОСТ 12.2017-93 «Обладнання ковальсько - пресове. Загальні вимоги безпеки», введеного в дію в якості державного стандарту України наказом Держстандарту України від 24.05.1995 року № 168 з 01.01.1996 року не забезпечив захисним огородженням небезпечну зону пресу К6.00.00 ПС.
Крім того, в порушення п.п. 3.17, 3.19, 4.1 Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці 26.01.2005 року № 15, ОСОБА_1 допустив до робіт з підвищеною небезпекою працівника ОСОБА_2. без обов`язкової організації проведення навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що дійсно вчинив зазначені злочини за умов та при обставинах, викладених в пред'явленому обвинуваченні, просив суд його суворо не карати, зобов'язався в разі потреби надавати допомогу потерпілій.
Потерпіла ОСОБА_2. вказала на той факт, що підсудним їй відшкодовано всі витрати, які вона понесла у зв'язку із лікуванням отриманої травми на виробництві, претензій до підсудного не має, просила суд ОСОБА_1суворо не карати.
Враховуючи клопотання учасників судового розгляду про недоцільність дослідження інших доказів, в зв'язку з відсутністю спору по фактичним обставинам справи, суд визнав недоцільним їх дослідження, обмежившись оглядом письмових доказів, які містять відомості характеризуючі особу підсудного. Підсудному та іншим учасникам судового розгляду роз'яснено, що фактичні обставини, які визнані і не досліджувались в суді не можуть оспорюватись в апеляційному порядку.
Дії ОСОБА_1слід кваліфікувати за ст.367 ч.2 КК України - як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
Дії ОСОБА_1слід кваліфікувати за ст. 272 ч.2 КК України - як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило тяжкі наслідки.
При призначенні підсудному покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості (ст. 372 КПК України).
При цьому суд враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи.
Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів стосовно ст. 12 КК України, дані про особу підсудного - вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, працевлаштований, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, добровільно вжив заходів для усунення наслідків злочину.
В якості пом'якшуючих покарання підсудного обставин /ст. 66 КК України/ суд враховує щире каяття та активне сприяння встановленню істини по справі, сприяння в наданні допомоги потерпілій.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
За час досудового слідства та розгляду справи у суді підсудний свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, а тому беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про істотне зниження ступені небезпечності підсудного для суспільства, що утворює підставу для висновку суду про те, що виправити підсудного ОСОБА_1 і запобігти скоєнню ним нових злочинів можливо без ізоляції їх від суспільства, призначивши покарання у виді позбавлення волі, керуючись вимогами ст. 70 КК України, зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він не вчинить нових злочинів.
Крім того, враховуючи наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, зважаючи на ставлення підсудного до наслідків скоєного /сприяння в їх усуненні/, суд вважає за необхідне при призначенні покарання застосувати положення ч.2 ст. 69 КК України, не призначаючи додаткове покарання, що передбачено в санкції статті як обов'язкове /позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю/, оскільки це призведе до припинення єдиного джерела матеріального забезпечення ОСОБА_1., який під час досудового слідства та розгляду справи в суді надавав матеріальну допомогу потерпілій, і в разі припинення підприємницької діяльності він буде позбавлений можливості в подальшому надавати зазначену допомогу, що на переконання суду не відповідатиме меті покарання, гуманності та справедливості (ст.65 КК України).
Керуючись ст.ст. 323-335 КПК України, суд -
з а с у д и в :
ОСОБА_1визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 367 ч.2 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на три роки.
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 272 ч. 2 КК України, призначивши покарання, із застосуванням ч.2 ст.69 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.
Згідно ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки.
У відповідності до ст. 75 КК України від призначеного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1звільнити, якщо протягом двохрічного іспитового строку він не вчинить нового злочину.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1до набуття вироком законної сили залишити попередній - «підписку про невиїзд».
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя :