Справа № 308/20889/13-ц
Провадження № 2/308/891/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 січня 2014 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі
головуючої судді Сарай А.І.
при секретарі Козар Г.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тарновецької сільської ради, треті особи без самостійних вимог Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області, Ужгородська районна державна нотаріальна контора та ОСОБА_3 про визнання права власності на житло в порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно. Протокольною ухвалою суду третю особу без самостійних вимог - реєстраційна служба Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області було замінено на Ужгородське міськрайонне управління юстиції Закарпатської області. Посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами, який розташований за адресою АДРЕСА_1 в цілому належав на праві особистої власності за головою колгоспного двору ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не залишав та після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, що складається з вказаного житлового будинку. На день смерті батька разом з ним проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_5, донька ОСОБА_1 та внук ОСОБА_3 Її мати ОСОБА_5 як спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину за померлим. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла та на випадок своєї смерті залишила заповіт, згідно якого усе своє майно заповіла їй - ОСОБА_1 З метою оформлення своїх спадкових прав вона звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини, однак у прийняті спадщини їй було відмовлено та роз'яснено, що у зв'язку із припиненням існування колгоспних дворів дане свідоцтво втратило свою чинність. Просить суд визнати за нею право власності в цілому на житловий будинок з належними до нього господарськими спорудами в порядку спадкування за померлою матір'ю ОСОБА_5, який розташований за адресою АДРЕСА_1.
Позивачка та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладенні у позовній заяві.
Представник Тарновецької сільської ради у судове засідання не з'явився. Від сільського голови надійшов лист, в якому просить розглянути справу без участі представника сільської ради та проти задоволення позову не заперечує.
Представник Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області в судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про заміну третьої сторони, в якому одночасно просить розглянути справу без участі представника Ужгородського МРУЮ та залишає справу на розгляд суду.
Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_3 проти задоволення позовних вимог не заперечив та просив позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити повністю виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про права власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Ужгородської районної ради народних депутатів № 136 від 22.09.1989 р., жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1, в цілому належить голові колгоспного двору ОСОБА_4 Вказаний будинок згідно реєстраційного напису в цілому було зареєстровано Ужгородським МБТІ на праві особистої власності за ОСОБА_4
Довідкою виданою виконкомом Тарновецької сільської ради від 22.11.2013 р. стверджується, що згідно записів в погосподарській книзі станом на момент припинення існування колгоспних дворів 01.07.1990 р. в будинку за адресою АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер та на день його смерті в житловому будинку в АДРЕСА_2 разом з ним проживали та були зареєстровані дружина ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, донька ОСОБА_1 та внук ОСОБА_3 Заповіт в Тарновецькій сільській раді ОСОБА_4 не посвідчував. Дані обставини стверджуються свідоцтвами про смерть ОСОБА_4 та ОСОБА_5, довідками виданими виконкомом Тарновецької сільської ради.
На даний час ОСОБА_1 постійно проживає та доглядає за будинком АДРЕСА_2, обробляє город та сплачує податки, вступила у фактичне управління будинком та земельною ділянкою площею 0.51 га. та похованні батька ОСОБА_4 і матері ОСОБА_5 відбулися повністю за її рахунок, що стверджено довідками виданими виконкомом Тарновецької сільської ради. З іншої довідки сільської ради вбачається, що після внесення назви вулиці та перенумерації будинків житловий будинок за адресою - АДРЕСА_1 та за старою адресою - АДРЕСА_1, той самий.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 року № 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» застосовуються чинне на той час законодавство, зокрема спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члену двору, які до цієї дати не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до ст.ст. 120 ,123, 563 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. У разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривалося до смерті останнього члена колгоспного двору, що в ньому проживають.
Згідно п. 4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» це положення діяло до 1 липня 1990 року. Розмір часток колишніх членів колгоспного двору в спільному майні, яке належало дворові й збереглося після його перетворення в господарство робітників або службовців переходить до спадкоємців на загальних підставах.
Як встановлено у судовому засіданні згідно свідоцтва про права власності жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в. АДРЕСА_1, в цілому належав голові колгоспного двору ОСОБА_4 та був зареєстрований за ним в Ужгородському МБТІ, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Статтею 524 ЦК УРСР 1963 р. передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружини і батьки померлого (ст. 529 ЦК УРСР 1963 р.). Відповідно ст. 548 ЦК УРСР 1963 для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, спадщину за померлим ОСОБА_4 фактично прийняли його дружина ОСОБА_5 та донька ОСОБА_1, які проживали разом з ним і вступили в управління та володіння спадковим майном.
На день смерті ОСОБА_5 в житловому будинку в АДРЕСА_1 разом з нею проживали та були зареєстровані донька ОСОБА_1 та внук ОСОБА_3 Згідно заповіту від 20.08.2008 р. посвідченого секретарем виконавчого комітету Тарновецької сільської ради, який не змінено та не скасовано, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла доньці ОСОБА_1
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. У відповідності до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а відповідно до ст. 1218 цього ж кодексу, - до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1223 ч. 1 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. За правилами ч. 2 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270, не заявив про відмову від неї.
За таких обставин, враховуючи, що умови для оформлення спадщини у нотаріальній конторі відсутні за ОСОБА_1 слід визнати право власності на спірний житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами у судовому порядку.
Тому, керуючись ст.ст. 209, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 529, 524, 548, 549 ЦК УРСР 1969, ст.ст. 16, 328, 1216, 1218, 1223, 1268, 1270 ЦК України суд,
Р І Ш И В:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2, в цілому.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Головуюча Сарай А.І.