ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 лютого 2014 рокуСправа №827/305/14
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.,
секретар судового засідання - Козько М.М.,
за участю:
представника позивача - Трифонової Надії Григорівни, довіреність № 6706/07-14 від 09.12.2013, Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя;
представника відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя про скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції м. Севастополя про скасування постанови від 04.11.2011 про закінчення виконавчого провадження по справі № 2а-83/10/2770 про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 170,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" була винесена постанова про закриття виконавчого провадження.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Суд враховує, що явка у судове засідання є правом, а не обов'язком учасників процесу, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи відповідно до вимог гл. 3 КАС України, оскільки їх неприбуття не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, враховуючи те, що відповідач викликався у судове засідання, але в судове засідання не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність за наявними в ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження " (далі-Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою, другою статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судом встановлено, що 19.01.2010 Управління пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя звернулось до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за рішенням про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у сумі 170,00 грн.
Постановою суду у справі № 2а-83/10/2770 від 23.02.2010, яка набула чинности 09.02.2010, позовні вимоги УПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя задоволено.
УПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя за вих. № 2923/03-16 від 19.05.2010 спрямовано виконавчий лист по даній справі до Відділу Державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі. Виконавчий лист отримано ВДВС Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі 20.05.2010, про що є відмітка на заяві про відкриття виконавчого провадження.
Позивач 14.11.2013 звернувся до УПФУ у Гагарінському районі м. Севастополя з заявою про накладення арешту на майно боржника і оголосити заборону його відчуження, оскільки згідно облікових даних архіву КП «БТІ та ДРОНМ» за боржником зареєстроване право власності на 1/3 частки нерухомого майна.
28.01.2014 на адресу Управління надійшла постанова ВДВС Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі про закінчення виконавчого провадження від 04.11.2011.
При винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець керувався п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно із виконавчим документом.
Так під фактичним виконанням слід розуміти отримання стягувачем коштів за виконавчим листом.
Проте, станом на 31.01.2014 кошти в рахунок сплати боргу ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок позивача не надходили, про що свідчать матеріали справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, у статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та підписано 18.02.2014.
Керуючись статтями 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у м. Севастополі від 04.11.2011 про закінчення виконавчого провадження по справі № 2а-83/10/2770 про стягнення з боржника ОСОБА_2 заборгованості на користь Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м. Севастополя у розмірі 170,00 грн.
Поновити виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа по адміністративній справі № 2а-83/10/2770 від 11.05.2010.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) О.В. Гавура
З оригіналом згідно
Постанова не набрала законної сили
Суддя О.В. Гавура