ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року справа № 919/162/14
Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є., розглянувши справу за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення неустойки за користування орендованим майном за час прострочення його повернення в сумі 33 898,70 грн,
За участю:
представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 08.02.2014;
представник відповідача - не з'явився, -
СУТЬ СПОРУ:
06.02.2014 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку за користування майном після розірвання договору оренди нерухомого майна № 211-11 від 01.08.2011 у розмірі 33 898,70 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 610-611, 785 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закон України "Про оренду державного і комунального майна", умови договору оренди нерухомого майна № 211-11 від 01.08.2011, рішення господарського суду міста Севастополя від 02.08.2013 у справі №919/750/13, обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди внаслідок розірвання договору оренди нерухомого майна та виникнення у позивача, у зв'язку із цим, права на стягнення неустойки за час прострочення повернення об'єкту оренди.
Ухвалою суду від 07.02.2014 порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.02.2014.
У судовому засіданні 19.02.2014 представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою місця проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1, яка відповідає відомостям, що містяться у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 25.12.2013 (арк.с. 13), однак поштовий конверт разом з повідомленням був повернутий до господарського суду міста Севастополя з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.
Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).
Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлений у встановленому законом порядку та його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.08.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 211-11 (далі - договір) відповідно до умов якого з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно - приміщення першого поверху з НОМЕР_2 до НОМЕР_3, загальною площею 463,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі КП СМР "Аррікон" (далі - об'єкт оренди), вартість якого складає згідно з незалежною оцінкою від 31 травня 2009 року - 1 396010,00 грн. (арк. с. 9-10).
Згідно з пунктом 2.5. договору, вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкта оренди.
При припиненні договору об'єкт оренди повинен бути повернутий (звільнений) орендодавцю (пункт 2.6 договору).
Пунктами 2.6., 2.7, 4.4.14. договору, на орендаря було покладено обов'язок повернути орендоване майно у разі припинення дії даного договору протягом 30 календарних днів з дати після припинення договору, в належному стані з урахуванням його зносу. Передача майна орендарем та прийом його орендодавцем оформлюється актом прийому-передачі, який підписується представниками сторін та балансоутримувачем.
Згідно з пунктом 7.1. договору, даний договір діє з моменту його підписання і до 18.11.2014.
Відповідно до пунктів 7.4. та 7.6. договору, цей договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку суттєвого порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Дія договору оренди припиняється зокрема за рішенням суду.
За змістом положень пункту 8.1. сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.
Згідно з пунктом 8.8 договору, у разі порушення орендарем терміну повернення (звільнення) об'єкту оренди, визначеного пунктом 4.4.14 договору, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця неустойку у розмірі подвійної орендної плати за договором за весь час прострочення.
Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна від 01.08.2011, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради передав в оренду, а відповідач прийняв в оренду майно - приміщення першого поверху з НОМЕР_2 до НОМЕР_3, загальною площею - 463,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого за експертною оцінкою склала 1 396 010,00 грн. (арк.с. 11).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.08.2013 у справі №919/750/13 позов Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 331 002,24 грн, розірвання договору та зобов'язання звільнити приміщення задоволений частково. З відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за договором оренди нерухомого майна №211-11 від 01.08.2011 у розмірі 37 640,76 грн., вказаний договір оренди нерухомого майна розірвано та зобов'язано відповідача повернути приміщення першого поверху з НОМЕР_2 до НОМЕР_3, загальною площею 463,0 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та передати їх Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом прийому-передачі.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 13.08.2013 та на виконання цього рішення були видані накази 13.08.2013 (арк.с. 19).
Як вбачається з акту прийому-передачі орендованого майна, орендоване майно було повернуто орендодавцеві лише 13.11.2013 (арк. с. 14).
На думку позивача, після розірвання договору оренди нерухомого майна за рішенням господарського суду міста Севастополя від 02.08.2013 у справі №919/750/13, яке набрало законної сили 13.08.2013, відповідач (орендар) був зобов'язаний повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради об'єкт оренди за цим договором протягом тридцяти календарних днів після припинення даного договору, однак ніяких дій відповідачем стосовно повернення орендованого майна до 13.11.2013 не здійснювалось, що стало підставою для нарахування неустойки за період з 13.09.2013 по 12.11.2013 у розмірі 33 898,70 грн. за безпідставне користування майном відповідачем та звернення із відповідним позовом до суду.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" є актом цивільного законодавства, що регулює відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій та майна, що перебуває у комунальній власності.
В статті 10 цього Закону вказані істотні умови договору оренди і зазначено, що за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші істотні умови. Термін договору оренди є одним з істотних умов договору і він визначається за погодженням сторін.
Договір припиняється після спливу строку його дії (стаття 763 Цивільного кодексу України).
Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до частини другої статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Частиною третьою цієї статті визначено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Згідно з положенням пункту 7.6 дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення терміну оренди, передбаченого договором; рішення суду; дострокового розірвання договору.
Судом встановлено, що договір оренди №211-11 від 01.08.2011 припинив свою дію 13.08.2013, тобто з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №919/750/13 про розірвання договору.
Даний факт встановлений зазначеним рішенням, тому, в силу вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає доведенню знову при вирішенні даного спору.
Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до приписів частини третьої статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.
В пункті 4.4.14. договору орендар зобов'язався повернути (звільнити) об'єкт оренди при припиненні дії договору у належному стані протягом 30 календарних днів з дати припинення договору.
Таким чином, орендар повинен був повернути об'єкт оренди в строк до 12.09.2013 згідно з вимогами пункту 4.4.14. договору
Однак, об'єкт нерухомого майна був повернутий лише 13.11.2013, що підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаним сторонами, копія якого міститься у матеріалах справи (арк.с. 14). Доказів повернення об'єкта оренди раніше 13.11.2013 відповідачем суду не надано.
Аналізуючи сукупність встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що після припинення дії договору відповідач безпідставно користувався орендованим майном у період з 13.09.2013 по 12.11.2013 включно. Жодних доказів, що спростовують зазначені обставини, відповідачем суду надано не було.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до пункту 8.8 договору у разі порушення орендарем терміну повернення (звільнення) об'єкту оренди, визначеного пунктом 4.4.14 договору, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний сплатити на користь орендодавця неустойку у розмірі подвійної орендної плати за договором за весь час прострочення.
З огляду на те, що відповідач не повернув орендоване майно у належний строк, позивачем нараховано неустойку в розмірі 33 898,70 грн за період з 13.09.2013 по 12.11.2013, згідно з розрахунком, представленим позивачем (арк. с. 8).
Суд вважає нарахування неустойки позивачем обґрунтованим, розрахунок позивача по нарахуванню неустойки таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, та вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, у розмірі 33 898,70 грн. - такими, що підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 4-3, 4-7, 30, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, перерахувавши у доход місцевого бюджету м. Севастополя на р/р 33213870700001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЄДРПОУ 38022717, код бюджетної класифікації 22080400) неустойку у розмірі 33 898,70 грн (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто вісім грн 70 коп).
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету України (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір в розмірі 1720,50 грн (одна тисяча сімсот двадцять грн 50 коп).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 24.02.2014.
Суддя підпис В.Є. Кравченко
919/162/14/3934/14