Справа № 345/6901/13-ц

Провадження № 22-ц/779/217/2014

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Якимів Р. В.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Вакарук В.М.,

секретаря Гавриляк Є.М.,

з участю сторін;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Калуського міськрайонного суду від 11 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 11 грудня 2013 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 19.08.2013 року і до досягнення нею двадцяти трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року та 200 грн. за надання юридичної допомоги.

Право на утримання повнолітньої дочки припиняться у разі припинення навчання.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави 229,40 гривень судового збору.

Апелянт на рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що він незгідний з висновком суду, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи.

ОСОБА_2, є колишньою його дружною, з якою вони разом не проживають. Мотивуючи свій позов позивачка вказує на те що, їхня дочка ОСОБА_4 навчається на платній форі навчання, добровільної допомоги на утримання дочки він не надає.

Однак, позивачка 28.12.2013 року подарувала їхній дочці ОСОБА_4 магазин який приносить достатній дохід якого повинно вистачити для оплати навчання, та будь які інші витрати. Апелянт вважає, що їхня дочка є повнолітньою має власні доходи, повністю матеріально забезпечена і матеріальної допомоги ні від нього ні від матері не потребує. Позивачка не довела суду обставини які б свідчили про те, що їхня дочка потребує матеріальної допомоги саме у зв'язку із навчанням в університеті, а тому підстав для задоволення позову немає. Тому, виходячи з вищенаведеного, апелянт вважає, що суд не звернув уваги на ці обставини, і виніс неправильне рішення.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно ст.199 цього ж Кодексу якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів.

Зі свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що вона є дитиною позивачки та відповідача (а.с.4).

Із довідки Львівського національного університету ім. І.Франка від 04.09.2012 р. № 2627 вбачається, що ОСОБА_4 є студенткою другого курсу факультету міжнародних відносин названого університету денної форми навчання (а.с.3).

Як встановлено в судовому засіданні повнолітня дочка відповідача на даний час навчається,відповідач є працездатною людиною, працює в УЕВПООО «Газпромдобича Ямбург», будь яких інших грошових зобов'язань перед третіми особами немає, матеріально сім'ю не підтримує та грошей на утримування доньки не надає, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що він спроможний сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини.

Доводам апелянта та його представника щодо відсутності необхідності у матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки, суд першої інстанції дав належну правову оцінку. Факт дарування доньці магазину її матір'ю не є підставою для відмови у стягнення аліментів з батька, який не довів, що прибуток від діяльності магазину витрачається саме на доньку.

Суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення аліментів з апелянта в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 19.08.2013 року і до досягнення нею двадцяти трьох років.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 11 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

В.М. Вакарук