ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.02.2014 Справа №5002-4/ 963.1-2011
За позовом Прокурора м. Євпаторії Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради
до відповідача - Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»
про припинення права постійного користування земельною ділянкою та стягнення шкоди у розмірі 30 308,00 грн.
Суддя Гаврилюк М.П.
Представники:
Від позивача - не з'явився.
Від відповідача - Чуйко А.В., представник за довіреністю від 26.12.2013.
Від третьої особи - не з'явився.
За участю прокурора Приймак А.О., службове посвідчення №017186 від 29.05.2013.
СУТЬ СПОРУ:
У березні 2011 року прокурор м. Євпаторії в інтересах держави в особі Євпаторійської міської ради звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про припинення права постійного користування земельною ділянкою приблизною площею 1,7 га, розташованої у м. Євпаторії, вул. Фрунзе, 4-вул. Горького, 18, у зв'язку з нецільовим використанням, а також стягнення з відповідача 30 308,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди.
Позовні вимоги з посиланням на приписи частини 1 статті 48, пункту «а» частини 1 статті 48, 141, 143 Земельного кодексу України обґрунтовані нецільовим використанням відповідачем земельної ділянки оздоровчого призначення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2011,залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 року у справі № 5002-34/963-2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 касаційні скарги Прокуратури Автономної Республіки Крим та Євпаторійської міської ради задоволені частково, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.07.2011 та рішення від 16.05.2011 у справі № 5002-34/963-2011 скасовані, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим.
Ухвалою від 15.12.2011 справа прийнята до провадження судді Бєлоглазової І.К.
Ухвалою суду від 01.02.2012 провадження у справі було зупинено до розгляду Євпаторійським міським судом Автономної Республіки Крим по суті справи №2а-6454/2011 за позовом Рассудова Володимира Михайловича до Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим в особі відділу Держкомзему в м. Євпаторії за участю третьої особи ДП «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою суду від 25.11.2013 провадження у справі поновлено.
У зв'язку із перебуванням судді Бєлоглазової І.К. на лікарняному, за розпорядженням заступника голови суду Чумаченко С.А. №929 від 18.12.2013 справа №5002-4/963.1-2011 передана до провадження судді Гаврилюк М.П.
У ході розгляду справи прокурором подана заява про відмову від позову та припинення розгляду справи (а.с. 25, т. 4).
Позивач заперечував проти даної заяви прокурора та наполягав на розгляді спору по суті.
Розглянувши заяву прокурора про відмову від позову суд вважає необхідним зазначити наступне.
Частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.
Відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»).
Таким чином, суд не приймає заяву прокурора про відмову від позову, та як наслідок і відсутні правові підставі для припинення провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.
Відповідач проти позовних вимог заперечу, у відзиві, наданому представником у судовому засіданні 15.01.2014 (а.с. 90-92, т.4) вказує зокрема на те, що в актах перевірки Сектору Держземінспекції Відділу Держкомзему в м. Євпаторії, на яки посилається позивач, державним інспектором не було взято до уваги те, що право власності на вказані в акті кафе та атракціони визнано за іншими особами на підставі судових рішень. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не представлено доказів, що діяльність ДП «Санаторій «Победа» суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні властивості землі наданої у постійне користування.
Справа слуханням відкладалася у зв'язку з необхідністю надання позивачем документів щодо меж земельної ділянки та її цільового призначення.
17.02.2014 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання документів щодо меж земельної ділянки та її цільового призначення.
Враховуючі те, що розгляд справи вже відкладався, правова позиція відносно позовних вимог була висловлена позивачем у письмових поясненнях, у позивача був місяць для надання документів, які зобов'язав його представити суд ухвалою від 15.01.2014, а саме документів щодо меж земельної ділянки та її цільового призначення та з огляду на збіг строків розгляду спору, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора, суд
ВСТАНОВИВ:
На підставі рішення Євпаторійської міської ради від 24.02.2000 № 23-15/41 дочірньому підприємству «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» було надано у постійне користування 5,27 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування будівель та споруд головного корпусу санаторію, водолікувальні, столової лікувального харчування та дитячого садка № 4 «Теремок», про що видано державний акт на право постійного користування.
У подальшому, за згодою відповідача - землекористувача органами місцевого самоврядування здійснено вилучення з постійного користування частин земельної ділянки.
Зокрема, рішенням Євпаторійської міської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» закрите акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця" та надання в короткострокову оренду приватному підприємцю Попову Ю.В. земельної ділянки для розміщення «кафе-бару з літнім майданчиком» від 05.06.2002 р. № 24-3/147, припинено право користування дочірнього підприємства «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» земельною ділянкою площею 173 кв. м. по вул. Горького, залишивши за ним земельну ділянку площею 52 493, 22 кв. м.
Рішенням Євпаторійської міської ради «Про припинення права користування земельною ділянкою дочірньому підприємству «Санаторій «Победа» та про дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки Міжрегіональній академії управління персоналом для реконструкції, будівництва та обслуговування відділення" від 16.06.2004 № 24-21/72 припинено право користування земельною ділянкою відповідачем, площею 7000 кв. м. по вул. Пушкіна, 64-а та передано її до земель запасу.
Рішенням Євпаторійської міської ради «Про передачу в оренду на 5 років земельної ділянки дочірньому підприємству «Санаторій «Перемога" для дітей з батьками» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» від 16.06.2004 № 24-21/57 відповідачу строком на 5 років надано в оренду земельну ділянку площею 29 404 кв. м., розташовану за адресою: вул. Фрунзе, 4 та. вул. Горького, 18, для обслуговування будівель та споруд за рахунок земель оздоровчого призначення.
23.07.2004 між дочірнім підприємством санаторій «Перемога» для дітей з батьками» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» та Євпаторійською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 39 404 кв. м., що розташована за адресою: м. Євпаторія, вул. Фрунзе, 4 і вул. Горького, 18.
24.04.2009 посадовими особами, Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіки Крим, проведено перевірку з питань виконання вимог земельного законодавства на території санаторію «Победа», за результатами якого складений акт, в якому зафіксовано, що земельна ділянка з земель оздоровчого призначення загальною площею 900 кв. м., що надана відповідачу в користування на підставі договору оренди від 23.07.2004 р., використовується санаторієм не за цільовим призначенням, а саме під розміщення об'єктів рекреаційного призначення (барів, кафе, атракціонів), що є порушенням пункту «г» ст. 211 Земельного кодексу України. Аналогічні перевірки проводились неодноразово, внаслідок яких встановлювались певні правопорушення та було видано припис про усунення виявлених порушень.
06.07.2009 посадовими особами Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель в Автономній Республіки Крим, проведено перевірку, за результатами якої складено акт про факт невиконання припису № 001719 від 17.05.2009 р.
04.08.2010 р. на вимогу прокуратури м. Євпаторії Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, результати якої оформлені актом, відповідно до якого встановлено, що дочірнє підприємство «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» закритого акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця» використовує земельну ділянку площею 2024 кв. м. без правовстановлюючих документів, на підставі чого видано припис про усунення відповідних порушень від 04.08.2010 № 000571.
В ході перевірки, проведеної 16.08.2010, Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим, встановлено, що дочірнє підприємство «Санаторій «Победа» для дітей з батьками» закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" використовує земельну ділянку орієнтовною площею 3,9 га., розташовану по вул. Фрунзе 4, Горького, 18 в місті Євпаторія для обслуговування будівель і споруд санаторію на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-КМ №001990 від 07.09.2000, проте головним лікарем відповідача на території санаторію на земельній ділянці орієнтовною площею 1,7 га допущено нецільове використання земельної ділянки, що є порушенням п. «г» ст. 211 Земельного кодексу України, про що складено акт обстеження відповідної земельної ділянки.
Виявлені порушення стали підставою для складання: щодо головного лікаря ДП «Санаторій «Победа» ЗАТ «Укрпрофозоровниця» - Рассудова В.М. протоколу від 16.08.2010р. №000539 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.211 ЗК України, відповідальність за яке передбачена ст.53 Кпро АП України (т.1 а.с.22, т.2 а.с.40-41); припису від 16.08.2010р. про усунення порушень земельного законодавства (т.1 а.с.23, т.2 а.с.38-39).
За результатами розгляду вищевказаного протоколу, постановою головного державного інспектора сектора Держінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії від 19.08.2010р. Рассудова В.М. визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст.53 Кпро АП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (т.1 а.с.24, т.2 а.с.47-48).
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор вказував на наявність фактів нецільового використання відповідачем відповідної частини земельної ділянки, у зв'язку з чим просив припинити право постійного користування відповідною частиною земельної ділянки на підставі ст.143 ЗК України. Крім того, пов'язаною з відповідною вимогою є вимога прокурора про стягнення з відповідача 30 308грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.
У ході розгляду справи прокурором була надана заява про відмову від позову, але у зв'язку з тим, що позивачем вказана заява підтримана не була суд не прийняв її до розгляду.
Суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Зазначена норма, на яку посилається прокурор, заявляючи вимоги, визначає обставини, які є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку. Зокрема, відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 143 ЗК України, підставою для припинення прав на земельну ділянку є використання її не за цільовим призначенням.
Порядок припинення права користування земельною ділянкою, яка використовується з порушенням земельного законодавства, визначається ст.144 ЗК України.
Відповідно до вказаної норми, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. При цьому, якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.
Цією статтею визначена процедура припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням норм земельного законодавства, визначених у ст. 211 ЗК України, у тому числі й невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням (п. "г" ч. 1 ст. 211 ЗК України).
Згідно ст.188 ЗК України, також визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. При цьому, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
В аспекті п. "а" ч. 1 ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.
Перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства проводяться державними інспекторами у відповідності до Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003р. №312.
Звертаючись з відповідним позовом до суду, прокурор посилається на те, що перевірками, проведеними державними інспекторами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, встановлені факти нецільового використання відповідної частини земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача. На підтвердження відповідних фактів, прокурором та позивачем надані відповідні документи, зокрема припис від 16.08.2010 про усунення порушень земельного законодавства, протокол від 16.08.2010, постанова головного державного інспектора сектора Держінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії від 19.08.2010р. , якою Рассудова В.М. визнано винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого ст.53 Кпро АП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Проте, у ході розгляду справи судом встановлено, що постанова головного державного інспектора сектора Держінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії №000372 від 19.08.2010 була скасована по протесту прокурора м. Євпаторія, за рішенням Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим №29 від 08.08.2011, а головний інспектор сектору Держземінспекції відділу Держкомзему в м. Євпаторії Павлів І.В. був звільнений.
Таким чином, кваліфікація дій відповідача як «нецільове використання», надана у вищевказаних актах перевірки, протоколах, приписах та постановах, не може бути прийнята судом до уваги.
Виконуючи вказівки Вищого господарського суду України відповідно до того, чи дійсно діяльність санаторію суперечить цільовому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні властивості відповідних земель, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Позивач наполягає, що надана відповідачу у постійне користування земельна ділянка входить до земель оздоровчого призначення.
Правовий режим земель оздоровчого призначення у загальних рисах визначений гл. 8 Земельного Кодексу України.
Зокрема, ст.47 ЗК України визначено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
Зазначена норма містить лише загальні ознаки таких земель, вказуючи на те, що характерним для такого виду земель є наявність у них природних лікувальних властивостей, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики захворювань і лікування людей.
За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.48 ЗК України, встановлено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.
Відповідно до ч.2 ст.48 ЗК України, ч.2 ст. 62 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачено встановлення на території курортів округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони. Мета встановлення таких округів та зон визначається необхідністю охорони природних якостей та лікувальних факторів курортних зон, запобіганню їх псуванню, забрудненню і виснаженню.
Частиною третьою ст.48 ЗК України, визначено, що у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.
Згідно ч.2 ст.49 ЗК України визначено, що порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом.
Поняттю "округ санітарної охорони" надано в ст.28 Закону України "Про курорти", відповідно до якої - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.
При цьому, ч.2 цієї норми визначено, що для курортів, які використовують родовища корисних копалин, що належать до природних лікувальних ресурсів (підземні мінеральні води, лікувальні грязі тощо), встановлюються округи гірничо-санітарної охорони.
Відповідно до ч.1 ст.29 Закону, межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення. Частиною 2 вказаної норми встановлено, що режими округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Кабінетом Міністрів України відповідно до статей 31, 32 і 33 цього Закону.
Даним Законом, а саме його ст.30 визначається поділ округу санітарної охорони на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень). Межі відповідних зон встановлюються в порядку розроблення проектів землеустрою.
Для кожної з відповідних зон ст.ст.31-33 відповідного Закону встановлюється особливий правовий режим. Зокрема, вказані норми визначають обмеження та заборони для певної зони.
Пунктом 1 Положенням по Всеукраїнську дитячу оздоровницю - курорт Євпаторія, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.99р. №1269 (далі - Положення), визначено, що курорт Євпаторія належить до курортів державного значення.
Нормами відповідного положення, визнаний режим округів і зон санітарної охорони курорту Євпаторія.
Під час розгляду даної справи встановлено, що відповідач користується земельною ділянкою оздоровчого призначення, яка входить до території, що у встановленому порядку визнана курортом, а саме курорту Євпаторія. При цьому, основна частина відповідної земельної ділянки входить до ІІ зони санітарної охорони, а земельна ділянка з боку вул. Горького, у т.ч. частина будинку "Водолікувальні" - у І зоні санітарної охорони курорту (т.2 а.с.101, 102).
В силу ст.32 Закону України "Про курорти", встановлюються загальні межі відповідної території та обмеження для такої зони.
Згідно ст.18 Положення, визначено, що друга зона округу санітарної охорони курорту Євпаторія, охоплює територію, на якій знаходяться санаторно-курортні заклади та заклади відпочинку і яка призначена для будівництва таких закладів; парки, ліси та інші земельні насадження, використання яких без дотримання вимог природоохоронного законодавства може призвести до погіршення природних лікувальних факторів курорту Євпаторія; така зона встановлюється, в силу ст.19 Положення, з метою обмеження експлуатації об'єктів, які можуть призвести до забруднення вод, пляжів, повітря, ґрунту та зелених насаджень.
Обмеження щодо використання відповідної території визначені ст.23 Положення, відповідно до якої на території другої зони забороняється, зокрема, будівництво об'єктів та споруд, не пов'язаних з безпосереднім задоволенням потреб місцевого населення, а також громадян, які прибувають на курорт для лікування та оздоровлення.
При цьому, відповідна норма не встановлює заборону на використання відповідної території для розміщення кафе та атракціонів. Крім того, слід зазначити, що відповідні норми (ст.18, ст.23 Положення) дозволяють розміщення на відповідній території закладів відпочинку, будівництво об'єктів на споруд, пов'язаних із задоволенням потреб місцевого населення, а також громадян, які прибувають на курорт для лікування та оздоровлення.
Таким чином, з урахуванням положень наведених норм чинного законодавства, слід зазначити, що використання землі оздоровчого призначення, яка входить до території курорту Євпаторія та знаходиться у межах другої зони округу санітарної охорони курорту, для розміщення будівель атракціонів та кафе не суперечить цільовому призначенню такої категорії землі.
Також, слід зазначити, що строк дії частини договорів оренди, наданих прокурором у підтвердження факту використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, з посиланням на її розміщення під кафе та атракціони, на момент звернення з відповідним позовом до суду, закінчився (т.1 а.с.46-48, 49-51, 52-54, 55-57, 58-60, 61-63,64-66, 67-69,70-72). Доказів продовження дії відповідних договорів не надано, як і не надано для більшості з них актів прийому-передачі, які б могли свідчити про фактичну передачу відповідних об'єктів у оренду під розміщення відповідних об'єктів.
Крім того, слід зазначити, що об'єктом оренди за доданими до матеріалів справи договорами є плиткові мощення, які, як вказано у договорам оренди, знаходяться на балансі у відповідача, що не оспорюється позивачем та прокурором.
Право власності на кафе та атракціоні, які розміщені на спірної земельній ділянки відповідача визнано за іншими особами на підставі судових рішень, які наявні у матеріалах справи(а.с.122-133, т.1).
При цьому, в усуненні права користування земельними ділянками під такими спорудами вищезазначеними рішеннями відповідачу відмовлено.
Окрім того, як встановлено, відповідач користується земельною ділянкою, яка значно перевищує площу земельної ділянки, право користування якої просить припинити прокурор. При цьому, у поданій позовній заяві не визначаються точні координати частини земельної ділянки, що, як вважає прокурор та позивач, використовується не за цільовим призначенням, які надають можливість відокремити її від іншої частини земельної ділянки, яку використовує відповідач; навіть площа такої земельної ділянка визначена приблизно.
Ухвалою від 15.01.2014 суд зобов'язав позивача надати документи щодо меж земельної ділянки та її цільового призначення.
Проте станом на 17.02.2014 вказані документи позивачем надані не були.
З урахування викладеного та враховуючи не встановлення фактів нецільового використання відповідачем земельної ділянки оздоровчого призначення, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 24.02.2014.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В позові відмовити.
Суддя М.П. Гаврилюк