Справа № 1-141/2008 р.                                                                  Головуючий у 1 інстанції

Категорія : ч.4 ст. 187 КК України                                                                  Сімонова С.Г.

Доповідач: Томилко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

2008 року лютого місяця 06 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах   Апеляційного суду  Полтавської області в складі:

головуючого судді Куліша В.М. суддів: Бурда К.І., Томилка В.П..

з участю   прокурора Гриня Н.Г.,

захисника ОСОБА_1

та засудженого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві матеріали справи за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 листопада 2007 року.

Даним вироком ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с Вікторія

Пирятинського району, українець, освіта

середня,               неодружений,     не     працює,

мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

визнаний винним та засуджений за ч.4 ст. 187 КК України із застосуванням   ст. 69 КК України  на 7 років позбавлення волі.

2

Цивільний позов потерпілого задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_4 8 363 гривни 85 коп. завданої майнової шкоди, 15 000 грвн. моральної шкоди та 50 грвн. за правову допомогу., а всього 23 863 грвн. 85 коп.

По справі вирішено питання речових доказів.

Згідно вироку суду 10 червня 2007 року близько 3 години ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння біля будинку №2 по

вул. Червоноармійській                   м.Пирятин      Полтавської    області,    з метою

заволодіння чужим майном шматком закам"янілого цементного розчину наніс удар по голові ОСОБА_4, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломом склепіння та основи черепу, після чого заволодів мобільним телефоном „Самсунг" вартістю 224 грвн. та мопедом „Хонда" вартістю 2 400 грвн., чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2624 гривень.

В апеляції адвоката в інтересах засудженого ставиться питання про зміну вироку суду в частині призначеного покарання. Не оспорюючи кваліфікацію дій ОСОБА_2 вважає, що призначене покарання є занадто суворим   для   неповнолітнього засудженого.

ОСОБА_2 щиро розкаявся, дав правдиві показання, сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував частину завданої шкоди, не мав належного виховання в сім"ї, що вплинуло на його поведінку, є інвалідом дитинства по зору, а тому апелянт вважає, що є всі підстави для призначення меншого строку покарання та звільнення засудженого від    його відбування на підставі   ст. 75 КК України.

Крім того вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди є безпідставно великим.

В апеляції засудженого ставиться питання про пом"якшення призначеного покарання посилаючись на його неповнолітній вік та бажання стати на шлях виправлення   і відшкодувати   завдану шкоду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого на підтримання своєї апеляції, вислухавши захисника, яка підтримала апеляції та вважає, що виправлення засудженого можливе без ізоляції від суспільства, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій колегія суддів вважає, що вони не підлягають до задоволення.

3

Місцевий суд правильно встановив фактичні обставини скоєного ОСОБА_2  особливо  тяжкого злочину.

Висновки суду про доведеність винності засудженого грунтуються на доказах, які зібрані в установленому законом порядку та повно, всебічно досліджені в судовому засіданні і учасниками судового розгляду не оспорюються.

Кваліфікаці дій засудженого ОСОБА_2 за ч.4 ст. 187 КК України є вірною.

При призначенні засудженому покарання суд врахував всі загальні засади призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий, дані про особу ОСОБА_2 та обставини, що пом"якшують покарання, в тому числі і ті, на які вказують апелянта, та призначив засудженому покарання нижче від найнижчої межі, чим передбачено санкцією ч.4 ст. 187 КК України, в зв"язку з чим колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_2призначено необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляцій.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок місцевого Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 листопада 2007 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засудженого та в його інтересах адвоката без задоволення.