Справа №22ц-3325/07
Головуючий у першій інстанції Джабурія О.В. Категорія ЦП:
Доповідач Фадєєнко А.Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у
складі:
головуючого - Фадєенко А.Ф.,
суддів - Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.
при секретарі - Пачевій Є.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 квітня
2007 року у справі за позовами ОСОБА_2 до ОСОБА_1, яка діє у своїх та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради
про визнання недійсними розпорядження і свідоцтва про право власності, вселення у
квартиру; ОСОБА_1 до ОСОБА_2,
Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області про визнання договору
піднайму недійсним, визнання таким, що втратив право користування житлом,
зобов'язання зняти з реєстрації,
ВСТАНОВИЛА:
13.07.2004 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, та уточнивши вимоги, просив визнати недійсними приватизаційні документи на кв. АДРЕСА_1, а саме: розпорядження органу приватизації від 17.04.1997 р. і свідоцтва про право власності на 409/1000 частин цієї квартири від 17.04.1997 р. та вселити його у спірні кімнати (а.с. 64-68).
Позивач зазначив, що під час спільного проживання, коли сторони перебували у зареєстрованому шлюбі - до 28.01.2005 p., ОСОБА_1, без його згоди одержала свідоцтво про право власності на житло, де власником 409/1000 квартири значиться тільки відповідачка і дочка сторін, ОСОБА_4, 1996 року народження.
Оскільки він мешкав у спірній квартирі і перебував у шлюбних відносинах з відповідачкою під час її приватизації, позивач просив про задоволення позивних вимог.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1, 20.08.2004 p., звернулась із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору від 25.02.1997 р. про здачу у піднайом жилого приміщення недійсним, визнання позивача ОСОБА_2 таким що втратив право
2
користування житлом, зобов'язання Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області зняти ОСОБА_2 з реєстрації.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням суду від 18.04.2007 р. позов ОСОБА_2 задоволено.
Суд визнав недійсними розпорядження органа приватизації № 92631 від 17.04.1997 р. і свідоцтво від 17.04.1997 р. про право власності на 409/1000 частин кв. АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_4.
Суд постановив рішення про вселення ОСОБА_2 у 409/1000 частин кв. АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд визнав недійсним договір про здачу у піднайом частини кв. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення про відмову у задоволені вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального закону.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з викладенням його резолютивної частини у новій редакції з наступних підстав.
Судом встановлено, що, 29.12.1981 р., Малиновська районна рада народних депутатів м. Одеси видала ОСОБА_5- батьку відповідачки ОСОБА_1 -тимчасове посвідчення № 243 на право зайняття жилої площі, яка складала одну кімнату розміром 12 кв.м у загальній квартирі АДРЕСА_1. У склад сім'ї включена його дочка ОСОБА_1 (а.с. 19) - відповідачка у справі.
Розпорядженням № 465 жилищно-експлуатаційного об'єднання від 20.12.1995 р. на ім'я ОСОБА_6 - бабусі відповідачки - на підставі рішення виконкому Малиновської районної ради народних депутатів № 925 від 19.12.1995 р. відкрито особистий рахунок на 2 кімнати жилою площею 26, 2 кв.м у загальній квартирі АДРЕСА_1. У склад сім'ї ОСОБА_6 війшли: син ОСОБА_7, онучка ОСОБА_1 (а.с. 20).
Після реєстрації, 11.05.1996 p., шлюбу між ОСОБА_2 - позивачем у справі -і ОСОБА_1, у встановленому законом порядку на цієї жилій площі,
02.10.1996 p., прописаний позивач ОСОБА_2 (а.с. З зворот).
Після отримання ОСОБА_7 - батьком відповідачки ОСОБА_1 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_2, у склад сім'ї якого включені ОСОБА_6 - бабуся відповідачки, вона та її брат ОСОБА_8, і приватизації цієї квартири з одержанням 27.03.1998 р. свідоцтва про право власності на квартиру № 6 у рівних частках (а.с. 75), 25.12.1996 р. за згодою позивача ОСОБА_2 відповідачка знову прописана у кв. АДРЕСА_1 (а.с. 76).
19.02.1997 р. позивач ОСОБА_2 виписаний із цієї квартири (а.с. З зворот), а
25.02.1997 р. між відповідачкою і позивачем укладено договір піднайму (а.с. 18).
12.03.1997 р. ОСОБА_9 прописаний у 2-х кімнатах спірної квартири без
визначення строку (а.с. З зворот).
17.04.1997 р. розпорядженням органу приватизації 409/1000 часток кв. АДРЕСА_1 передані у власність відповідачці з дочкою ОСОБА_4, 1996 року народження, та 17.04.1997 р. на ім'я ОСОБА_1 і ОСОБА_4. видано свідоцтво про право власності на житло (а.с. 4, 5).
3
23.02.2004 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу з посиланням на те, що спільне життя не склалось, та сторони з жовтня 2003 року припинили подружні стосунки (справа № 2-693/05 р. Малиновського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - а.с. 4).
Ця справа розглядалась судами неодноразово, і останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2005 р. шлюб сторін розірваний.
Суд встановив, що сторони припинили подружнє життя у жовтні 2003 року (рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.01.2005 р. - а.с. 69 та а.с. 29 у справі № 2-693/2005 p.).
Це рішення суду набрало чинності.
Встановивши фактичні дані і правовідносини, які виникли між сторонами, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що, у 1996 році, позивач в якості члена сім'ї відповідачки, поселився у встановленому законом порядку у спірній квартирі № 15. Тому на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК України придбав право користування цією квартирою.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Правильним є і висновок суду про те, що достатніх правових підстав для видачі, 17.04.1997 p., органом приватизації розпорядження № 92631 про безоплатну передачу спірного житла та свідоцтва про право власності на 409/1000 частин кв. АДРЕСА_1 тільки на ім'я двох членів сім'ї - відповідачку ОСОБА_1 і дочку сторін - ОСОБА_4, 1996 року народження, не було.
Оскільки позивач придбав право користування спірним житлом та після, припинення спільного життя, у жовтні 2003 року, залишив житло вимушено, суд першої інстанції згідно до ст. 64 ЖК України задовольнив його позов про вселення у квартиру №15.
Колегія суддів погоджується і з висновком суду про задоволення зустрічного позову відповідачки про визнання договору піднайму від 25.02.1997 р. на спірне житло недійсним через те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, і позивач був членом сім'ї відповідачки.
Вимоги відповідачки про визнання позивача таким, що втратив право на спірне житло та зняття з реєстрації є взаємопов'язаними з позовом позивача про вселення.
Суд постановив рішення про вселення позивача у спірну квартиру, як колишнього члена сім'ї, який згідно ст.ст. 64, 65 ЖК України придбав право користування квартирою № 15.
Тому суд обгрунтовано відмовив відповідачці у цієї частині зустрічного позову.
Судом першої інстанції досліджено питання про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом про визнання приватизаційних документів недійсними, на що звернув увагу суд апеляційної інстанції у своєї ухвалі від 13.01.2005 р. (а.с. 57-57 зворот).
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що про порушено право позивач дізнався тільки після погіршення стосунків сторін та подальшого їх розлучення.
Зробивши правильний висновок про поновлення строку для звернення до суду у мотивувальній частині рішення, як це передбачено ст. 214 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд всупереч ст. 215 ЦПК України у резолютивній частині свою думку с приводу поновлення строку не висловив.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним рішення суду змінити, виклавши його резолютивну частину у новій редакції.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. З, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
4
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду Одеської області від 18 квітня 2007 року змінити, виклавши його резолютивну частину у новій редакції.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати недійсним розпорядження органа приватизації № 92631 від 17 квітня 1997 року та свідоцтво від 17 квітня 1997 року про право власності на 409/1000 частин квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, які видані Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради.
Вселити ОСОБА_2 у 409/1000 частин квартири АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір про здачу у піднайом 409/1000 частин квартири АДРЕСА_1, укладений, 25 лютого 1997 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
У позові ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом та зняття з реєстрації відмовити.
Рішення колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.
Рішення колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення через Верховний Суд України.