Справа №22к-1173/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 p. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі :
головуючого : судді Качана В.Я.
суддів : Українець Л.Д., Євтушенко О.І., Білич І.М., Диби В.Г.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Авдіївської міської ради про стягнення одноразової допомоги на оздоровлення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Авдієвського міського суду Донецької області від 16 вересня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 листопада 2003 року
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2003 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Авдієвський міський суд Донецької області і, посилаючись на те, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом третьої групи, має відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, що становило 1400 грн. а відповідач за 2001 та 2002 роки виплатив йому лише 53 грн. 40 коп. безпідставно не доплативши за цей період 1378 грн., просив стягнути з нього на його користь зазначену суму.
Рішенням Авдієвського міського суду Донецької області від 16 вересня 2003 року, яке залишене без змін ухвалою Аеляційного суду Донецької області від 17 листопада 2003 року, позов ОСОБА_1 був задоволений частково. З відповідача на його користь стягнуто одноразову допомогу на оздоровлення за 2002 p., в розмірі 21 грн. 50 коп., а в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, вважаючи їх неправильними, постановленими з порушенням норм матеріального права, ОСОБА_1 подав на них в Верховний Суд України касаційну скаргу в якій просить їх скасувати.
Заслухавши доповідача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частково відмовляючи позивачеві в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2001 та 2002 роки правильно виходив з положень Закону України № 796-12 (далі Закон №796-12) та Постанови Кабінету Міністрів України (далі постанова КМУ) «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26.07.1996 р. №836 згідно з якими позивачеві підлягала виплаті щорічна допомога за ці роки, як інваліду 3-ї групи, в розмірі 21 грн. 50 коп. (встановленому зазначеною постановою).
З такими висновками погодився Апеляційний суд Донецької області, розглядаючи апеляційну скаргу позивача.
Проте з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Згідно з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
2
Судами першої та апеляційної інстанції безспірно установлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інвалідом 3 групи.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України № 796 - 12 щорічна допомога на оздоровлення інвалідами 3-ї групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент проведення виплат.
Статтею першою Закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2000 рік визначено, що розмір мінімальної заробітної плати з першого квітня 2000 року - 90 грн., а з 01 липня 2000 року - 118 грн. на місяць.
Статтею першою Закону України № 2896 «Про встановлення розміру заробітної плати на 2002 рік» визначено, що з 01 січня 2002 року розмір мінімальної заробітної плати встановлюється 140 грн. на місяць, а з 01 липня 2002 року - 165 грн. на місяць.
Чинними законами України в 2001-2002 роках взагалі не передбачалось будь - яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Законну України № 796 - 12, а навпаки, статтею другою цього закону передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.
Слід зазначити, що встановлений ще в 1996 році Постановою KM України № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і він не відповідає розміру, встановленому іншими законами України, який кожен наступний рік зростав і ніякі закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України № 796 - 12.
Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України в наступному ніяких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при вирішенні спору, на думку колегії суддів, застосуванню підлягає ст. 48 Закону України № 796 - 12, а не Постанова KM України.
За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 48 Закону України № 796 - 12 відповідач мав виплатити позивачеві на оздоровлення за 2001 - 2002 роки суму 1400 грн. із розрахунку ( 2001 рік - 165 грн. х 4 = 660 грн.), ( 2002 рік - 185 грн. х 4 = 770 грн.).
Оскільки позивачеві виплачено за цей період лише 53 грн. 40 коп. та за рішенням суду стягнуто 21 грн. 50 коп., то достягненню підлягає сума 1325, 10 коп.
Оскільки судом першої та апеляційної інстанції повно й всебічно встановлені обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, то колегія судців вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, та ухвалу апеляційного суду в частині залишення суду першої інстанції без змін скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, Законами України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697 - 5, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 16 вересня 2003 року в частині відмови позивачеві в задоволенні позовних вимог, а також ухвалу апеляційного суду Донецької області від 17 листопада 2003 року в частині, що стосується вищезазначеного рішення суду першої інстанції про залишення його без змін, скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Авдіївської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2001 та 2002 роки в загальному розмірі 1325грн. 10 коп.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.