АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/969/13-ц Головуючий у 1-й інстанції Тесля О.П.

Провадження № 22-ц/789/163/14 Доповідач - Парандюк Т.С.

Категорія - 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2014 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

при секретарі - Матусів Ю.Б.

з участю сторін - прокурора - Федчишина О.Г., представника апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_3; представника МОУ - Кударевко Х.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чортківського районного суду від 09 грудня 2013 року по справі за позовом заступника Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_2 про визнання незаконним договору купівлі-продажу нерухомого майна, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року заступник Тернопільського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до концерну "Військторгсервіс", ОСОБА_2 про визнання незаконним договору купівлі-продажу нерухомого майна.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 20.09.2008 року між концерном ««Військторгсервіс» в особі начальника філії даного концерну «Управління Західного оперативного командування» Свідерського Г.М. (продавець), який діяв на підставі довіреності, посвідченої 12.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу об'єктів нерухомості, які розташовані в АДРЕСА_1. Нерухоме майно було реалізоване без рішення Міністерства оборони України та без відповідного погодження Фонду державного майна України, а також на підставі доручення від 04.10.2004 р. № 220/2071 , яке втратило чинність 01.10.2007 р. та було видане ліквідованій ще у 2006 році установі.

Рішенням Чортківського районного суду від 09 грудня 2013 року позов - задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 20 вересня 2008 року комплексу, що знаходиться в АДРЕСА_1 укладеного між Державним господарським об"єднанням концерн "Військторгсервіс" та ОСОБА_2.

Стягнуто солідарно з Державного господарського об"єднання концерн "Військторгсервіс" та ОСОБА_2 229 (двісті двадцять дев"ять) грн. 40 коп. судового збору.

Ухвалою Чортківського районного суду від 09.12.2013 року в частині застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу від 20.09.2008 року залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, дав неналежну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення судом норм матеріального права, дана невірна оцінка зібраним доказам.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, висновок прокурора, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Згідно ст. 308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу, вчинено продавцем без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності волевиявлення власника майна, тому такий правочин слід визнати недійсним.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст.655 ЦК Украйни, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 20.09.2008 року між концерном ««Військторгсервіс» в особі начальника філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування» концерну ««Військторгсервіс» Свідерського Г.М. (продавець), який діяв на підставі довіреності, посвідченої 12.09.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та громадянином ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу (далі Договір) комплексу об'єктів нерухомості, яке складається з цегляної їдальні №6, загальною площею 367,5 кв.м під літ."А", кондитерського цегляного цеху загальною площею 132,4 кв.м під літ "А", цегляних сараїв під літ "Б, В", що розташовані в АДРЕСА_1, вартістю 414660 грн. (а.с. 5, п.1.2;1.4 договору).

Згідно п.1.3 Договору, предмет договору перебуває у власності продавця на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Чортківською міською радою 27.02.2004 року зареєстрованому в Чортківському МБТІ в реєстрову книгу №3 реєстровим № 351 та в реєстрі прав власності на нерухоме майно за №764876. Предмет договору продано покупцю, про що вказано у п.2.1 договору, за ціною - 240 281.60 грн. (а.с.4-5).

Пункт 5 ч.1 ст. 248 ЦК України передбачає, що представництво за довіреністю припиняється у разі припинення юридичної особи, якій видана довіреність,

Відповідно до довіреності від 04.10.2004р. №220/2071, Міністерством оборони України було уповноважено начальника Головного управління торгівлі тилу Міністерства оборони України Пукіра П.Н. на надання від імені Міністерства оборони України підприємствам (установам) військової торгівлі висновків (дозволу) на передачу в оренду (найм), списання з балансу, застосування прискореної амортизації та відчуження майна, що закріплене за ними на праві господарського відання.

Як вбачається із зазначеної довіреності від 01.04.2004 року, що термін її дії до 1 жовтня 2007 року.(а.с.8).

Згідно до ст. 239 ЦК України - прравочин, вчинений представником створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє.

На підставі доручення від 04.10.2004 року № 220/2071 начальник головного управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України Пукір П.Н. - 12.11.2004 р. за № 140/6/1466/9 надав дозвіл на відчуження, а саме: нежитлових приміщень їдальні загальною площею 499,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. Дане приміщення перебуває у загальнодержавній власності та належить державі в особі Верховної Ради(балансоутримувач державне підприємство Міністерство оборони України "Управління торгівлі західного оперативного командування") відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с. 35).

Відповідно до ст. 249 ЦК України - особа, яка видала довіреність і згодом її скасувала повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов"язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатись про скаасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність та її правонаступників.

Після відкликання 12 травня 2005 року Міністром оборони України Гриценком А.С. Довіреності на право укладення договорів, генеральний директор концерну "Військторгсервіс" Пукір П.Н. не повідомив про це начальника філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" концерну Свідерського Г.М. Крім того, 12.09.2007 року надав довіреність, якою уповноважив останнього укладати від імені концерну договори щодо відчуження майна та представляти їх інтереси.

Відповідно до договору про надання послуг проведення аукціону (прилюдних торгів) з продажу майна від 04.08.2008 р. між концерном" Військторгсервіс" в особі начальника філії Управління торгівлі Західного оперативного командування Свідерського Г.М. та Рівненською міжрегіональною універсальною товарно-майновою біржею «Прайс» в особі директора Макарчука В.В., біржа взяла на себе зобов'язання з організації та проведення аукціону з продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень їдальні «А-1», загальною площею 499,9 кв. м., місцезнаходження АДРЕСА_1.

06.09.2008 р. були проведені публічні торги, в ході яких було визначено переможця ОСОБА_2, що зафіксовано у протоколі №1070-н.(а.с.104).

Відповідно до ст.1 ЗУ « Про управління об'єктами державної власності», який набув чинності у 2006 році, управління об'єктами державної власності -здійснення КМ України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об"єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ч.1 ст.4 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади (уповноважені органи управління).

Відповідно до п.7.3 Статуту концерну "Військторгсервіс" його майно перебуває в державній власності та закріплене за ним на праві господарського відання.

Пункт 7.5 статуту передбачає, що відчуження основних фондів концерну здійснюється за попередньою згодою органу управління майном (Міністерство оборони України) і, як правило, на конкурентних засадах, відповідно до чинного законодавства України (а.с.136).

Враховуючи вищезгадане, суд першої інстанції вірно прийшов до переконання, що спірна будівля є державним майном та відноситься до сфери управління Міністерства оборони України, яке реалізовує права держави як власника цього майна, пов"язані з володінням, користуванням та розпорядженням ним та знаходиться на праві господарського відання концерну "Військторгсервіс".

Відповідно до ст.7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» - Фонд державного майна України дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно до п.6 постанови КМУ №803 від 06.06.2007 року «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» - відчуження майна здійснюється безпосередньо суб'єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб'єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законодавчими актами. Рішення про надання згоди на відчуження нерухомого майна, а також повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту приймається суб'єктами управління лише за погодженням з Фондом державного майна України.

Згідно зі ст. 658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового і продажу та інших випадків, встановлених законом належить власнику товару.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які становлені ч. 1-3, 5 та ч.6 ст.203 ЦК України, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно до ч.1 та ч.2 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ньому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Із листа Фонду Державного майна України № 10-24-5246 від 23.04.2013 р. вбачається, що Фонд державного майна України згоди щодо відчуження об"єктів нерухомості Концерну "Військторгсервіс" не надавав в установленому порядку погодження на відчуження майна.(а.с.39). Отже, згода Фонду державного майна України на відчуження спірного об"єкта відсутня. В зв"язку з цим, доводи апелянта щодо укладення договору купівлі-продажу на законних підставах не заслуговують на увагу.

Таким чином, відчуження спірного об'єкта відбулось 20.09.2008 року, тобто після того як набрав чинності Закон України «Про управління об'єктами державної власності» та відповідно до постанови КМУ № 803 від 06.06.2007 р. «Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності» таке відчуження було можливим лише за наявності відповідного дозволу Міністерства оборони України, погодженого з Фондом державною майна України.

Окрім того, не може бути доказом прийняття рішення про надання згоди на відчуження вищезазначеного нерухомого майна лист за № 140/6/1466 від 12.11.2004 року за підписом начальника Головного управління торгівлі МОУ Пукіра П.Н., про надання дозволу на відчуження нерухомого спірного майна, який діяв на підставі довіреності, виданої Міністром оборони України від 04.10.2004 р. №220/2071 «Про надання дозволу на відчуження основних засобів» в т.ч. нерухомого майна - нежитлового приміщення їдальні загальною площею 499,9 м. кв. за адресою АДРЕСА_1 оскільки такий лист адресований державним підприємствам, які на час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу перебували у стані припинення та зазначене майно у їх віданні не перебувало.

Крім цього, дозвіл від 12.11.2004 р. втратив чинність на час укладення оспорюваного договору, оскільки такий дозвіл наданий на підставі повноважень, наданих довіреністю Міністра Оборони України від 04.10.2004 р. № 220/2071. Така довіреність 12.02.2005 року окремим дорученням Міністра Оборони України скасована та була повернута до адміністративного департаменту МОУ 17.02.2005 року цим же начальником Головного управління торгівлі П.Н. Пукіром. Тому довіреність Міністра оборони України від 04.10.2004 року вих. №220/2071, що видана начальнику Головного управління торгівлі тилу Міністерства борони України відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 248 ЦК України втратила свою чинність внаслідок припинення даної юридичної особи.

Проаналізувавши матеріали справи, що суд першої інстанції підставно прийшов до переконання, з яким погоджується і колегія, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі - продажу спірного об'єкта був відсутній розпорядчий акт Міністерства оборони України та погодження Фонду державного майна України, та також дозвіл, який було видано особою на підставі довіреності від 04.10.2004 р., яка в подальшому була скасована, втратила свою чинність, а тому Свідерський Г.М. не мав обсягу цивільної дієздатності для укладення договору купівлі-продажу.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду першої інстанції, то вони спростовуються зібраними доказами по справі та нормами матеріального права, наведеними в мотивувальній частині. Спростовуючих доказів апелянтом не представлено, а судом їх не здобуто.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 316, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Чортківського районного суду від 09 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк