ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2014 року (12:58) м.Сімферополь Справа №801/4494.1/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., суддів Сидоренко Д.В. та Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Єпексімової Т.Є., представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2,

від відповідача МВС України - Морозов О.О.,

від відповідача ГУ МВС України в АР Крим - Романєнков К.К.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим

про визнання протиправним висновку, визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору. ОСОБА_1 (далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (відповідач-2) із наступними вимогами

- визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 від 04.07.2012;

- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.;

- зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України винести рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою ОСОБА_1, а Головне управління МВС України в АР Крим зобов'язання здійснити виплату.

Ухвалами від 24.04.2013 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2013 залишені без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1, в частині визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 від 04.07.2012; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.05.2013 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про зобов'язання винести рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою ОСОБА_1, а Головне управління МВС України в АР Крим зобов'язання здійснити виплату, відмовлено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 зазначену вище ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2013 про залишення частини вимог без розгляду скасовано, а справу у вказаній частині вимог направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку із хворобою судді Петренко В.В. відбулось проведення повторного автоматичного розподілу справи, у зв'язку із чим останню передано на розгляд судді Радчук А.А. та надано №801/4494.1/13-а.

Ухвалою судді від 26.11.2013 адміністративну справу №801/4494.1/13-а прийнято до провадження та призначено до колегіального розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 15.08.2002 по 30.09.2012 та був звільнений через хворобу. Після звільнення, 04.10.2012 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, що на його думку згідно із ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" надає право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції". В свою чергу вважає, що висновки викладені в акті службового розслідування відповідача 2, не відповідають дійсним обставинам, які відбулись під час отримання травми та вчинені без аналізу наявних та не досліджених для того доказів.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили останні задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі та пояснили, що службове розслідування за фактом нещасного випадку із позивачем проведено належним чином, а його висновки є обґрунтованими. В свою чергу, оскільки позивачем отримано травму в наслідок заподіяння собі шкоди джерелом підвищеної небезпеки із порушенням правили їх використання, при цьому травма не пов'язана із виконанням службових обов'язків, тобто не в період проходження служби, тому згідно вимог Закону України "Про міліцію" та постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції" у виплаті допомоги позивачу відмовлено.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за 3723-XII, державна служба - це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апараті з метою практичного виконання завдань і функцій держави та одержують зарплату за рахунок державних коштів.

Віднесення служби до державної, тобто публічної, можливе, якщо це: професійна діяльність осіб, які її обіймають, здійснюється на основі Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, за змістом полягає у виконанні завдань та і функцій держави, оплачується з державних коштів.

Відповідно до Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011 Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина. МВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, районні, районні в містах, міські управління (відділи), лінійні управління (відділи).

Таким чином суд зазначає, що у зв'язку з тим, що МВС України, у тому числі і ГУ МВС України в АРК є державними органами виконавчої влади, а служба в органах внутрішніх справ відноситься до публічної служби.

Враховуючи що відносини мають публічно-правовий характер, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 15.08.2002 проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом Головного управління МВС України в АР Крим №36 о/с від 28.09.2012 звільнений з 30.09.2012 у запас Збройних Сил України за п.64 "б" Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" від 29.07.1991 за №114 (через хворобу).

Після звільнення з органів внутрішніх справ, 04.10.2012 позивачу встановлено 50% втрату професійної працездатності та 3 групу інвалідності у зв'язку із травмою, отриманою у результаті нещасного випадку не пов'язаного з виконанням службових обов'язків, про що свідчить довідка МСЕК №017857 (Т.1 а.с.16).

У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до ГУ МВС України в АР Крим із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги в результаті каліцтва (інвалідності) працівника міліції, яка передбачена ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію".

Відповіддю Управління фінансового та матеріального забезпечення Головного управління МВС України в АР Крим від 16.01.2013 за вих. №18/97 (Т.1 а.с.71) додатком до якої є лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства Внутрішніх справ України від 13.11.2012 за вих.№15/5-5282 (Т.1 а.с.72), позивача повідомлено про те, що права на виплату одноразової грошової допомоги він не має, оскільки нещасний випадок стався внаслідок необережності під час проведення господарських робіт.

Як вбачається із висновку службового розслідування за фактом нещасного випадку, що стався із капітаном міліції ОСОБА_1 проведеного відділом оперативного обслуговування східного регіону управління оперативної служби ГУ МВС України в АР Крим, позивач 17.03.2012 о 09 годині 00 хвилин знаходився один на належній йому дачній ділянці №135 у районі 3-го Самострою у м.Керчі, де вчиняв господарські роботи, а саме спилювання сухих гілок дерев. О 10 годині, внаслідок вчинення вказаних вище дій, ОСОБА_1 впав з дерева і отримав травму потиличної частини голови. За допомогою до медичних закладів не звертався, сам надав собі першу медичну допомогу і відправився додому (Т. 1 а.с.86).

Позивач не згодний із вказаними діями та прийнятим рішенням відповідачів, вважає, що останніми порушуються його права, які просить суд відновити.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача суд зобов'язаний встановити: чи діяли відповідачі на підставі закону, чи являється їх дії та рішення обґрунтованим, безстороннім та добросовісним.

Перевіривши обґрунтованість заявлених позивних вимог суд зазначає наступне.

В своїх позовних вимогах позивач та його представник в судовому засіданні наполягали на тому, що відповідачем 1 не належним чином та не у повному обсязі проведено службове розслідування за фактом нещасного випадку, що стався із позивачем, при цьому зазначені в ньому висновки не ґрунтуються на інших матеріалах перевірки.

Як вбачається із наказу Відділу оперативного обслуговування східного регіону Управління оперативної служби ГУ МВС України в АР Крим за №33цт, комісією у період з 08.06.2012 по 04.07.2012 проведено розслідування нещасного випадку який стався 17.03.2012 о 10-00 годині із позивачем. За наслідками вказаного складено акт розслідування нещасного випадку, що стався 17.03.2012 (Т.1 а.с.86), висновок службового розслідування (Т.1 а.с.89) та акт №4 по нещасний випадок невиробничого характеру від 04.07.2012 (Т.1 а.с.91).

Із матеріалів вказаної перевірки суду надано рапорт від 04.06.2012 написаний власноручно позивачем, із якого вбачається, що в березні 2012 року ОСОБА_1 під час спилювання дерев впав та отримав травму голови, що цілком співпадало із випискою із історії хвороби №3745 від 20.06.2012 (Т.1 а.с.26).

Вказані обставини нещасного випадку, які відбулись із позивачем та особисто ним вказані як у лікарні, так і під час розслідування, жодним чином не спростовувались, про що окремо свідчать факти ознайомлення із висновками перевірки і актом про нещасний випадок та власноручними підписами без зауважень (Т.1 а.с.19,21).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 за № 270 затверджено «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру» із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі- Порядок №270), який визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України.

Відповідно до підпункту 11 пункту 3 Порядку №270 розслідуванню згідно з цим Порядком підлягають нещасні випадки, що сталися під час: виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки.

Згідно пункту 7 Порядку 270, розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих. У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а у разі потреби - керівника органу (організації), на території чи об'єкті якого стався нещасний випадок.

Під час вказаної перевірки, зазначені вище правові норми членами комісії були виконані та перевірені обставини нещасного випадку, в тому числі як зазначалось із особистих пояснень позивача та наданих ним медичної довідки, при цьому останнім було пояснено той факт, що очевидці вказаного факту відсутні.

З огляду на вищезазначене колегія суддів не знаходить підстав для визнання протиправним висновок службового розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 від 04.07.2012, у зв'язку із чим в задоволенні позову в цій частині вимог відмовляє.

Що ж стосується вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, то суд вважає їх також не обґрунтованими та задоволенню не підлягаючими з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року за № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, а саме, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 "Про затвердження Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції", із відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №707).

Порядком №707 визначено порядок та умови проведення виплат одноразової грошової допомоги, передбачених законом у разі настання подій, вичерпний перелік яких наведено в законі, встановлено критерії визначення розміру відшкодування особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, у разі встановлення інвалідності, що настала у період проходження служби.

Відповідно до п.7 Порядку №707, орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копією висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Суд зазначає, що МВС України приймає рішення щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги на підставі висновку щодо можливості проведення грошової допомоги, поданих працівником міліції документів, що зазначені у п. 5 Порядку, та копії висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті), як то передбачено п. 7 Порядку.

Як же вбачається із акту огляду МСЕК за №653, зокрема п.28.2 (Т.2 а.с.58), що виданий на підставі свідоцтва про хворобу №2469с (Т.2 а.с.62), при встановленні позивачеві групи інвалідності та визначення втрати професійної працездатності комісія дійшла висновку, що підставою встановлення інвалідності є травматична хвороба головного мозку (ЗМЧТ, здавлення головного мозку хронічної субдуральної гематомою в лівій гемісфері), яка отримана 17.03.2012 в побуті внаслідок падіння із дерева з висоти близька двох метрів. Аналогічні обставини отримання травми в березні 2012 року зазначені також і у виписках з історії хвороби позивача за №5641 від 20.08.2012 (Т.1 а.с.74) та №3745 від 20.06.2012 (Т.1 а.с.26).

Відповідно до пп.2 п.1 Порядку №707, одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися:

- під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі:

- п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи;

- чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи;

- трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи;

- у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У відповідності до п. 8 Порядку №707 грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали:

- у зв'язку із засудженням працівника міліції, податкової міліції за вчинення умисного кримінального правопорушення за рішенням суду, що набрало законної сили, чи адміністративного правопорушення або учиненням дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

- унаслідок вчинення самогубства чи умисного заподіяння працівником міліції, податкової міліції собі тілесного ушкодження;

- унаслідок шкоди, яку працівник міліції, податкової міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Частина перша статі 1187 Цивільного кодексу України розкриває поняття джерела підвищеної небезпеки, яким є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Отже оскільки зазначена норма не містить вичерпного переліку видів джерел підвищеної небезпеки (видів підвищеної небезпечної діяльності), суд, беручи до уваги властивості діяльності має право визнати джерелом підвищеної небезпеки також і іншу діяльність, яка створює підвищу ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за ними з боку людини.

Таким чином, оскільки позивач займаючись спилюванням гілок перебував на дереві на певній висоті без застосування будь-яких заходів безпеки, тобто вчиняв дії із іншими об'єктами з порушенням правил їх утримання, через що не міг у повному обсязі контролювати дану діяльність, суд рахує такі дії як діяльність із підвищеної небезпекою, тобто джерелом підвищеної небезпеки.

З огляду на вищевикладені правові норми та конкретні обставини отримання позивачем травми, суд приходить до висновку, що відповідач 1 приймаючи спірне рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, в ту чергу як відповідачами у повному обсязі доведено правомірність вчинених дій та прийнятих рішень, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Під час судового засідання, яке відбулось 13.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 17.02.2014.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Радчук А.А.

Суддя Сидоренко Д.В.

Суддя Кононова Ю. С.