СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
06 червня 2006 року | Справа № 2-19/3394.1-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Антонової І.В.,
Котлярової О.Л.,
За участю представників сторін:
Позивача – Мисевра Т.А., довіреність б/н від 25.11.05;
Жуковський В.П.. довіреність б/н від 19.10.05;
Відповідача –Фунтіков Д.Г., довіреність №3748/9/10.0 від 11.07.05.
Коваленко Н.М.. посвідчення №166587 від 30.11.05;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 07.03.06 у справі №2-19/3394.1-2006А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Ялта-Інтурист" (вул. Дражинського, 50, місто Ялта, 98600)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим (вул. Васильєва, 16, місто Ялта, 98600)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.06 позов відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Ялта-Інтурист" до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.
Не погодившись з постановленим судовим актом, Державна податкова інспекція у місті Ялта в Автономній Республіці Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
В судовому засіданні представник заявника підтримав свої вимоги.
Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
На підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.06.06 склад судової колегії було змінено: суддю Заплаву Л.М. було замінено на суддю Котлярову О.Л., суддю Лисенко В.А. було замінено на суддю Антонову І.В.
За клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.
При апеляційному розгляді справи в порядку статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення № 0005152301/0 від 27.08.04 та № 0005182301/0 від 27.08.04 та спонукання відповідача здійснити коректування лицьового рахунку за податком на прибуток з урахуванням збитків за 2003 рік та 1 квартал 2004 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняті рішення не відповідають діючому законодавству.
Рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 30.11.04 - 18.01.05 по справі № 2-7/2214-2005 позов задоволений частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0005152301/0 від 27.08.04 та № 0005182301/0 від 27.08.04, у іншій частині позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.05 апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Ялта залишена без задоволення, рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 30.11.04 - 18.01.05 по справі № 2-7/2214-2005 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.05 касаційна скарга Державної податкової інспекції в м. Ялта залишена без задоволення, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.05 залишена без змін.
Постановою Верховного суду України від 01.07.05 касаційна скарга Державної податкової інспекції в місті Ялта задоволена, Постанова Вищого господарського суду України від 28.07.05, Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.04.05, Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 30.11.04 - 18.01.05 по справі № 2-7/2214-2005 скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції з присвоєнням їй нового номера (№ 2-19/3394.1-2006А).
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.06 по справі № 2-19/3394.1-2006А адміністративний позов було задоволено, та визнано не чинними оспорюванні податкові повідомлення-рішення. Додатковою постановою в частині позовних вимог про спонукання відповідача здійснити корегування лицьового рахунку за податком на прибуток з урахуванням збитків за 2003 рік та 1 квартал 2004 року провадження по справі припинено.
Не погодившись з рішенням господарського суду від 07.03.06 по справі № 2-19/3394.1-2006А відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати і в позові відмовити посилаючись на те, що при його винесенні судом були порушені норми матеріального і процесуального права.
Заявник вважає, що згідно наданих до перевірки залізничних квитанцій, металопродукція з моменту відвантаження до моменту її реалізації знаходилась в Одеському і Ільічевському морських торгових портах. Враховуючи, що витрати по зберіганню металу може нести тільки власник товару, відповідач вважає порушенням відсутність у відкритого акціонерного товариства "г/к "Ялта-Інтурист", за період, що перевіряється, документів, які б свідчили про зберігання зазначених товарів в портах та про участь у витратах на їх зберігання ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист".
Крім того, відповідач вважає порушенням й те, що в товарно-транспортних документах (залізничних квитанціях), відкрите акціонерне товариство "г/к "Ялта-Інтурист" не зазначено в якості одержувача товару, що постачається.
Разом з тим, відповідач вбачає в діях ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" порушення п. 2. розділу 2, п. 3.2. розділу 3 "Положення про документальне забезпечення записів про бухгалтерський облік" затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.95 №168/704 та п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996, мотивуючи таку позицію тим, що операції по придбанню металопродукції відображені в бухгалтерському обліку за відсутності первинних документів. Рахунки-фактури, надані до перевірки не містять відмітки про приймання-передачу товару обома сторонами договору.
Також, відповідач вважає, що відкритим акціонерним товариством "г/к "Ялта-Інтурист" був порушений пункт 5.9. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 № 283/97-ВР, оскільки в період, що перевіряється, невірно визначені залишки ТМЦ через те, що відкрите акціонерне товариство "г/к "Ялта-Інтурист" придбував металопродукцію без фактичного отримання товару, лише беручі участь у розрахунках, і за період, що перевіряється необхідних для зберігання, транспортування, завантаження-розвантаження металопродукції видатків в бухгалтерському обліку підприємства не встановлено.
В ході перевірки, також було встановлено, що підприємством необґрунтовано віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по придбанню металопродукції від ДП "ДІС" на суму 4797000,28 грн. та від Корпорації "ІСД" на суму 276212,93 грн.
У відповідності з п.п. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідач вважає, що вартість металопродукції віднесена до складу валових витрат ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" без фактичного придбання товару, а також без фактичної оплати за товар. Відповідно, продавцями металопродукції податкові накладні виписані без настання однієї з необхідних подій –відвантаження товару або оплати за товар, тобто з порушенням абз. б) п.п. 7.2.1. та п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", невідповідність дати виписування податкової накладної.
Додатково, відповідач вважає, що судом неправильно застосовані норми статті 154 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), оскільки залізнична квитанція не відповідає вимогам, що пред’являються даною статтею до документів, які б свідчили про волевиявлення сторони укласти договір, а сам договір був укладений лише після оформлення залізничних накладних.
Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (від 06.07.05 року № 2747) провадження по справі здійснювалося відповідно до вимог вказаного кодексу.
На підприємстві - відкрите акціонерне товариство "г/к "Ялта-Інтурист" з 30.06.04 по 25.08.04 Державною податковою інспекцією в м. Ялта проводилася комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.07.03 по 31.03.04. За результатами вказаної перевірки був складений акт № 242/231/02573711, відповідно до якого відповідач встановив порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями), ст.2, 5, 7 Закону України «Про плату за землю», п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(від 21.12.00 № 2181), п.2.9 ст.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, п.З ст.7, ст..12 Декрету Кабінету міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст.1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 ст.9 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Зазначений акт був підписаний представниками позивача з запереченнями.
На підставі даного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005152301/0 від 27.08.04 та № 0005182301/0 від 27.08.04.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0005182301/0 від 27.08.04 до позивача за порушення вимог податкового законодавства, а саме за порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»застосовані штрафні санкції у сумі 22180,0 грн. та нарахована сума недоїмки по податку на прибуток у сумі 73600,0 грн., а всього нараховано податкових зобов'язань на суму 95780,0 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0005152301/0 від 27.08.04 до позивача за порушення вимог податкового законодавства, а саме за порушення позивачем вимог п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) застосовані штрафні санкції у сумі 377957,0 грн. та нарахована сума недоїмки по ПДВ на суму 755913,0 грн., а всього нараховано податкових зобов'язань на суму 1133870,0 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні операції з купівлі-продажу металопродукції здійснювалися на підставі наступних документів:
- договору купівлі-продажу № ДІС/157 пстм від 01.08.03, що був укладений між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" (покупець) та Дочірнє підприємство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" "Донецька Індустріальна Спілка" (далі ДП "ДІС") (постачальником) предметом якого є постачання металопродукції.
- договір постачання № 2002-297/1 пст від 02.09.02 між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" (покупець) та Корпорацією "ІСД" (постачальник) предметом якого є постачання металопродукції.
- договір комісії № 2003-1997/27 КМС від 01.08.03 між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" (комітент) та Корпорацією "Індустріальна Спілка Донбасу" (комісіонер) відповідно до якого Комісіонер зобов’язувався за дорученням Комітента від свого імені і за його рахунок за обумовлену винагороду вчинити продаж продукції на експорт.
Таким чином, як випливає із зазначених договорів ДП "ДІС" реалізовував металопродукцію ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" вантажеодержувачем в такому випадку був Комісіонер, тобто Корпорація "ІСД", а кінцевим споживачем –нерезидент. Враховуючи такий порядок постачання суд не вбачає порушення в тому, що в товаротранспортних документах (залізничних квитанціях), наданих для перевірки ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" не зазначено як отримувач товару, оскільки відповідно до договору комісії за дорученням комітента (ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист") отримував товар комісіонер (Корпорація "ІСД") який і відображений у відповідних документах.
Разом з тим, відповідно до висновків акту перевірки встановлено відсутність у позивача документів, що свідчать про факт отримання металопродукції, а саме: довіреностей на отримання товару, прибуткові накладні на металопродукцію. Висновки відповідача про завищення позивачем суми валових видатків в розмірі 4535480,23 грн. в зв’язку з включенням в валові витрати видатків на придбання металопродукції, що стали підставою для визначення суми заниження позивачем податку на прибуток, визнаються судом помилковими з на ступних причин.
Відповідно до п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283) до складу валових витрат враховуються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 №283).
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбуваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283) виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визначаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.
З квитанцій про прийом вантажу наданих для перевірки вбачається, що отримувачем вантажу є Корпорація "ІСД", яка відповідно до договору комісії є комісіонером, і за дорученням комітента здійснює продаж товару. Таким чином зазначені витрати - є валовими витратами позивача, оскільки є витратами на придбання товарів, які придбуваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Порядок податкового обліку валових витрат для визначення прибутку, який оподатковується, встановлений виключно ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283).
Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, відсутність прибуткових накладних від постачальників металопродукції або довіреностей на отримання придбаних товарів не можливо кваліфікувати як порушення позивачем п.5.1 та п.п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283) оскільки від імені і за рахунок ВАТ «г/к «Ялта-Інтурист»діяв його комісіонер –Корпорація «ІСД».
Відповідач вважає, що вартість металопродукції віднесена до складу валових витрат ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" без фактичного придбання товару, а також без фактичної оплати за товар. Відповідно, продавцями металопродукції податкові накладні виписані без настання однієї з необхідних подій –відвантаження товару або оплати за товар, тобто з порушенням абз. б) п.п. 7.2.1. та п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", невідповідність дати виписування податкової накладної.
Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(від 03.04.97 № 168 із змінами та доповненнями) податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Як свідчать матеріали справи придбання металопродукції ВАТ «г/к «Ялта-Інтурист»підтверджується податковими накладними постачальників - ДП «ДІС»та Корпорації «ІСД». Відповідно право ВАТ «г/к «Ялта - Інтурист»на валові витрати та на податковий кредит по ПДВ згідно з вимогами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(від 22.05.97 № 283) підтверджується розрахунковими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, висновки про завищення ВАТ «г/к «Ялта - Інтурист»валових витрат у результаті необґрунтованого включення до їх складу вартості фактично не отриманої металопродукції, викладений Державною податковою інспекцією в м. Ялта у акті комплексної документальної перевірки № 242/231/02573711 від 25.08.04 не відповідає фактичним обставинам та діючому законодавству.
Згідно із п.4 Прикінцевих положень Цивільний кодекс України (у редакції від 16.01.03) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно із п.4 Прикінцевих положень Господарський кодекс України (у редакції від 16.01.03) застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Згідно з ст.151 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) в силу зобов'язання одна особа зобов'язана виконати на користь іншої особи певні дії. Зобов'язання виникають із договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63).
Згідно із ст.154 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не вимагалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений, як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
На підтвердження існування фактичних договірних відносин між ДП "ДІС" та ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" позивачем суду були надані лист-оферта (№ 767/1084 від 04.03.03) від ДП "ДІС" до ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" щодо постачання металопродукції та лист-акцепт (№436/03-1 від 08.04.03) від ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" до ДП "ДІС" щодо погодження проведення такої поставки. Також, на підтвердження існування фактичних договірних відносин між Корпорацією "ІСД" та ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" позивачем були надані суду лист-оферта (№ 442/03-1 від 08.04.03) від ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" до Корпорації "ІСД" яким дається доручення Корпорації «ІСД», як комісіонеру, на проведення відповідної маркетингової роботи, пошуку покупця на продукцію та відвантаження її на експорт та лист-акцепт (№337/0418-01-фин від 18.04.03) від Корпорації "ІСД" щодо погодження здійснення таких функцій. Керуючись вищенаведеними нормами Цивільного кодексу Украєни (в редакції від 18.07.63) та на підставі наданих листів суд вважає, що в даному випадку дійсно мали місце фактичні договірні відносини між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" та ДП "ДІС", а також між ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист" та Корпорацією "ІСД" які стали підставою для проведення поставок та виконання функцій комісіонера до укладення договорів.
Згідно із ст.4 Закону України "Про власність" (від 07.02.91 № 697 із змінами та доповненнями), який діяв на момент здійснення операцій по купівлі-продажу металопродукції, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності, зокрема передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Згідно з ст.395 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента.
Згідно з ст.398 Цивільного кодексу України (в редакції від 18.07.63) майно, що надійшло до комісіонера від комітента або набуте комісіонером за рахунок комітента, є власністю останнього.
Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Пунктом 1. даного ж закону передбачено «підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи». На підставі п.2 розділу 2 "Положення про документальне забезпечення записів про бухгалтерський облік" «Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення». Для перевірки позивачем були надані специфікації товару, акти приймання передачі, рахунки-фактури, залізничні квитанції та сертифікати якості, що підтверджували наявність факту поставки товару позивачу за договорами поставки № 2002-297/1 пст від 02.09.02 та № ДІС/157 пстм від 01.08.03. Виходячи з вищенаведеного суд робить висновок, що операції по придбанню металопродукції відображені в бухгалтерському обліку ВАТ «г/к «Ялта-Інтурист»цілком підтверджені первинними документами, а тому не вбачає в даному випадку порушення п. 2. розділу 2, п. 3.2. розділу 3 "Положення про документальне забезпечення записів про бухгалтерський облік" та п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996 на які посилається відповідач в обґрунтування своєї позиції.
Таким чином, суд не вбачає порушення в тому, що зазначені операції з купівлі-продажу металопродукції були здійснені за участі комісіонера, який і був відображений в усіх первинних документах оскільки власником металопродукції з моменту її передачі від постачальників до експортування залишалося ВАТ "г/к "Ялта-Інтурист". Ігнорування відповідачем, в даному випадку, норм Цивільного кодексу України, який регулює відносини що виникають за договором комісії є безпідставним і таким, що порушує права позивача.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Ялта в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.03.06 по справі 2-19/3394.1-2006А залишити без змін.
Згідно нормам статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково.
Відповідно до норм статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Нормами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, Але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді І.В. Антонова
О.Л. Котлярова