Справа № 2-522/12 Провадження № 22-ц/772/256/2013Головуючий в суді першої інстанції:Капацин Л.В.

Категорія: 45 Доповідач: Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2013 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,

при секретарі Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Могилів-Подільської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання частково недійсним рішення Могилів-Подільської міської ради з приводу вирішення земельного спору та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

встановила:

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві спільної сумісної власності належить квартира НОМЕР_2 у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1. Співвласниками цього будинку є відповідачі. 07 травня 2012 року вона дізналася, що рішенням 17 сесії 6 скликання Могилів-Подільської міської ради від 16 лютого 2012 року було погоджено межі між співвласниками даного будинку та надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок без погодження меж з її боку.

Посилаючись на те, що вона була відсутня на засіданні земельної комісії при розгляді даного земельного спору, а також те, що міська рада не врахувала рішення виконавчого комітету міської ради № 345 від 29 листопада 1996 року, яким було встановлено порядок користування прибудинковою територією, ОСОБА_4, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним п. 7 рішення 17 сесії 6 скликання Могилів-Подільської міської ради

№ 451 від 16 лютого 2012 року про вирішення земельного спору та вирішити існуючий земельний спір між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1; зобов'язати співвласників квартири НОМЕР_1 ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 привести у придатний для використання стан земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0, 0020 га, шляхом знесення за власний рахунок існуючої споруди -альтанки; зобов'язати співвласника квартири НОМЕР_3 ОСОБА_11 привести у придатний для використання стан земельну ділянку НОМЕР_2, шляхом знесення за власний рахунок існуючої споруди - вольєру з огорожею; не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування, закріпленою за будинковолодінням АДРЕСА_1 в межах, визначених рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 29 листопада 1996 року за № 345 «Про розподіл земельної ділянки»та доданим до нього Витягом із схематичного плану кварталу, шляхом передачі ключів від вхідних воріт та хвіртки двору загального користування житлового будинку

АДРЕСА_1; не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою -стежкою між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 згідно з Витягом із схематичного плану кварталу з розподілом за рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 29 листопада 1996 року за № 345 «Про розподіл земельної ділянки», шляхом передачі ключів від хвіртки до існуючої земельної ділянки -стежки.

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 привести у придатний для використання стан земельну ділянку НОМЕР_1, площею 0, 0020 га (згідно з доданою схемою розподілу), що розташована по АДРЕСА_1 у

м. Могилеві-Подільському, шляхом знесення за власний рахунок самовільно побудованої споруди -альтанки.

Зобов'язано ОСОБА_3 привести у придатний для використання стан земельну ділянку НОМЕР_2, площею 0, 0032 га (згідно з доданою схемою розподілу), що розташована по АДРЕСА_1, шляхом знесення за власний рахунок самовільно побудованої споруди -вольєру з огорожею, а також не чинити перешкод ОСОБА_4 у користуванні земельною ділянкою загального користування за вказаною адресою, шляхом передачі їй ключів від вхідних воріт та хвіртки двору загального користування та передачі їй ключів від хвіртки до стежки між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3 (згідно з Витягом із схематичного плану кварталу з розподілом за рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 29 листопада 1996 року № 345 «Про розподіл земельної ділянки»).

У позові до Могилів-Подільської міської ради відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду змінити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду змінити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до неї.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_12 підтримав апеляційні скарги та пояснив, що відповідачі ОСОБА_6 самовільно не будували альтанки, а ця альтанка існувала ще до їх вселення у квартиру. Також ОСОБА_3 не будувала вольєр з огорожею, а купила квартиру коли існувала ця споруда.

Крім цього, відповідачі не чинять будь-яких перешкод позивачу у користуванні вхідними воротами та хвіртками.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 до Могилів-Подільської міської ради про визнання частково недійсним рішення міської ради з приводу вирішення земельного спору сторонами не оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що самовільно побудована сім'єю ОСОБА_6 альтанка, а також самовільно побудований ОСОБА_3 вольєр з огорожею порушують права позивача як власника приватизованої земельної ділянки та користувача щодо земельної ділянки загального користування.

Окрім цього, через ненадання ОСОБА_3 ключів від вхідних воріт і хвіртки двору загального користування та від хвіртки до стежки між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3, позивач не може належним чином користуватись земельною ділянкою загального користування, а також обслуговувати водогінну трубу.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання : 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

За змістом ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику Застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»від 30 березня 2012 року № 6 відповідно до вимог статті 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном в разі доведеності ним відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Як убачається із матеріалів справи, сторони являються співвласниками багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 29 листопада 1996 року № 345 закріплено за вказаним будинком земельну ділянку площею 2 500 м2 та проведено розподіл цієї земельної ділянки, зокрема: за ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 закріплено 214 м2 (а.с.11-12).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_13 є власником земельної ділянки площею 0, 228 га, розташованої по АДРЕСА_2 (а.с.142).

Рішенням 17 сесії 6 скликання Могилів-Подільської міської ради № 451 від 16 лютого 2012 року було погоджено межі між співвласниками будинку АДРЕСА_1 та надано дозвіл відповідачам на приватизацію земельних ділянок без погодження меж з боку ОСОБА_4

Суд першої інстанції встановивши, що позивач являється власником земельної ділянки площею 0, 228 га належним чином не з'ясував, яким саме чином відповідачі чинять перешкоди позивачу у здійсненні нею права користування та розпорядження своїм майном, а також земельною ділянкою загального користування.

При цьому суд першої інстанції не спростував доводів Могилів-Подільської міської ради про те, що земельна ділянка щодо якої виник спір (земельна ділянка загального користування) не є власністю ОСОБА_4 та не перебуває у її постійному користуванні.

Крім державного акту на право власності на земельну ділянку розміром

0, 228 га у матеріалах справи відсутній акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий позивачу та іншим співвласникам будинку.

Окрім цього, суд першої інстанції відмовивши в задоволенні позову про визнання недійсним рішенням 17 сесії 6 скликання Могилів-Подільської міської ради № 451 від 16 лютого 2012 року, яким було погоджено межі між співвласниками будинку АДРЕСА_1 та визнавши його таким, що відповідає вимогам закону, дійшов помилкового висновку про порушення прав позивача.

Так, посилання суду на рішення Могилів-Подільської міської ради від 29 листопада 1996 року № 345 є неприпустимим, оскільки відповідно до цього рішення позивачу виділено в користування земельну ділянку площею 214 м2, а згідно державного акту їй на праві власності належить земельна ділянка розміром 0, 228 га.

Ухвалюючи рішення про знесення самочинно побудованих альтанки та вольєру з огорожею, суд керувався статтею 376 ЦК України, однак не врахував, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Про це наголошено і в абзаці 4 п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику Застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»від 30 березня 2012 року № 6.

Разом із тим у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачам надсилались приписи про усунення будь-яких порушень, а також відсутні докази того, що саме відповідачі вчинили самочинне будівництво.

Окрім цього, позивач не надала доказів того, яким саме чином їй чиняться перешкоди у користуванні вхідними воротами і хвірткою двору загального користування та хвірткою до стежки між земельними ділянками НОМЕР_1 та НОМЕР_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи спір, суд у порушення статей 213, 214 ЦПК України на вказане уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин; не встановив чим саме порушуються права позивача у користуванні та розпорядженні її майном; не навів жодних доводів на спростування заперечень відповідачів щодо відмови в задоволенні позову, які містяться в матеріалах справи, і це, на думку колегії суддів, є обов'язковими підставами для скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 підлягає скасуванню з ухваленням нового, про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11 червня 2012 року у даній справі забезпечено позов, шляхом заборони відділу Держкомзему у м. Могилеві-Подільському проводити державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_10 до ухвалення судового рішення по даній справі та набрання ним законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Частиною 6 цієї статті визначено, якщо у задоволенні позову було відмовлено, то суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, то заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11 червня 2012 року у даній справі слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 154, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

В іншій частині рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2012 року залишити без змін.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 11 червня 2012 року у даній справі.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : С.К. Медвецький

Судді: В.В. Оніщук

В.І. Чорний

З оригіналом вірно :