УКРАЇНА
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. (0462) 674-013
просп. Миру , 20
Іменем України
ПОСТАНОВА
"07" листопада 2006 р. Справа № 1/202
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ІГРИ ТА РОЗВАГИ", вул. Народного Ополчення, 1, м. Київ 151, 03151
Позивач: Українська асоціація діячів грального бізнесу,
Майдан Незалежності, буд. 2, оф. 757, м. Київ, 01012
Відповідач: Чернігівська міська рада,
вул. Магістратська 7, м. Чернігів,14000
Предмет спору: про визнання нечинним та скасування рішення
Суддя В.І.Шестак
За участю секретаря О.В.Пилипенко
Представники сторін:
позивача: Кукліч О. С. від 11.10.2006 представник
відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
Розглядається адміністративна справа про визнання незаконним та таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, рішення Чернігівської міської ради „Про правила розміщення та утримання гральних автоматів на території міста Чернігова” від 24.02.2006р.
Відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 11.10.206р., але у встановлений законодавством строк, апеляційна скарга не була подана.
Ухвалою від 01.11.2006р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб`єкта владних повноважень.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить до висновку про необхідність уточнення позовних вимог стосовно визнання рішення відповідача нечинним та його скасування в частині позивача.
Як вбачається зі Статуту Української асоціації діячів грального бізнесу, (п.2.4.) остання представляє інтереси Учасників та Асоційованих Членів в органах державної влади, юридичних установах та закордонних організаціях, надає допомогу в захисті прав та інтересів підприємств. Згідно п. 3.1. Статуту Асоціація є юридичною особою.
Враховуючи положення ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України та згоду позивача суд вважає за необхідне зазначити Українську асоціацію діячів грального бізнесу в якості позивача.
До початку судового засідання відповідачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідачем подано письмове пояснення по суті спору, в якому посилається на те, що на момент прийняття відповідачем рішення, в місті Чернігові поширювалася практика некерованого розміщення гральних автоматів суб`єктами господарської діяльності на зупинках громадського транспорту, вокзалах, закладах громадського харчування, торговельних закладах та інших громадських місцях. Через відсутність на той час законодавчого врегулювання питання розміщення гральних автоматів, Чернігівська міська рада була змушена прийняти спірне рішення з метою забезпечення прав та інтересів територіальної громади, гравців, здійснення контролю за доступом до гральних автоматів неповнолітніх осіб, сприяння захисту від негативного впливу на фізичний, психічний розвиток неповнолітніх осіб. Відповідач стверджує, що на даний час „Ліцензійні умови провадження організації діяльності з проведення азартних ігор”, що затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.06р. № 40/374 на законодавчому рівні врегулювали питання розміщення гральних автоматів.
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:
Рішенням Чернігівської міської ради двадцять першої сесії четвертого скликання від 24.02.2006р. затверджено Правила розміщення та утримання гральних автоматів на території м. Чернігова.
Пунктом 2.3. вищезазначених правил заборонено розміщення гральних автоматів у приміщеннях жилих будинків; у приміщеннях органів державної влади, місцевого самоврядування; у приміщеннях медичних закладів; у культових будівлях; в об`єктах торгівлі, на ринках, у закладах ресторанного господарства та побутового обслуговування населення; на зупинках громадського транспорту, вулицях міста, підземних пішохідних переходах; у залах очікування залізничних вокзалів та автовокзалів; у навчальних закладах; інших громадських місцях.
Згідно до положень Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який надає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню. При цьому ліцензія –це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом зазначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Під ліцензійними умовами розуміється вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов`язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, ліцензійні умови затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.
Пунктом 29 ч.1 ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” передбачено ліцензування таких видів господарської діяльності, як організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор.
Відповідності до п.3.7. „Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор”, що затверджені спільним наказом Держпідприємництва та Міністерства фінансів України від 18.04.2006р. № 40/374, передбачено, що Ліцензіату забороняється організовувати і проводити азартні ігри у приміщеннях закладів охорони здоров`я, навчальних закладів, органів державної влади та місцевого самоврядування, культових будівель. Поза межами приміщень або будівель.
Відповідно до ст. 24 Закону України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, на яку посилається відповідач в рішенні, на органи місцевого самоврядування покладено обов`язок вживати заходи щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в розташованих в межах населених пунктів закладів грального бізнесу. Будь-яких інших обмежень щодо розміщення та експлуатації закладів грального бізнесу чинне законодавство України не містить.
Відповідно до ч.4 ст. 23 Господарського кодексу України не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до п.13. ст.15 Закону України „Про систему оподаткування” до місцевих податків і зборів віднесено збір на видачу дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та сфери послуг. Пунктом 3 зазначеної статті передбачено, що місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюється міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Порядок справляння місцевих податків і зборів, їх граничні розміри визначено Декретом Кабінету Міністрів „Про місцеві податки і збори”.
Статтею 17 зазначеного Декрету передбачено справляння лише збору за видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, тоді як порядок встановлення та сплати за видачу дозволу на розміщення об`єктів сфери послуг не регламентується взагалі.
Згідно зі ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” виключною компетенцією міських рад є встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок в межах, визначених законом. Оскільки статтею 17 Декрету КМУ „Про місцеві податки і збори” визначено граничні розмірі ставок збору за видачу дозволу на розміщення лише об`єктів торгівлі, а надання послуг у сфері грального бізнесу до торгівлі не відноситься, то для запровадження збору за видачу дозволу на розміщення об`єктів сфери послуг, в тому числі і об`єктів з надання послуг у сфері грального бізнесу, з правової точки зору підстав немає.
Щодо необхідності отримання дозволу на розміщення об`єктів з надання послуг у сфері грального бізнесі, то як зазначається у роз`ясненні Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 31.05.2006р. № 3920 та листі від 31.05.2006р. № 4006, необхідність отримання дозволу на розміщення об`єктів торгівлі та послуг не передбачено жодним нормативно-правовим актом.
Статті 6 та 43 Господарського кодексу України передбачають принципи вільного руху послуг на території України та свободи підприємницької діяльності, відповідно до яких підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Керуючись Законом України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Законом України „Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.6, 43, 23 Господарського кодексу України, ст.ст.52, 105, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати нечинним і скасувати рішення Чернігівської міської ради двадцять першої сесії четвертого скликання „Про правила розміщення та утримання гральних автоматів на території міста Чернігова” від 24.02.2006р.
3. Дана Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
4. Дана Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Дана Постанова після набрання законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя В.І. Шестак