СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Справа № 5002-15/5146-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Рибіної С.А.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, не з'явився, Публічне акціонерне товариство "Банк Демарк"
представника відповідача, Смирнова Ірина Володимирівна, довіреність №5407 від 19.11.13, фізична особа - підприємець Шаврова Маргарита Миколаївна
відповідача, не з'явився, фізична особа-підприємець Морозова Любов Василівна
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи--підприємця Шаврової Маргарити Миколаївни на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 18 січня 2010 року у справі №5002-15/5146-2010
за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" (вул. Комсомольська, 28,Чернігів,14000)
до фізичної особи-підприємця Морозової Любові Василівни (вул. Лексіна, 46, кв.56,Сімферополь,95051)
Фізичної особи-підприємця Шаврової Маргарити Миколаївни (вул. Радищева, 74, кв.7,Сімферополь,95007)
про стягнення 119600,30 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 року у справі №5002-15/5146-2010 позов задоволений. Стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця Морозової Любові Василівни та фізичної особи-підприємця Шаврової Маргарити Миколаївни на користь публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" заборгованість за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63 780,42 грн., 637,80 грн. державного мита та 125,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Шаврової Маргарити Миколаївни на користь публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" заборгованість за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн., 558,20 грн. державного мита та 110,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа-підприємець Шаврова Маргарита Миколаївна звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду та відмовити ПАТ "Банк Демарк" у задоволенні позову про стягнення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
На адресу Севастопольського апеляційного господарського суду 25 січня 2014 року надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Розпорядженням керівництва суду від 19.02.2014 року суддю Дмитрієва В.Є. замінено на суддю Черткову І.В.
У судовому засіданні 19.02.2014 представнки фізичної особи - підприємця Шаврової Маргарити Миколаївни підтримав свої доводи, інші представники сторін у судове засідання не з'явились. Представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника сторони, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, з нижченаведених підстав.
Згідно з пунктом 1.2 статуту Публічного акціонерного товариства „Банк „Демарк", Публічне акціонерне товариство „Банк „Демарк" є правонаступником всіх прав і зобов'язань Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк" (а.с.51-63).
16.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Морозовою Любов'ю Василівною (Позичальник) укладено кредитний договір №42-064 (Договір, а.с.11-12).
Також, 27.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк" та фізичною особою-підприємцем Морозовою Любов'ю Василівною укладено договір №1 про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.04.2008 (а.с.14).
Відповідно до пункту 3.1 Договору (із наступними змінами), банк надає позичальнику кредит в сумі 50 000,00 грн. строком до 15.04.2010.
Згідно пункту 3.4.1 Договору, позичальник зобов'язаний погасити кредит в строк до 16.04.2010, шляхом перерахування коштів на рахунок банку.
Відповідно до пункту 3.5.1 Договору, позичальник за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 26 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.
27.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк" та фізичною особою-підприємцем Морозовою Любов'ю Василівною укладено договір №1 від про внесення змін до кредитного договору №42-064 від 16.04.2008.
Позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець Морозова Любов Василівна не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом, штрафу та пені. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з історії руху по рахунку позичальника.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість за кредитним договором складає 119 600,30 грн., з яких: 37 030,11 грн. заборгованість по кредиту, 18 066,10 грн. прострочена заборгованість по відсоткам, 447,45 грн. поточна заборгованість по відсоткам, З 153,35 грн. пеня по відсоткам, 3 303,29 грн. пеня по кредиту, 57 600,00 грн. штраф.
Відповідачами дана заборгованість не погашена, що й стало підставою для звернення банку з відповідним позовом до господарського суду за захистом порушеного права та стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачами грошових зобов'язань за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 щодо погашення 37 030,11 грн. заборгованості по кредиту, 18 066,10 грн. простроченої заборгованість по відсоткам, 447,45 грн. поточної заборгованість по відсоткам, отже вказані суми заборгованості визнаються судом обґрунтованими.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 303,29 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 3 153,35 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору та 57 600,00 грн. штрафу.
Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Статями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.5 кредитного договору, у разі порушення строку сплати відсотків за кредитом, банк має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочки, включаючи день проплати. Пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно пункту 7.7 кредитного договору (з урахуванням договору №1 від 27.03.2009 про внесення змін до кредитного договору), у разі порушення строків подання звітності зазначеної в пункті 5.3.1 кредитного договору банк має право стягувати з позичальника штраф у розмірі 150,00 грн. за кожен день порушення строку подання звітності, включаючи день подання.
Заявлена позивачем сума пені в розмірі 3 303,29 грн. за несвоєчасне погашення кредиту, 3 153,35 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків по кредитному договору та 57 600,00 грн. штрафу судом першої інстанції правомірно визнана обґрунтованою.
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008, між Відкритим акціонерним товариством „Банк „Демарк" (Банк) та фізичною особою-підприємцем Шавровою Маргаритою Миколаївною був укладений договір поруки №42-064/1 від 16.04.2008 (а.с.13).
Згідно пункту 1.1 договору поруки, поручитель бере на себе солідарне зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням позичальника, які виникли між банком і позичальником на підставі кредитного договору №42-064 від 16.04.2008.
Пунктом 2.2 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань позичальником у строки визначені кредитним договором, банк на протязі трьох банківських днів направляє письмову вимогу на адресу поручителя.
Пункт 2.3 договору поруки передбачає, що виконання поручителем зобов'язань перед банком повинно відбутися не пізніше трьох банківських днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до пункту 2.2 договору поруки.
Згідно статей 553-554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. При порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого поручительством, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поручительства не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність поручителя.
11.02.2009, 27.10.2009 та 20.07.2010 позивачем на адресу фізичної особи-підприємця Шарової Маргарити Миколаївни були направлені листи з вимогою про сплату боргу за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 (а.с.67-72).
Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки з фізичної особи-підприємця Морозової Любові Василівни та фізичної особи-підприємця Шаврової Маргарити Миколаївни, як із солідарних боржників.
Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010 по справі №2-2/91-2010 задоволено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця Морозової Любові Василівни 37 030,11 грн. заборгованості за кредитом, 8 965,19 грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 802,32 грн. поточної заборгованості по відсоткам, 949,15 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 8 400,00 грн. штрафу.
Таким чином, господарський суд правомірно встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця Морозової Л.В. та фізичної особи-підприємця Шаврової М.М. суми заборгованості за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008 та договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63 780,42 грн. та про стягнення з фізичної особи-підприємця Шаврової М.М. суми заборгованості за договором поруки №42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55 819,88 грн.
З огляду на вищевикладені матеріали справи та норми діючого законодавства України, судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновками господарського суду Автономної Республіки Крим та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу фізичної особи--підприємця Шаврової Маргарити Миколаївни залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 січня 2010 року у справі №5002-15/5146-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді С.А. Рибіна
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Публічне акціонерне товариство "Банк Демарк" (вул. Комсомольська, 28,Чернігів,14000)
2. Фізична особа-підприємець Морозова Любов Василівна (вул. Лексіна, 46, кв.56,Сімферополь,95051)
3.Фізична особа-підприємець Шаврова Маргарита Миколаївна (вул. Радищева, 74, кв.7,Сімферополь,95007)