ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р.Справа № 915/220/13-г

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Воронюка О.Л.

Суддів: Жекова В.І., Лашина В.В.

При секретарі: Філончук Т.М.

(склад колегії суддів змінено розпорядженням в.о. голови суду від 17.01.2014р. № 61)

За участю представників сторін:

від ПАТ „Перший Український Міжнародний Банк" - Шевчик В.А., довіреність № 2698 від 05.11.2013р.

від ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" - Федорова О.В., довіреність № 5809 від 05.12.2013р.

від Українсько-німецького спільного підприємства „Алкор" - Герман О.С., довіреність б/н від 07.02.2013р.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" в судове засідання не з'явилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" та Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р.

по справі №915/220/13-г

кредитори:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_7

2. Товариство з обмеженою відповідальністю „Герсал"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю „Славутич"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю „Алкор ЛТД"

5. Фермерське господарство „Пилипенко В.М."

6. Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

7. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

8. Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва

9. Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит" від імені якого діє Філія „Запорізьке регіональне управління Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит"

10. Публічне акціонерне товариство „Перший український міжнародний банк"

11. Товариство з обмеженою відповідальністю „Вільнянськагропродукт"

12. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Оліс ЛТД"

боржник: Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор"

розпорядник майна: Козлов В’ячеслав Олександрович

про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор"

Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами

В судовому засіданні 18.02.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановила:

25.02.2013р. ухвалою підготовчого засідання суду порушено провадження у справі про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор"; визнано грошові вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 в розмірі 505 236 грн. 00 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю „Герсал" в розмірі 126 792 грн. 66 коп., Товариства з обмеженою відповідальністю „Славутич" в розмірі 842 604 грн. 28 коп.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 20.06.2013р. та призначено розпорядником майна боржника Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" арбітражного керуючого Рябець О.М.

Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" надруковано в газеті „Голос України" №46 (5546) від 12.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013р.призначено розпорядником майна Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" арбітражного керуючого Козлова В.О. Продовжено строк процедури розпорядження майном Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" на два місяці - до 21.08.2013р.

В ході розгляду справи, до господарського суду Миколаївської області надійшли заяви про визнання кредиторських вимог, які розглянуті розпорядником майна боржника та боржником, від: Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва з кредиторськими вимогами у сумі 21 314 грн. 08 коп., які складаються з 20 597 грн. 03 коп. - борг по сплаті страхових внесків, 717 грн. 05 коп. - штрафні санкції та пеня; Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (попередник Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області) з кредиторськими вимогами у сумі 317 272 грн. 14 коп. з яких: 19411 грн. 99 коп. - основний борг, 346 376 грн. 74 коп. - штрафу, 5483 грн. 41 коп. - пеня; Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з кредиторськими вимогами у сумі 860 грн. 32 коп., які є заборгованістю із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" з кредиторськими вимогами у сумі 3 424 100 грн. 34 коп.; Фермерського господарство "Пилипенко В.М." з кредиторськими вимогами у сумі 282 990 грн. 34 коп.; Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" з кредиторськими вимогами у сумі 17 060 225 грн. 76 коп., які складаються із: - заборгованості за кредитним договором №1348/071К/07 від 24.10.2007р. у сумі 14 150 995 грн. 03 коп., з яких: 7 593 350 грн. - основна сума кредиту, 4 786 489 грн. 11 коп. - відсотків за користування кредитом та 1 771 152 грн. 92 коп. - пені за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р., - заборгованості кредитним договором №7.3-57 від 07.08.2007р. у сумі 2 909 230 грн. 73 коп., з яких: 1 630 731 грн. 86 коп. - основна сума кредиту, 906 847 грн. 65 коп. - відсотків за користування кредитом, 3 636 грн. адміністративної комісії та 368 015 грн. 22 коп. - пеня за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. У своїй заяві банк просить внести окремо до реєстру вимоги, забезпечені заставою, у сумі 9 465 860 грн.; Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" з кредиторськими вимогами у сумі 3 952 433 грн. 98 коп., які складаються із: - заборгованості за кредитним договором №462-01-08 від 02.04.2008р. в загальній сумі 41 925 грн. 71 коп., з яких 17 899 грн. - основна сума боргу, 18 916 грн. 18 коп. - відсотків за користування кредитними коштами та 5 110 грн. 53 коп. - пені по процентам та кредиту за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р.; - заборгованості за кредитним договором №382-01-07 від 30.03.2007р. в загальній сумі 37 995 грн. 41 коп., з яких 14 043 грн. 38 коп. - основна сума кредиту, 19 372 грн. 57 коп. - відсотків за користування кредитом, 4 579 грн. 46 коп. - пеня по процентам та кредиту за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р.; - заборгованості за кредитним договором № 463V-01-08 від 08.04.2008р. у сумі 993 679 грн. 12 коп., з яких 451 462 грн. 86 коп. - основна сума кредиту, 428 797 грн. 75 коп. - відсотків за користування кредитом, 113 418 грн. 51 коп. - пеня по процентам та кредиту за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р.; - заборгованості за кредитним договором № 217-ОД від 21.12.2007р. у сумі 2 864 986 грн. 10 коп., з яких 1 099 633 грн. 49 коп. - основна сума кредиту, 1 378 769 грн. 27 коп. - відсотків за користування кредитом, 57 428 грн. 64 коп. - щомісячної комісії, 329 124 грн. 70 коп. - пеня по процентам та кредиту за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. У зазначеній заяві про визнання кредиторських вимог Банк просить внести окремо до реєстру забезпечені заставою вимоги у сумі 992 396 грн.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт" з кредиторськими вимогами у сумі 220 000 грн. 34 коп.; Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Оліс ЛТД" з кредиторськими вимогами у сумі 749 000 грн. 34 коп.

В ході розгляду справи до господарського суду на виконання вимог ухвали господарського суду Миколаївської області від 21.06.2013р., розпорядником майна боржника Козлов В.О. надано реєстр вимог кредиторів Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" станом на 30.09.2013р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. (суддя Т.М. Давченко) визнано кредиторські вимоги:

1. Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва у сумі 21 314 грн. 08 коп. та включено 20 597 грн. 03 коп. - до ІІ черги, а 717 грн. 05 коп. - до VI черги реєстру вимог кредиторів.

2. Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області у сумі 317 272 грн. 14 коп. та включено 19411 грн. 99 коп. - до ІІІ черги реєстру вимог кредиторів, 351 860 грн. 15 коп. - до VI черги реєстру вимог кредиторів.

3. Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у сумі 860 грн. 32 коп. та включено їх до ІІ черги реєстру вимог кредиторів.

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкор ЛТД" у сумі 3 424 100 грн. 34 коп. та включено їх до ІV черги реєстру вимог кредиторів.

5. Фермерського господарства "Пилипенко В.М." з кредиторськими вимогами у сумі 282 990 грн. 34 коп. та включено їх до ІV черги реєстру вимог кредиторів.

6. Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" у сумі 14 921 054 грн. 62 коп. та включено 1 398 424 грн. 65 коп. до ІV черги реєстру вимог кредиторів, окремо внести 13 522 629 грн. 97 коп. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

7. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у сумі 3500170 грн. 78 коп. та включено 2 507 254 грн. 78 коп. до ІV черги, окремо внести 992 916 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт" у сумі 220 000 грн. 34 коп. та включено їх до ІV черги реєстру вимог кредиторів.

9. Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД" у сумі 749 000 грн. 34 коп. та включено їх до ІV черги реєстру вимог кредиторів.

Визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними та погашатимуться в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Призначено дату Зборів кредиторів та комітету кредиторів.

Зобов'язано розпорядника майна: скласти реєстр вимог кредиторів Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" у відповідності до положень цієї ухвали та надати його суду у десятиденний термін з дня її винесення; внести окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника та відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав; протягом 10 днів з дати винесення даної ухвали, повідомити кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів про місце, дату та час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Докази повідомлення надати суду.

В частині відхилення вимог щодо визнання та включення до реєстру вимог кредиторів пені, нарахованої Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. в загальній сумі 2 139 171 грн. 14 коп., ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланнями на положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, положення п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів". При цьому господарським судом першої інстанції зазначено, що кредитором, всупереч вимогам частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нараховано пеню за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р., тобто понад 6 місяців. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що початком прострочення оплати за договором №1348/071К/07 є 25.07.2009р., а за договором № 7.3-57 - 20.07.2009р. Тобто, період нарахування пені мав починатися з липня 2009 року. Таким чином, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" мало нарахувати пеню за шість місяців з моменту виникнення заборгованості за договорами та протягом року звернутися до суду з заявою про її стягнення.

В частині включенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ПУМБ", забезпечені заставою майна боржника на суму 13 522 629 грн. 97 коп. (вимоги забезпечені заставою), ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланнями на положення ст. 35 ГПК України, із зазначенням, що загальна заставна вартість майна, згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 28.01.2013р. у справі № 5009/4614/12, залишеної без змін постановою Донецького апеляційного суду від 01.04.2013р. становить 13 522 629 грн. 97 коп.

В частині відхилення вимог Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" щодо визнання та включення до реєстру вимог кредиторів пені, нарахованої останнім за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. в загальній сумі 452263,20 грн., ухвала місцевого господарського суду мотивована посиланнями на положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. При цьому господарським судом першої інстанції зазначено, що згідно з положеннями п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Як вбачається з матеріалів заяви банку, у всіх кредитних договорах була передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання своїх зобов'язань у вигляді сплати пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочки (пункти 7.1 та 8.1 кредитних договорів). Умови щодо визначення періоду часу, за який нараховуватиметься пеня вказані кредитні договори не містять. За таких обставин, господарський суд першої інстанції вважає, що, банк мав нарахувати пеню за шість місяців з моменту виникнення заборгованості за договорами та протягом року звернутися до суду з заявою про її стягнення.

В частині включенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", забезпечені заставою майна боржника на суму 992 916 коп. (вимоги забезпечені заставою), ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що загальна обумовлена та узгоджена вартість заставного майна боржника складає саме 992 916 грн. ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" реалізував своє право звернення стягнення на предмети застави шляхом вчинення відповідних виконавчих написів та подальшого їх пред'явлення для примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2013р., не змінюючи суті внесено виправлення в мотивувальну частину ухвали господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р., виклавши пункти 5, 8, 9 у наступній редакції:

" 5. Фермерське господарство "Пилипенко В.М." з кредиторськими вимогами у сумі 282 990 грн. 00 коп. Розпорядником майна боржника та боржником розглянуті вимоги господарства та визнані у повному обсязі.

Розглянувши заяву фермерського господарства, заслухавши пояснення представника боржника, суд дійшов висновку про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" кредиторських вимог в сумі 282 990 грн. 00 коп. Заявлені грошові вимоги є заборгованістю за договором поставки та виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, являються конкурсними, підлягають визнанню, оскільки заявлені у встановлений ст. 23 Закону строк та підтверджені матеріалами справи.

Вказані грошові вимоги розпорядником майна включені до ІV черги реєстру вимог кредиторів. Господарський суд погоджується з таким розподілом.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт" з кредиторськими вимогами у сумі 220 000 грн. 00 коп. Розпорядником майна боржника розглянуті вимоги товариства та визнані у повному обсязі та включені до VІ черги реєстру вимог кредиторів, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, погашаються в шосту чергу. Господарський суд погоджується з таким розподілом.

9. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Оліс ЛТД" з кредиторськими вимогами у сумі 749 000 грн. 00 коп. Розпорядником майна боржника розглянуті вимоги товариства та визнані у повному обсязі та включені до VІ черги реєстру вимог кредиторів, оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, погашаються в шосту чергу. Господарський суд погоджується з таким розподілом".

2. Не змінюючи суті внесено виправлення в резолютивну частину ухвали господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. та викладено пункти 5, 8, 9 у наступній редакції:

" 5. Визнати кредиторські вимоги Фермерського господарства "Пилипенко В.М." з кредиторськими вимогами у сумі 282 990 грн. 00 коп. та включити їх до ІV черги реєстру вимог кредиторів.

8. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільнянськагропродукт" у сумі 220 000 грн. 00 коп. та включити їх до VІ черги реєстру вимог кредиторів.

9. Визнати кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс ЛТД" у сумі 749 000 грн. 00 коп. та включити їх до VІ черги реєстру вимог кредиторів".

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. про визнання кредиторських вимог, Публічне акціонерне товариство „Перший Український міжнародний банк" звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати пункт 6 ухвали господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. у справі № 915/220/13 про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" в частині визнання кредиторських вимог ПАТ „Перший Український міжнародний банк", та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ПАТ „Перший Український міжнародний банк" в сумі 17 060 225,76 грн., з яких: - внести до реєстру вимог кредиторів до першої черги судовий збір у сумі 1147,00 грн.; - внести до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги (основний борг та проценти за кредитом) у сумі 5 455 194,62 грн.; - внести до реєстру вимог кредиторів до шостої черги пеню нараховану за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. в сумі 2 139 171,14 грн.; - окремо внести до реєстру забезпечені заставою вимоги на суму 9 465 860,00 грн. і відомості про майно, яке знаходиться в заставі Кредитора згідно Іпотечних договорів, та договорів застави, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги, ПАТ „Перший Український міжнародний банк" посилається на те, що вартість заставного майна складає 9 465 860,00 грн., що підтверджується висновком суб'єкта оціночної діяльності „Асоціація „УкрЕксПроБуд", і відповідно на цю суму вимоги кредитора - ПАТ „Перший Український міжнародний банк" є забезпеченими заставою і підлягають внесенню окремо до реєстру вимог кредиторів. При цьому, що стосується правомірності обрання способу визначення справедливої вартості заставленого майна, то, скаржник вважає, порядок визначення вартості заставленого майна встановлено виключно шляхом проведення його незалежної оцінки - прямо передбачений нормами ст.ст. 37-39 Закону України „Про іпотеку". За таких обставин, саме незалежна оцінка, надана кредитором ПАТ „Перший Український міжнародний банк" і є незалежним і допустимим доказом, що підтверджує ринкову вартість майна. У зв'язку з викладеним, скаржник вважає, що правомірним визначення вартості заставного майна в розмірі 9 465 860,00 грн., і відповідно до цього правильним є визначення суми незабезпечених вимог кредитора - в розмірі 5 455 194,62 грн.

Крім того, скаржник вважає безпідставною відмову господарського суду першої інстанції у визнані суми пені - 2 139 171,14 грн., нарахованих ПАТ „Перший Український міжнародний банк", за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р., за кредитними договорами № 1348/071К/07 від 24.10.2007р. та № 7.3-57 від 07.08.2007р., з дотриманням передбаченого ч. 2 ст. 258 ЦК України річного строку позовної давності для штрафних санкцій (який правомірно відрахований кредитором від дня, що передує порушенню даної справи про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор").

Крім того, ПАТ „Перший Український міжнародний банк" зазначає, що справу розглянуто господарським судом першої інстанції за відсутності сторін, не повідомлених належним чином про засідання суду, що є порушенням норм процесуального права і підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду від 16.12.2014р., відповідно до п. 2 ч.2 ст. 104 ГПК України.

Також, не погоджуючись з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014р., Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" звернулося з апеляційною скаргою в якій просить її змінити, а саме: кредиторські вимоги ТОВ „Вольнянськагропродукт" у сумі 220 000,34 грн. та ТОВ „Оліс ЛТД" у сумі 749 000,34 грн. включити до 6 черги реєстру вимог кредиторів; внести кредиторські вимоги ФОП ОСОБА_7 у сумі 205 236,00 грн. - до 4 черги вимог кредиторів, 300 000,00 грн. - до 6 черги вимог кредиторів; ТОВ „Герсал" в розмірі 126 000,00 грн. - до 4 черги кредиторів; ТОВ „Славутич" в розмірі 842 604,28 грн. - до 4 черги вимог кредиторів; пункт 7 резолютивної частини ухвали викласти в наступній редакції: визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" у сумі 3 758 703,85 грн. та включити 2 575 198,86 грн. до 4 черги; 241 744,93 грн. до 6 черги, окремо внести 942 239,06 грн. - вимоги забезпечених заставою, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник вважає, що місцевим господарським судом повинно було визнати та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги скаржника в повному обсязі та в сумі, вказаній в заяві про визнання кредиторських вимог, з мотивів викладених в ній.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит", ПАТ „Перший Український міжнародний банк" повністю підтримує вказану апеляційну скаргу, та просить ї задовольнити.

Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" у заперечені на апеляційну скаргу ПАТ „Перший Український міжнародний банк" вважає, що оскаржувана ухвала винесена на підставі повного з'ясування обставин, які мають значення для справи, без порушень застосування норм матеріального та процесуального права, а вимоги, викладені в апеляційний скарзі є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Українсько-німецького спільного підприємства „Алкор" у заперечені на апеляційну скаргу ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит" вважає, що оскаржувана ухвала, є такою, що ґрунтується на нормах матеріального права та дійсним обставинам справи.

Ліквідатор Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" арбітражний керуючий Козлов В’ячеслав Олександрович, до початку розгляду справи про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор", звернувся з клопотанням про розгляд апеляційних скарг без його участі.

Інші учасники провадження у справі про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" в судове засідання не з'явилися, не скориставшись своїм правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" та Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит", заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених обставин та їх юридичну оцінку, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Статтею 99 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України. Цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.7 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Грошове зобов'язання згідно з цією статтею Закону -зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Ч.2 ст. 25 цього Закону передбачає, що у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги. Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу та може бути предметом мирової угоди.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції розглянув вимоги всіх кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до господарського суду Миколаївської області з кредиторськими вимогами у сумі 17 060 225 грн. 76 коп., які складаються із:

- заборгованості за кредитним договором №1348/071К/07 від 24.10.2007р. у сумі 14 150 995 грн. 03 коп., з яких: 7 593 350 грн. - основна сума кредиту, 4 786 489 грн. 11 коп. - відсотків за користування кредитом та 1 771 152 грн. 92 коп. - пені за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р.,

- заборгованості кредитним договором №7.3-57 від 07.08.2007р. у сумі 2 909 230 грн. 73 коп., з яких: 1 630 731 грн. 86 коп. - основна сума кредиту, 906 847 грн. 65 коп. - відсотків за користування кредитом, 3 636 грн. адміністративної комісії та 368 015 грн. 22 коп. - пеня за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р.

У своїй заяві банк просить внести окремо до реєстру вимоги, забезпечені заставою, у сумі 9 465 860 грн.

Проаналізувавши вказані вимоги Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", судова колегія приходить до наступного.

24.10.2007р. між Українсько-німецьким спільним підприємством "Алкор" та Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (далі- ПАТ „ПУМБ") було укладено кредитний договір № 1348/071К/07, за яким боржник отримав кредит у вигляді кредитної лінії у сумі 950 000 дол. США.

У зв'язку із невиконанням умов договору, рішенням господарського суду Запорізької області від 12.10.2011р. у справі 10/5009/357/11 з Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" на користь ПАТ "ПУМБ" було стягнуто 950 000 дол. США. - основної суми кредиту, 297 648 дол. США 19 центів - відсотків за користування кредитом, 1 448 127 грн. 17 коп. - пені, 25 500 грн. - державного мита та 236 грн. - витрат на ІТЗ (а.с. 91-93 кр.вимог).

Також, 07.08.2007р. між Українсько-німецьким спільним підприємством "Алкор" та Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" було укладено ще один кредитний договір № 7.3-57, за яким боржник отримав кредит у сумі 300 000 дол. США.

У зв'язку із невиконанням умов договору, рішенням господарського суду Запорізької області від 20.07.2011р. у справі 22/5009/3517/11 з Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" на користь ПАТ "ПУМБ" було стягнуто 204 020 дол. США. - основної суми кредиту, 65 714 дол. США 55 центів - відсотків за користування кредитом, 3636 грн. адміністративної комісії, 15 386 грн. 16 коп. - пені, 21 696 грн. 97 коп. - державного мита та 236 грн. - витрат на ІТЗ.

З урахуванням вищевикладеного, та враховуючи підтвердження суми боргу банку рішеннями господарського суду, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо визнання основної суми заборгованості за обома договорами - 9 224 081 грн. 86 коп., відсотків за користування кредитом у сумі 5 693 336 грн. 76 коп., 3636 грн. - адміністративної комісії, 1147 грн. - судового збору.

Пеня, стягнута згідно з вказаними рішеннями, визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор" не підлягає, оскільки кредитор не скористався своїм процесуальним правом та не заявив вказані суми у загальному складі грошових вимог в межах справи про банкрутство.

Посилання ПАТ "Перший український міжнародний банк" на те, що господарський суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що період нарахування пені мав починатися з липня 2009 року та безпідставно застосував ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки господарський суд першої інстанції повинен був врахувати висновки Господарського суду Запорізької області, викладені в рішенні від 12.10.2011р. по справі № 10/5009/357/11 та в рішенні від 20.07.2011р. по справі № 22/5009/3517/1, згідно яких суд стягнув пеню, яка була нарахована за період, який розпочався більш ніж через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, судовою колегією не приймається з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

При цьому, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Початком прострочення оплати за договором № 1348/071К/07 є 25.07.2009р., а за договором № 7.3-57 - 20.07.2009 р. Тобто, період нарахування пені мав починатися з липня 2009 року.

Відтак, частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ст. 258 ЦК України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.04.2012 р. та Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що ПАТ „ПУМБ" мало нарахувати пеню за шість місяців з моменту виникнення заборгованості за договорами та протягом року звернутися до суду з заявою про її стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2013р. по справі № 5009/4614/12 за заявою ПАТ „Перший український міжнародний банк" про банкрутство Українсько-німецького спільного підприємства "Алкор", залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2013р. по справі № 5009/4614/12 встановлено, що загальна вартість заставного майна складає 13 522 629,97 грн.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На підставі вищевикладеного, доводи скаржника, про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема п. 9 ст. 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та висновку експерта від 04.09.2012р., стосовно включення окремо до реєстру вимог кредиторів боржника, грошові вимоги ПАТ „ПУМБ", забезпечених заставою майна боржника на суму 13 522 629,97 грн., судовою колегією не приймається.

Посилання ПАТ „ПУМБ" на оцінку від 04.09.2012р., як на таку, що визначає реальну ринкову вартість всього заставного майна, є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 25 Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ від 10.12.2003р. за № 1891 висновок про вартість майна дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки.

Пунктом 56 Національного стандарту № 1 „Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003р. за № 1440, визначено, що звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: дату оцінки та дату завершення складання звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства.

Із наданого Кредитором висновку про вартість майна від 04.09.2012р. вбачається, що термін дії висновку - шість місяців від дати оцінки.

Отже, строк дії оцінки закінчився 04.03.2013р., відповідно висновок про вартість майна від 04.09.2012р. є недійсним.

Крім того, оцінка майна, проведена Кредитором 04.09.2012 р. є недостовірною з огляду на те, що проведена Кредитором в односторонньому порядку, без погодження з Боржником, а також в зв'язку з тим, що експертом оцінено не все заставлене майно.

Так, згідно висновку про вартість майна від 04.09.2012 року, суб'єкт оціночної діяльності по договору застави рухомого майна № 1349/0713/07 від 24.10.2007 р. оцінив 104 інвентарні одиниці. При цьому, таблиця з переліком заставного майна містить 104 порядкових номерів майна, але в одному порядковому номері міститься декілька об'єктів застави, а саме:

№ 3 - 2 одиниці (інв. №201-202);

№ 72 по № 92 - по 2 одиниці;

№ 93 - 3 одиниці (інв. № 405-408);

№ 94 - 8 одиниць (інв. № 409-416);

№ 95 - 2 одиниці (інв. № 417-418);

№ 96 - 6 одиниць (інв. № 421-426);

№ 104 - 2 одиниці (інв. № 439-440).

Таким чином, договір застави рухомого майна № 1349/0713/07 від 24.10.2007р. містить 163 інвентарних номерів майна, що передане в заставу, з яких суб'єктом оціночної діяльності оцінено лише 104.

За договором застави рухомого майна № 462/0713/08 від 26.08.2008 р., суб'єкт оціночної діяльності оцінив 12 інвентарних одиниць. При цьому, таблиця з переліком заставного майна містить 20 порядкових номерів майна та в одному порядковому номері міститься декілька об'єктів застави, а саме:

№ 14 - 2 одиниці (інв. № 439-440);

№ 15 - 2 одиниці (інв. № 442-443);

№ 16 - 3 одиниці (інв. № 468-470);

№ 17 - 4 одиниці (інв. № 471-474);

№ 19 - 2 одиниці (інв. № 478-479);

№ 20 - 2 одиниці (інв. № 480-481).

Таким чином, договір застави рухомого майна № 462/0713/08 від 26.08.2008р. містить 29 інвентарних номерів майна, що передане в заставу, з яких суб'єктом оціночної діяльності оцінено лише 12.

Отже, суб'єкт оціночної діяльності не оцінив 76 одиниць заставного майна.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вносячи окремо до реєстру вимоги, забезпечені заставою майна боржника в сумі 13 522 629,97 грн., діяв у відповідності з нормами чинного законодавств, з урахуванням фактів, встановлених ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2013р. по справі № 5009/46/14/12 та з урахуванням правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 11.06.2013 р. по справі № 5009/4614/12 та в п. 21 Інформаційного листа 28.03.2013 р. за №01-06/606/2013 (із змінами, внесеними інформаційним листом від 07.08.2013 р. № 01-06/1149/2013).

На підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що підлягають включенню окремо до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ПУМБ", забезпечені заставою майна боржника на суму 13 522 629 грн. 97 коп. (вимоги забезпечені заставою). Решта грошових вимог в сумі 1 398 424 грн. 65 коп. підлягає включенню до реєстру до 4 черги, відхиленню підлягають вимоги у сумі 2 139 171 грн. 14 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, до господарського суду Миколаївської області звернувся Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" з кредиторськими вимогами у сумі 3 952 433 грн. 98 коп., які складаються із заборгованості за чотирма кредитними договорами: договору №462-01-08 від 02.04.2008р.; договору №463V-01-08 від 18.04.2008р.; договору №217-ОД від 21.12.2007р.; та договору №382-01-07 від 30.03.2007р.

У зазначеній заяві про визнання кредиторських вимог Банк просив внести окремо до реєстру забезпечені заставою вимоги у сумі 992 396 грн.

Проаналізувавши вказані вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (надалі-банк), судова колегія приходить до наступного.

За договором №462-01-08 від 02.04.2008р. банк надав боржнику кредит в сумі 28000,0 грн. під 18% річних з терміном повернення - 02.04.2011р.

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та боржником було укладено договір застави №0431ОЗ/0408 від 02.04.2008р., згідно з умовами якого боржник передав банку в заставу майно - котел ПКС-600 узгодженою заставною вартістю 40000 грн.

В подальшому, враховуючи неналежне виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором, банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, та 13.04.2009р. за реєстр. №1807 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення 19996 грн. боргу, з яких: 19453 грн. - основного боргу, 493 грн. 94 коп. - заборгованості з несплачених процентів за користування кредитними коштами, та 49 грн. 06 коп. пені, а також 2000 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису.

Вказаний виконавчий напис був пред'явлений банком до примусового виконання та 26.06.2009р. постановою відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.04.2009р. за реєстр. №1807.

З наданих банком розрахунків основного боргу, процентів та пені за даним кредитним договором (а.с.34-35 кредиторські вимоги) вбачається, що за боржником обліковується: основна заборгованість за договором в сумі 17899 грн., заборгованість з нарахованих процентів за договором за період з 13.04.2009р. по 24.02.2013р. у загальній сумі 18916 грн. 18 коп., 2692 грн. 56 коп. пені за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. за прострочення основного боргу та 2417 грн. 97 коп. пені за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. за прострочені проценти за користування кредитними коштами.

За договором №463V-01-08 від 18.04.2008р. банк надав боржнику кредит в сумі 67569 дол.США під 16% річних з терміном повернення - 18.04.2011р.

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та боржником було укладено договір застави №0438ОЗ/0408 від 18.04.2008р., згідно з умовами якого боржник передав банку в заставу майно - автоматичну лінію розливу рідин (згідно з переліком), узгодженою заставною вартістю 487465 грн.

В подальшому, враховуючи неналежне виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором, банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, та 13.04.2009р. за реєстр. №1805 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення 60890,05 дол. США боргу (еквівалент станом на 13.04.2009р. 468853,39 грн.), з яких: 56482,28 дол. США - основного боргу, 4407,77 дол. США - заборгованості з несплачених процентів за користування кредитними коштами; а також 5671 грн. 08 коп. пені та 2000 грн. витрат по вчиненню виконавчого напису.

Вказаний виконавчий напис був пред'явлений банком до примусового виконання та 26.06.2009р. постановою відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.04.2009р. за реєстр. №1805.

З наданих банком розрахунків основного боргу, процентів та пені за даним кредитним договором (а.с.20-22 кредиторські вимоги) вбачається, що за боржником обліковується: основна заборгованість за договором в сумі 56482,28 дол. США, заборгованість з нарахованих процентів за договором за період з 13.04.2009р. по 24.02.2013р. у загальній сумі 18916 грн. 18 коп., 2692 грн. 56 коп. пені за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. за прострочення основного боргу та 2417 грн. 97 коп. пені за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р. за прострочені проценти за користування кредитними коштами.

За договором №217-ОД від 21.12.2007р. банк відкрив боржнику кредитну лінію з лімітом до 600000 грн. під 17% річних з терміном користування лінією - до 21.11.2008р.

В подальшому сторонами, шляхом укладання додаткових угод, неодноразово змінювались умови кредитного договору в частині встановлення суми кредитного ліміту, процентної ставки та строків повернення кредитних коштів.

Згідно з умовами договору боржник отримав від банку кредитні кошти у загальній сумі 1200000 грн.

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та боржником було укладено три договори застави: №0370ОЗ/1207 від 21.12.2007р., згідно з умовами якого боржник передав банку в заставу майно - прес віджиму олії ПМ-450, прес віджиму олії ПМ-650 та маслогон-50.00.000-ОК з електроавтоматикою (згідно з переліком), узгодженою загальною заставною вартістю 93750 грн.; №0425ОЗ/0308 від 21.03.2008р., згідно з умовами якого боржник передав банку в заставу майно - обладнання згідно з переліком. Загальною узгодженою заставною вартістю 73068 грн.; та №042613/0308 від 21.03.2008р., згідно з умовами якого боржник передав банку в заставу майно - транспортні засоби згідно з переліком, загальною узгодженою заставною вартістю 238113 грн.

В подальшому, враховуючи неналежне виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором, банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчих написів, та 13.04.2009р. за реєстр. №1807, №1806 та №1809 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчі написи, якими було звернуто стягнення на предмети застави в рахунок погашення загальної суми боргу 410931 грн., з яких: 302042 грн. 88 коп. основного боргу, 1200 грн. заборгованості зі сплати комісії, 101688 грн. 12 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування чужими кредитними коштами та 6000 - витрат на вчинення виконавчих написів.

Вказані виконавчі написи були пред'явлені банком до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.

З наданих банком розрахунків основного боргу, процентів та пені за даним кредитним договором (а.с.71-72 кредиторські вимоги) вбачається, що за боржником обліковується: основна заборгованість за договором в сумі 1099633 грн. 49 коп., заборгованість з нарахованих процентів за договором за період з 28.02.2009р. по 25.02.2013р. у загальній сумі 1378769 грн. 27 коп., 57428 грн. 64 коп. комісії, та 329154 грн. 70 коп. пені за несплату основного боргу, комісії та процентів.

За договором №382-01-07 від 30.03.2007р. банк надав боржнику кредит в сумі 42364 грн. під 20% річних з терміном повернення - 30.03.2010р.

В забезпечення виконання зобов'язання між банком та боржником було укладено договір застави №0175ОЗ/0307 від 13.03.2007р., згідно з умовами якого боржник передав банку в заставу майно - паровий котел ПКС-600, узгодженою заставною вартістю 60520 грн.

В подальшому, враховуючи неналежне виконання боржником своїх обов'язків за кредитним договором, банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, та 13.04.2009р. за реєстр. №1804 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 було вчинено виконавчий напис, яким було звернуто стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості перед банком на загальну суму 17773 грн. 43 коп.

Вказаний виконавчий напис був пред'явлений банком до примусового виконання та 26.06.2009р. постановою відділу ДВС Вільнянського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 13.04.2009р. за реєстр. №1804.

З наданих банком розрахунків основного боргу, процентів та пені за даним кредитним договором (а.с.81-82 кредиторські вимоги) вбачається, що за боржником обліковується: основна заборгованість за договором в сумі 14043,38 грн., заборгованість за процентами в сумі 19372 грн. 57 коп. та 4579 грн. 46 коп. пені за несвоєчасну сплату заборгованості за кредитом та процентами.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що загальна обумовлена та узгоджена вартість заставного майна боржника складає 992 916 грн. Банк реалізував своє право звернення стягнення на предмети застави шляхом вчинення відповідних виконавчих написів та подальшого їх пред'явлення для примусового виконання органами державної виконавчої служби. На підставі вищезазначеного, господарським судом правомірно визнано та включено до реєстру вимог кредиторів окремо як забезпечені заставою майна грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в сумі 992916 грн.

Доводи скаржника, щодо неправомірного не включення до реєстру вимог кредиторів, грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у сумі 452263 грн. 20 коп. пені, нарахованої банком за період з 25.02.2012р. по 24.02.2013р., судовою колегією не приймається, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ст. 258 ЦК України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.04.2012р. та Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.07.2012р. № 01-06/908/2012.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

При цьому, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Крім того, слід зазначити, що як вбачається з матеріалів заяви банку, у всіх кредитних договорах була передбачена відповідальність боржника за неналежне виконання своїх зобов'язань у вигляді сплати пені із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми боргу за кожен день прострочки (пункти 7.1 та 8.1 кредитних договорів). Умови щодо визначення періоду часу, за який нараховуватиметься пеня вказані кредитні договори не містять. У зв'язку з наведеним, господарським судом першої інстанції правомірно зазначено, що банк мав нарахувати пеню за шість місяців з моменту виникнення заборгованості за договорами та протягом року звернутися до суду з заявою про її стягнення.

Отже, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", не забезпечені заставою майна боржника у загальній сумі 2507254 грн. 78 коп. (ІV черга).

На підставі вищезазначеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, стосовно визнання кредиторських вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у загальній сумі 3500170,78 грн., з яких підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", не забезпечені заставою майна боржника у загальній сумі 2507254 грн. 78 коп. (ІV черга), окремо внесенню 992 916 грн. - вимоги забезпеченні заставою майна боржника.

Доводи скаржника про порушення господарським судом першої інстанції ч. 4 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме внесення вимог ТОВ „Оліс ЛТД" та ТОВ „Вільнянськагропродукт", заявлених після закінчення строку на їх подання, до IV черги вимог кредиторів є безпідставним оскільки ухвалою суду від 25.12.2013р. внесено виправлення в резолютивну частину ухвали суду від 16.12.2013р. та включено кредиторські вимоги ТОВ „Оліс ЛТД" та ТОВ „Вільнянськагропродукт" до VI черги.

Крім того, посилання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на порушення господарським судом приписів ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судовою колегією не приймається, оскільки оскаржуваною ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. реєстр вимог кредиторів не затверджувався, а визнавались кредиторські вимоги кредиторів з подальшим включенням їх до реєстру вимог кредиторів, та вимоги ініціюючих кредиторів ФОП ОСОБА_7 в сумі 505 236,00 грн., ТОВ „Герсал" в сумі 126 792,66 грн. та ТОВ „Славутич" в сумі 842 604,28 грн. визнано господарським судом в ухвалі від 25.02.2013р.

Судова колегія погоджується з доводами ПАТ „Перший Український Міжнародний Банк" стосовно того, що господарський суд першої інстанції припустився процесуального порушення, а саме, розглянув справу про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор" без участі кредиторів, які не були належним чином повідомлені про час і місце проведення судового засідання, чим позбавило кредиторів можливості реалізувати в даному процесі конституційні та процесуальні права, висловити свої позицію щодо заявлених кредиторських вимог, що підтверджено матеріалами справи, а саме: у судовому засіданні 05.11.2013р. господарським судом першої інстанції було оголошено перерву до 26.11.2013р., але в судовому засіданні 26.11.2013р. представники кредиторів участь не приймали. Однак, в порушення вимоги ст. 77 ГПК України, за відсутності сторін та учасників провадження у справі про банкрутство Українсько-німецьке спільне підприємство „Алкор", господарським судом першої інстанції в судовому засіданні 26.11.2013р. було оголошено перерву до 16.12.2013р. (про що господарським судом першої інстанції зазначено лише оскаржуваній ухвалі), але кредиторів про наступну дату та час судового засідання повідомлено не було.

Відповідно із п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

За таких обставин, ухвала господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 103-104, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Перший Український Міжнародний Банк" та Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2013р. по справі № 915/220/13-г частково скасувати, в частині п.п. 6, 7 щодо визнання кредиторських вимог Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" та Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит".

Викласти п. п. 6, 7 резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

6. Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" у сумі 14 921 054 грн. 62 коп. та включити 1 398 424 грн. 65 коп. до ІV черги реєстру вимог кредиторів, окремо внести 13 522 629 грн. 97 коп. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

7. Визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" у сумі 3 500 170 грн. 78 коп. та включити 2 507 254 грн. 78 коп. до ІV черги, окремо внести 992 916 грн. - вимоги, забезпечені заставою майна боржника.

Справу № 915/220/13-г передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області.

Повний текст постанови складено та підписано 24.02.2014р.

Головуючий суддя Воронюк О.Л.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Лашин В.В.