Справа № 407/5631/13-ц
2/407/79/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2014 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді Лобарчук О.О.
при секретарі Ряполовій Д.В., Гончаровій А.О.
адвокатів ОСОБА_1
ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Антрациту цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення угоди дарування нікчемною,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 15 жовтня 2011 року ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 під номером 989, та договір дарування земельної ділянки площею 0,1722 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, від 15 жовтня 2011 року ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 під номером 991- нікчемними.
В обґрунтування позову вказав, що 26.06.2006 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою. У них є донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в актовому записі про народження він вказаний батьком дитини.
До реєстрації шлюбу він мав на праві власності будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав йому на праві власності згідно за договором дарування житлового будинку та земельної ділянки.
15.10.2011 року він на вимогу відповідачки дав згоду на оформлення договорів дарування зазначеного будинку та земельної ділянки на її ім'я.
Відповідачка надала суду письмові заперечення, відповідно до яких вказала, що, вважає позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки в позовній заяві ставиться питання про визнання угоди нікчемною. Висувати такі вимоги не зовсім правильно з точки зору діючого законодавства. «Угода» як правове поняття є загальним, а реальним наразі є договір дарування будинку АДРЕСА_1. За цим договором позивач подарував їй житловий будинок. Ставити питання можливо лише про визнання цього договору недійсним з моменту його укладання. Підставою визнання угоди нікчемною позивач вважає порушення при укладанні договору п.6 ст. 203,ст.224 ч.1 ЦК України, а саме, що при укладенні цього договору саме нею були порушені права їх неповнолітньої доньки. Начеб то це вона не повідомила нотаріуса про те, що у них є неповнолітня донька, по-друге в матеріалах справи нотаріуса є довідка про те, що дитина не була зареєстрована у спірному будинку та не проживала там фактично, а проживала за адресою: АДРЕСА_2 Наразі там вона і проживає. Це пов'язано з тим, що відповідач не давав можливості проживати в належному йому будинку, його поведінка не давала можливості жити разом з ним - пияцтво, скандали. Позивач просив її, щоб вона залишилася жити з ним, не залишала його, не розводилася з ним і фактично змусив її прийняти в дар спірний будинок. В п. 8 договору Дарування вказано, що «дарувальник» свідчить про те, що вчинення цього правочину не суперечить правам та інтересам малолітніх , неповнолітніх чи непрацездатних дітей «Дарувальника» та що малолітні та неповнолітні діти, які б могли мати право на користування вказаним у цьому договорі житловим будинком відсутні. Так про які порушення з її боку, чи з боку нотаріуса щодо прав неповнолітньої дитини може йти мова. Відповідно до ст.ст. 258 п.5, 728 ЦК України для вказаних в позовній заяві правовідносин щодо їх оспорювання встановлена спеціальна позовна давність в один рік, а отже позивач пропустив цей строк і не просить його поновити, бо поважних причин для цього не має.
В судовому засіданні :
- позивач ОСОБА_3 підтримав свої вимоги повністю, просить задовольнити позов. Додатково пояснив, що дані, викладені у договорі дарування він не читав, всі документи вони з відповідачкою збирали сумісно.
- представник позивача - адвокат ОСОБА_1, підтримала вимоги позивача та просила їх задовольнити, послалась на обставини, викладені у позовні заяві.
- відповідачка не визнала позовних вимог. Зазначила, що позивач сам запропонував подарувати їй будинок. Всі документи оформлював він. Додатково пояснила, що до укладення шлюбу у неї на праві власності не було житла. Донька в будинку з ними мешкала, але частіше вона мешкала у її батьків. Довідку про склад родини вони з відповідачем брали разом. Всі документи вони також оформлювали разом. Вона бажала, щоб позивач допоміг придбати своїй донці однокімнатну квартиру чи маленький будиночок, а вона б переписала цей будинок на позивача. На даний час вона не мешкає у спірному будинку, в ньому мешкає позивач. На час укладання договору дарування вона з відповідачем мешкали разом і з ними також жила їх неповнолітня донька.
- представник відповідача - адвокат ОСОБА_2 підтримав письмові заперечення відповідачки та просить відмовити в задоволенні вимог позивача, наполягає на застосуванні строку позовної давності.
Суд, заслухав сторони, їх представників, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26.06.2006 року, про що вказано у копії свідоцтва про шлюб, виданого виконкомом Боково - Платівської селищної ради міста Антрацит Луганської області 26.06.2006 року (а.с.8)
Сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що вказано у копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого 01 лютого 2002 року виконкомом Б - Платівської селищної ради м. Антрацит (а.с.9).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, яка працює нотаріусом, пояснила, що 15 жовтня 2011 року нею було посвідчено договір дарування житлового будинку між сторонами. В п. 8 Договору вказано, що неповнолітніх та малолітніх дітей в цьому будинку не має. На підтвердження цього в матеріалах нотаріальної справи є довідка, видана Антрацитівською міською радою від 28.09.2011 року ОСОБА_3 в тому, що за адресою: АДРЕСА_1 неповнолітні та малолітні діти не проживають. Також наявна заява ОСОБА_3. аналогічного змісту. При укладені та посвідчені договору дарування були присутні обидві сторони. Зауважень від них не надходило. Якщо б їй була надана довідка про те, що у будинку мешкає малолітня особа, вона б витребувала у сторін рішення опікунської ради. Якщо б сторони при укладанні договору їй повідомили про наявність у них неповнолітньої дитини, вона б також витребувала у сторін рішення опікунської ради. За всі документи, які надають нотаріусу сторони, несуть відповідальність сторони. Має значення, де мешкає дитина і яким нерухомим майном вона має право користуватися.
Допитана в судовому засіданні представник органу опіки та піклування Антрацитівської міської ради ОСОБА_7 пояснила, що при оформленні таких договорів батьки повинні звернутися до органу опіки з заявою та необхідними документами, потім це питання виноситься на вирішення щомісячної комісії з питань захисту прав дітей, а далі рішення комісії виноситься на розгляд виконкому і вже виконкомом приймається остаточне рішення.
Факт мешкання малолітньої доньки сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1, на час укладання договору дарування між сторонами, підтвердила сама відповідачка та свідок ОСОБА_8
Як вбачається з копії Договору дарування, укладеного 15 жовтня 2011 року та посвідченого 15.Х.2011р. № 989 приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу, позивач ОСОБА_3 подарував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, відповідачці ОСОБА_4(а.с.10-11) та земельну ділянку площею 0,1722 га, що вбачається з копії договору дарування земельної ділянки площею 0,1722 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель, посвідченого 15.Х.2011р за № 991 приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_6(а.с.13-14)
Як свідчить копія домової книжки за вказаною адресою в будинку зареєстровані відповідачка ОСОБА_4 і її донька від першого шлюбу ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно з п.6 ст.203 ЦК України, правочини, що вчиняються батьками, не можуть суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей. А ст.224 ч.1 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено без дозволу органа опіки та піклування, є нікчемним.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків і кожна із сторін повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання такого правочину - ст.216 ЦК України.
Для того, щоб застосувати наслідки нікчемності правочину, необхідно встановити, що він є нікчемним, якщо одна із сторін це не визнає. ( п5 постанови Пленуму ВС України №9 від 06.Х1.2009р « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними »).
Оскільки відповідачка за пропозицією позивача не бажає в добровільному порядку зареєструвати договір дарування на 1 /2 частину будинку на ім'я їх неповнолітньої дочки, за для гарантії забеспечення її благоустроєнним житлом, чи добровільно розірвати договір, то у позивача виникли підстави на звернення до суду з цим позовом.
Суд вважає, що позивач не пропустив термін позовної давності на захист інтересів, оскільки про обов'язковість надання рішення органу опіки та піклування для оформлення договору дарування він був повідомлений тільки восени 2013р. і саме об'ява відповідачки в цей час про продаж будинку і земельної ділянки спонукала його стати на захист інтересів неповнолітньої дочки. Позов ним було заявлено в термін до одного року з дня, коли йому стало відомо про порушення інтересів його неповнолітньої доньки.
Згідно з умовами ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або НАСТАННЯ події, з якою пов'язано його початок. Стаття 258 ч. 2 п 5 ЦК України передбачає спеціальну позовну давність в один рік до вимог про розірвання договору дарування ( ст.728 ЦК України) . Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. В даному випадку суд розглядає позов про встановлення нікчемності угоди, оскільки її нікчемність не визнається стороною.
У повному обсязі рішення складено 24 лютого 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203,216,224, 258 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , ст.ст. 10,11,60, 88, 213-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення угоди дарування нікчемною задовольнити повністю.
Визнати договір дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, від 15 жовтня 2011 року ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 під номером 989, та договір дарування земельної ділянки площею 0,1722 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, від 15 жовтня 2011 року ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Антрацитівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 під номером 991- нікчемними.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачi апеляцiйной скарги.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду О. О. Лобарчук