АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1916/44/12Головуючий у 1-й інстанції Запорожець Л.М.
Провадження № 11/789/11/14 Доповідач - Свачій І.М.
Категорія - ч. 2 ст. 190 КК України
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 січня 2014 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Свачія І.М.
Суддів - Тихої І. М., Демченко О. В.,
з участю прокурора - Хрипливого Є.В.
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2013 року, -
встановила:
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що працюючи приватним підприємцем в м. Івано-Франківськ та знаючи директора ТзОВ "Вільна Україна" Бучацького району ОСОБА_2 по господарській діяльності, вирішив заволодіти майном вказаного підприємства шляхом шахрайства, провівши 16 жовтня 2006 року з ОСОБА_2 розмову про купівлю у ТзОВ "Вільна України" 9 тон цукру.
17 жовтня 2006 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою, що полягала у використанні ним довірливих відносин з ОСОБА_2, пред'явив останньому біля цукрового заводу, що в м. Бучач фіктивне платіжне доручення № 1 від 17 жовтня 2006 року про нібито попередній переказ на рахунок ТзОВ "Вільна Україна" грошей в сумі 27720 грн. за цукор, чим обманув директора ТзОВ "Вільна Україна" ОСОБА_2, який вважаючи платіжне доручення достовірним, передав вищевказану кількість цукру на зазначену суму, якою ОСОБА_1 заволодів шляхом обману, спричинивши значну матеріальну шкоду на суму 20 000 грн.
Постановою Чортківського районного суду від 12 грудня 2013 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України повернуто в слідчий відділ Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, неможливості виконати в повному обсязі, обов'язкові для виконання, вказівки викладені в ухвалі Верховного суду України від 25 листопада 2008 року, та в ухвалах апеляційного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2010 року, 27 липня 2011 року, 27 лютого 2013 року.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку з невиконанням органом розслідування судового доручення в порядку ст. 315-1 КПК України (в редакції 1960 року), позбавлений можливості усунути наявні у справі недоліки, допущені органом досудового слідства під час розслідування справи, та виконати в повному обсязі вказівки, що є обов'язковими для виконання, викладені в ухвалі Верховного суду України від 25 листопада 2008 року, та в ухвалах апеляційного суду Тернопільської області від 06 жовтня 2010 року, 27 липня 2011 року, 27 лютого 2013 року, що і стало підставою для направлення справи на додаткове розслідування.
Зокрема, як зазначено в оскаржуваній постанові 30 липня 2013 року судом винесено постанову, якою в порядку ст. 315-1 КПК України (1960 року) слідчому відділу Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області доручалося встановити місце реєстрації та фактичного проживання свідка ОСОБА_3 та у випадку встановлення останнього здійснити її привід в судове засідання, а також у передбаченому КПК України порядку, отримати і надати суду високої якості копії та оригінали зразків документів, виготовлених на приладах, що були встановлені у відділенні № 363 "Укрсиббанку" м. Івано-Франківська, у період близький до дати виготовлення досліджуваних копій поручень від 17.10.2006 року, для можливості призначення та проведення судово-криміналістичного дослідження (експертизи) платіжного доручення.
Станом на 02 жовтня, 21 жовтня, 06 листопада, 12 грудня 2013 року зазначене судове доручення виконано не було, що позбавило суд першої інстанції можливості виконати в повному обсязі вказівки викладені у вищевказаних ухвалах Верховного суду України та апеляційного суду Тернопільської області, які є обов'язковими для виконання суду першої інстанції при повторному розгляді справи згідно ст. 399 КПК України (1960 року).
В апеляції обвинувачений ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що постанова є безпідставною, оскільки органами внутрішніх справ на виконання судового доручення надано рапорти з яких убачається, що свідок ОСОБА_3 знаходиться за кордоном в Італії, а тому, суд на підставі ч. 1 ст. 306 КПК України, повинен був оголосити її показання з власної ініціативи чи за клопотанням сторін, чого зроблено не було.
Крім цього, вважає безпідставним судове доручення в частині витребування судом високої якості копій та оригіналів зразків документів, виготовлених на приладах відповідного відділення банку, з метою призначення та проведення судово-криміналістичного дослідження (експертизи) платіжного доручення. На його думку, суд міг дати оцінку доказам, а саме висновку Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВСУ України в Тернопільській області, в якому вказано про неможливість проведення почеркознавчої експертизи по ксерокопії документу (неналежного доказу платіжного доручення, походження якого не відоме оскільки відсутній протокол виїмки) та тверджень експерта Дейнеки про неможливість проведення такої експертизи на підставі ксерокопії половини платіжного доручення так як документ знятий на ксерокопіювальній техніці частково. Вважає, що за таких обставин будь-які зібрання вільних чи експериментальних взірців є недоцільними та вказує на затягування термінів розгляду справи. Також, на його думку суд першої інстанції не правильно рахує положення ухвали Верховного суду України від 10 жовтня 2007 року, без урахування показань свідка ОСОБА_4 про недоцільність проведення будь-яких експертиз, неможливість виготовлення (роздрукування платіжного доручення при відсутності грошових коштів). За вказаних обставин, вважає, що суд зробив передчасні висновки щодо необхідності проведення почеркознавчого дослідження та неможливості відібрання вільних та експериментальних взірців документів. Також, суд першої інстанції належним чином не реагував на невиконання чи неналежне виконання доручень шляхом винесення окремих ухвал, постанов та притягнення винних до відповідальності.
Заслухавши доповідача, прокурора, який вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою і проти задоволення апеляції обвинуваченого заперечує, обвинуваченого, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 281 КПК України (в редакції 1960 року) повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається за умов коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи суд першої інстанції з метою усунення неповноти досудового слідства, направив органу розслідування в порядку ст. 315-1 КПК України (в редакції 1960 року) судове доручення щодо витребування високої якості копій та оригіналів зразків документів, виготовлених на приладах, що були встановлені у відділенні № 363 "Укрсиббанку" м. Івано-Франківська, у період близький до дати виготовлення досліджуваних копій поручень від 17.10.2006 року, з метою призначення та проведення судово-криміналістичного дослідження (експертизи) платіжного доручення, а також встановлення фактичного місцязнаходження свідка ОСОБА_3 та здійснення її приводу в судове засідання для проведення допиту в якості свідка.
Вказане судове доручення органом досудового розслідування не виконано, що позбавляло суд можливості прийняти по справі законне та обґрунтоване рішення.
Наявний у справі рапорт ДІМ Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області Білоуса Є.В. від 18 жовтня 2013 року про відмову у видачі керівництвом банку зразків банківських документів (т. 4 а.с. 76), на переконання колегії суддів, не міг слугувати підставою для невиконання судового доручення органом розслідування.
Колегія суддів не бере до уваги, посилання апелянта на безпідставність давання судом першої інстанції судового доручення щодо витребування високої якості копій та оригіналів зразків документів, виготовлених на приладах відповідного відділення банку, з метою призначення та проведення судово-криміналістичного дослідження (експертизи) платіжного доручення, оскільки давання такого доручення на думку колегії суддів спрямоване на забезпечення повноти судового розгляду, виконання вказівок викладених в ухвалах Верховного суду України та апеляційного суду Тернопільської області та прийняття за його результатами законного та обгрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляції обвинуваченого слід відмовити, залишивши оскаржувану постанову без змін так як зазначені у постанові суду мотиви направлення справи на додаткове розслідування, з мотивів неповноти судового слідства, яку не може бути усунуто в судовому засіданні є вірними..
На підставі наведеного, керуючись п. п. 11, 13, розділу XI перехідних положень КПК України (2012 року), ст. ст. 362, 365, 366 КПК України (1960 року) колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 грудня 2013 року, якою кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, повернуто на додаткове розслідування в слідчий відділ Бучацького РВ УМВСУ в Тернопільській області залишити без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Свачій