ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-823/12

провадження № 2/753/55/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Куренкова Є.С.,

при секретарі Олійник М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №117 по вул. Кошиця, 5А в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за позовною заявою ОСОБА_4 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою,

УСТАНОВИВ:

17 лютого 2011 року звернувся до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

17 березня 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

15 серпня 2011 року об'єднано позовну заяву ОСОБА_4 до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування рішення, визнання недійсними державних актів та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою в одне провадження з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення частин житлових будинків та приведення земельної ділянки у попередній та придатний для використання стан.

Представник інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреністю, ОСОБА_5 позовні вимоги позивачів просила задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 просила відмовити посилаючись на те, що земельна ділянка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з двох боків межує із нерозподіленими земельними ділянками на яких розташовані будинки, які належать ОСОБА_4 який порушує права власників земельних ділянок шляхом самовільного будівництва на частинах приватизованих земельних ділянок.

ОСОБА_4 просив позовні вимоги про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою просив відмовити, посилаючись на те, що з боку сусідів порушуються його права, оскільки приватизація земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була проведена всупереч вимог законодавства, що і стало підставою для звернення його до суду.

19 липня 2011 року представник комісії з припинення Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації до загальної канцелярії суду надала письмові пояснення у яких просила здійснювати розгляд справи без її участі та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

01 жовтня 2012 року до загальної канцелярії суду надійшли заперечення Київської міської ради проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в яких представник за довіреністю ОСОБА_6 пояснив про те, що відповідно до рішення Київської міської ради від 17 вересня 2009 року №272/2341 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків господарських будівель і споруд у Дарницькому районі», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,09 га АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. На підставі рішення Київської міської ради від 17 вересня 2009 року №272/2341 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було виготовлено та видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.089 га.

30 листопада 2012 року представник третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві надала до загальної канцелярії суду письмові пояснення в яких просила розгляд справи проводити без її участі на відповідно до вимог діючого законодавства та зазначила про те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції» від 23 травня 2011 року № 549 утворено територіальний орган - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві. Відповідно до наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 02 червня 2011 року №22, затверджено Положення про Інспекцію. Відповідно до Положення на Інспекцію покладено завдання серед яких: здійснення контролю за виконанням приписів про усунення порушень вимог, проведення перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, що застосовуються при будівництві об'єктів вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам.

Заслухавши пояснення ОСОБА_4, представника інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 1/2 від 0,0895 га, яка розташована АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЛА №581287 виданим 14 травня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( а. с. 14).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 1/2 від 0,0895 га, яка розташована АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЯЕ №801622 виданим 09 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради ( а. с. 15).

05 жовтня 1995 року ОСОБА_7, з однієї сторони та ОСОБА_4, з другої сторони укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 ( а. с. 97 т.1).

Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4 виготовленим станом на 10 листопада 2004 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ОСОБА_4 є власником садибного будинку АДРЕСА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 20 грудня 2004 року ( а. с. 99-101 т.1)

Згідно із актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства на підставі звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 №03/02 від 14 січня 2011 року земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2; к/н: 90:682:026, яка використовується ОСОБА_4, встановлено, що згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» м. Києва, земельна ділянка к. н.: 90:682:026, площею 412,62 кв. м. по АДРЕСА_2 обліковується за ОСОБА_9 Власником відповідно до договору купівлі-продажу буинку від 05.10.1995 року ВСС №353208 є ОСОБА_4. Згідно із заявою ОСОБА_9 не заперечує щодо відведення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4 під час перевірки земельної ділянки по АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_4 використовує її з порушенням вимог ст. 211 ЗК України, а саме: зайняв частину суміжної земельної ділянки площею 63 кв. м, яка відповідно до рішення Київської міської ради від 17.09.2005 року №272/2341 надана громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( а. с. 29 т.1 ).

Згідно із довідкою Відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Дарницького району №5/887 від 05 вересня 2006 року, Дарницьке РУГУ МНС України в м. Києві підтвердило факт пожежі, яка сталась 31 серпня 2004 року в житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ( а. с. 23 т.1 ).

19 липня 2010 року Дарницьким РУГУ МВС України в м. Києві відмовлено у порушенні кримінальної справи за зверненням ОСОБА_2, який знаходився на своїй земельній ділянці по АДРЕСА_1, де у нього виник конфлікт з сусідом ділянки АДРЕСА_3 ОСОБА_4 з приводу того, що ОСОБА_4 почав обрізати паркан ( а. с. 24 т.1).

12 листопада 2010 року у відповідь на звернення ОСОБА_2 до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації стосовно вирішення спірного питання землекористування по АДРЕСА_1, а також встановлення факту незаконного будівництва запропоновано звернутись до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві ( а. с. 28 т.1).

Згідно із актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №03/02 від 14 січня 2011 року земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2; к/н: 90:682:026, яка використовується ОСОБА_4 на підставі звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за результатами якої встановлено, що згідно з даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» м. Києва, земельна ділянка к. н.: 90:682:026, площею 412,62 кв. м. по АДРЕСА_2 обліковується за ОСОБА_9 Власником відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 05.10.1995 року ВСС №353208 є ОСОБА_4. Згідно із заявою ОСОБА_9 не заперечує щодо відведення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4 під час перевірки земельної ділянки по АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_4 використовує її з порушенням вимог ст. 211 ЗК України, а саме: зайняв частину суміжної земельної ділянки площею 63 кв. м, яка відповідно до рішення Київської міської ради від 17.09.2005 року №272/2341 надана громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( а. с. 29 т.1 ).

Згідно із ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень. крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З фотокопій спірних земельних ділянок виготовлених на місцевості вбачається, що поряд з ушкодженим внаслідок пожежі житловим будинком по АДРЕСА_2 будується ОСОБА_4( а. с. 61 т.1).

Представник Державної архітектурно-будівельної інспекції України зазначила в письмових поясненнях про те, що: «згідно із ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» на підставі звернення ОСОБА_2 головним державним інспектором Усик Т.П. 21 серпня 2012 року проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання будівельних робіт та експлуатації будівлі по АДРЕСА_3 I категорії складності - садовий будинок з верандою (літери «А1» та «а») та навіс (літера «Б»), який відповідно до технічного паспорта БТІ самовільно збудований у 2002 році) без прийняття в експлуатацію. Під час перевірки експлуатації будівлі по АДРЕСА_1 встановлено, що будинок збудовано у 1976 році (відповідно до технічного паспорта БТІ), без документів дозвільного характеру та проектної документації, розпочато будівництво прибудови.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила про те, що її сестра ОСОБА_7 продала будинок ОСОБА_4, за життя ОСОБА_7 суперечок щодо проходу не було, в період з 1992 та 1993 років ОСОБА_7 приватизувала землю.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив про те, що проживає в дачному будинку в мікрорайоні Осокорків, доводиться сусідом ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4, зазначив про те, що з його боку з вулиці був під'їзд до будинку ОСОБА_7, прямого проходу не було, оскільки стояв паркан, на даний час розламали паркан, поставили новий, залізні ворота, оскільки підвозили будівельні матеріали.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно із п .22, п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України»: «знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов'язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з'ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо».

Відповідно до п.5 листа Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» №24-50/0/4-13 від 28 січня 2013 року, «ЦК України передбачає такі види прав: право власності і речові права на чуже майно.

Речовими правами на чуже майно є: право володіння; право обмеженого користування (сервітут); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

При вирішенні спорів щодо встановлення сервітуту судам слід з'ясовувати, чи звертався позивач з такою вимогою безпосередньо до власників майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи може позивач задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту. У рішенні суд повинен зазначити, в якій саме частині належного відповідачу майна встановлено сервітут і в якому розмірі, чітко визначити обсяг прав особи, що звертається з питанням обмеженого користування чужим майном.

Визначення змісту та види права земельного сервітуту і порядок його встановлення закріплено в статтях 98, 99, 100 ЗК.

Згідно із ст. 99 ЗК України, встановлено види права земельного сервітуту. Ці положення слід одночасно тлумачити як такі, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Підписання договору про надання права обмеженого користування земельною ділянкою є недостатнім для виникнення сервітуту. Земельний сервітут виникає тільки після його державної реєстрації шляхом внесення запису до бази даних державного реєстру земель (пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру»).

Таким чином, суд вважає відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, оскільки будівництво садового будинку з верандою (літери «А1» та «а») та навіс (літера «Б»), відповідно до технічного паспорта БТІ самовільно збудований у 2002 році) без прийняття в експлуатацію. Під час перевірки експлуатації будівлі по АДРЕСА_1 встановлено, що будинок збудовано у 1976 році (відповідно до технічного паспорта БТІ), без документів дозвільного характеру та проектної документації, розпочато будівництво прибудови.

Згідно із ч.4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно із ст. 212 Земельного Кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Таким, чином суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та знесення будівель та відновлення користування земельною ділянкою задовольнити, оскільки ОСОБА_4 порушує права власників земельних ділянок, що підтверджується доданими до матеріалів справи доказами, зокрема зверненням до Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві та до Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації ( а. с. 24,28 т.1).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час будівництва будівель ОСОБА_4 порушуються, тому суд вважає зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельною ділянкою кадастровий №90:682:025 шляхом:

знесення за рахунок та власними силами ОСОБА_4 частини двох будівель ОСОБА_4 розміром 63 кв. м., які знаходяться на земельній ділянці кадастровий №90:682:025, що перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1;

відновлення ОСОБА_4 попереднього придатного для користування стану частини земель частини земельної ділянки площею 63 кв. м. кадастровий № 90:682:025, кв. м. належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 34 гривні 00 копійок сплаченого судового збору, 75 гривень 00 копійок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього: 109 гривень 00 копійок ( а. с. 11 т.1 ).

Керуючись ст. ст. 10, 60, 61,79, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України і на підставі ст. ст.15,16, 376 ЦК України, ст. ст. 99, 212 ЗК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа : Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про усунення перешкод у користування земельною ділянкою та знесення будівель та відновлення користування земельною ділянкою - задовольнити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

Зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні та володінні ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельною ділянкою кадастровий №90:682:025 шляхом :

знесення за рахунок та власними силами ОСОБА_4 частини двох будівель ОСОБА_4 розміром 63 кв. м., які знаходяться на земельній ділянці кадастровий №90:682:025, що перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1;

відновлення ОСОБА_4 попереднього придатного для користування стану частини земельної ділянки площею 63 кв. м. кадастровий №90:682:025, яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 34 гривні 00 копійок сплаченого судового збору, 75 гривень 00 копійок сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а сього : 109 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання його копії.

Суддя