АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа №22-ц/796/3127/14 Головуючий у 1-й інстанції - Виниченко Л.М.

Доповідач - Заришняк Г.М

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є

при секретарі - Онищенка О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків у розмірі 35 808 грн. за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт від 01 липня 2012 р., які складаються із суми боргу у зв'язку з невиконанням зобов'язань у розмірі 28 000 грн., пені у розмірі 3 808 грн., витрат на правову допомогу в сумі 4 000 грн., а також просив про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 10 000 грн. і судових витрат в сумі 572,24 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 01.07.2012 р. між ним та відповідачем було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт, відповідно до якого ОСОБА_3, як підрядчик, зобов'язався власними силами в строк до 10 серпня 2012 року провести ремонтно-будівельні роботи в квартирі АДРЕСА_1 вартістю 28 000 грн., крім того, вартість будівельних матеріалів мала складати суму 2 800 грн. Дана квартира належить його подрузі ОСОБА_4, яка знаходилась за межами України і попросила його знайти підрядників та провести відновлювальний ремонт квартири. На виконання умов вказаного договору він передав відповідачу грошові кошти: 28.06.2012 р. в сумі 4 600 грн. та в період часу з 01 червня 2012 року по 03 червня 2012 року в сумі 26 200 грн., а всього - 30 800 грн., з яких на суму 2 800 грн. він претензій не має, так як відповідач на цю суму закупив будівельні матеріали. Решта 28 000 грн. залишилася у ОСОБА_3 Відповідач не виконав зобов'язання у визначений договором строк, у зв'язку з чим він звертався до Дніпровського РУ ГУ МВС України у м. Києві із заявою про допомогу. За результатами розгляду його звернення 17.10.2012 року прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України, та рекомендовано вирішити дане питання в судовому порядку. Після цього відповідач визнав свій борг в сумі 28 000 грн. та пообіцяв повернути грошові кошти в найкоротший термін, про що склав розписку від 20.09.2012 року. Однак, ОСОБА_3 гроші не повернув. Враховуючи передбачену договором відповідальність, відповідач також зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 3 808 грн. за прострочення терміну виконання робіт й витрати, понесені ним на правову допомогу в сумі 4 000 грн.

Окрім того, його неодноразові звернення до відповідача та ухилення останнього від повернення грошових коштів спричинили йому хвилювання й моральні страждання, несплата відповідачем коштів перешкоджала знайти інших підрядників для проведення незроблених ОСОБА_3 робіт. Він зазнав сорому перед своєю подругою із-за того, що не зміг виконати на її прохання ремонт в квартирі. Ці переживання призвели до того, що він потрапив до лікарні через загострення хвороби цукрового діабету, де лікувався з 19.11.2012 р. по 07.12.2012 р. Спричинену йому відповідачем моральну шкоду він оцінює у розмірі 10 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, що викладені в ній.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та приватним підприємцем ОСОБА_5 01.07.2012 р. було укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт ( а.с. 8), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати у строк з 01.07.2012 р. по 10.08.2012 р. ремонтно-будівельні роботи в квартирі за адресою АДРЕСА_1 згідно із затвердженою замовником ОСОБА_2 проектно-кошторисною документацією, вартість робіт визначена у розмірі 28 000 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору оплата виконаних робіт і фінансування підрядника на закупівлю і доставку на об»єкт необхідних будівельних матеріалів та обладнання проводиться замовником поетапно.

Розділами 2; 2.2 договору передбачено, що замовник зобов»язаний своєчасно забезпечити фінансування для закупівлі підрядником будівельних матеріалів і необхідного обладнання для виконання будівельно-ремонтних робіт, а підрядник зобов»язаний забезпечити якісне виконання будівельно-ремонтних робіт у відповідності з будівельними нормами і правилами та здати закінчений об»єкт замовнику у визначені договором строки.

Як видно з пояснень сторін, проектно-кошторисна документація ними не складалася.

Із розписки від 28.06.2012 р. вбачається, що до укладення договору відповідач отримав від позивача кошти на ремонт квартири АДРЕСА_1 в сумі 4 600 грн. (а.с. 13).

В подальшому при сплаті ОСОБА_2 коштів відповідач ОСОБА_3 на зворотній стороні наявного у позивача договору робив записи про отримані суми, при цьому дати сплати грошей не зазначалися. Згідно записів, відповідач отримав для проведення ремонту наступні суми коштів: 3 800 грн., 800 грн., 1 600 грн., 4 000 грн., 800 грн., 8 000 грн. та 7 200 грн. (а.с. 12).

Відповідно до ст. 851 ЦК України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Відповідач суду пояснив, що в день укладення договору від позивача він отримав 3800 грн., в подальшому кошти щоразу надавались відповідно до умов договору після перевірки ОСОБА_2 якості виконання певних етапів ремонтних робіт, зауважень щодо строків і якості проведених робіт з боку позивача до нього не було; ремонт у визначений договором строк до 10.08.2012 р. ним виконаний не був через ненадання позивачем у повному обсязі коштів, оскільки остання сума 7 200 грн. була сплачена лише 15-20 серпня 2012 року. Ремонтні роботи ним загалом було виконано на 80 %, претензій позивача щодо якості робіт не було. Вартість ремонтних робіт та матеріалів була збільшена у зв»язку з придбанням позивачем більш дорогої душової кабіни.

Вказані доводи відповідача також підтверджуються показами допитаних судом свідків.

Так із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що він допомагав відповідачу виконувати ремонт у вказаній квартирі. Ремонт був виконаний на завершальній стадії, зроблена ванна кімната, арка у коридорі, на кухні покладена плитка і поклеєні шпалери, завезено та встановлено двоє дверей, підключено світло й вода.

Свідок ОСОБА_7 підтвердив суду, що він працює кредитним інспектором. Виконуючи свої службові обов»язки по роботі з клієнтами, він бачив, що ОСОБА_3 робив ремонт у квартирі по б-ру Верховної Ради. За час відвідин спостерігав, що спочатку були виконані у квартирі підготовчі роботи для ремонту, в подальшому була зроблена у коридорі фігурна арка, покладена плитка, готувалась поклейка шпалер, ремонт здійснювався якісно. Востаннє він був у квартирі десь у липні-серпні 2012 року, весь час відповідач пояснював, що господар квартири з ним не розраховується, постійно чекав, що той має оплатити роботи.

Свідок ОСОБА_8 засвідчив, що у 2012 році на прохання відповідача надавав обладнання та інструмент для ремонту у квартирі по бул. Верховної Ради, привозив у кватиру будівельні матеріали, двері, сантехніку, звідти вивозив сміття, а також допомагав міняли придбану душову кабіну на іншу, оскільки позивач забажав встановити більш дорожчу душову кабіну. Квартира була у стадії закінчення ремонту. Відповідач йому часто пояснював, що вчасно закінчити ремонт не може, оскільки замовник не дає для цього грошей.

Показання вказаних свідків є достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою та підтверджуються іншими матеріалами справи й фактично не оспорювалися позивачем в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 60 ЦПК України, розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо належного виконання ним умов договору в частині своєчасної передачі коштів для закупівлі відповідачем будівельних матеріалів, необхідних для ремонту квартири, й своєчасної оплати ним виконаних ремонтних робіт певного етапу в період дії договору.

Вина відповідача в порушенні строків проведення ремонтних робіт позивачем не доведена.

В матеріалах справи також відсутні переконливі докази, які б свідчили про неякісне виконання відповідачем вказаних робіт, їх вартість.

Крім того, придбані відповідачем будівельні матеріали та сантехобладнання, які були використані під час ремонту ОСОБА_3, по даний час знаходяться у відремонтованій квартирі та є складовою закінченого ремонту.

Суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог позивача ОСОБА_2, обґрунтовано відмовивши в позові.

Доводи апеляційної скарги вказані висновки суду не спростовують.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону й не може бути скасованим з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді