АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження
№22-ц/796/3336/2014
Головуючий у 1 інстанції - Москаленко К.О.
Доповідач - Українець Л.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
19 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Слободянюк С.В.
- ОніщукаМ.І.
при секретарі - Кучер Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду м. Києві від 09 січня 2014 року в справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Резиденція Тимірязєвська» до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2013 рокупозивач звернувся в суд із позовом до відповідачів про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_2, як власник квартири АДРЕСА_1, та його колишня дружина ОСОБА_4, за якою, судом, в порядку поділу майна визнано право власності на Ѕ частину зазначеної квартири, не виконують своїх зобов'язань щодо оплати своєчасно та в повному обсязі отриманих ними житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у них виникла заборгованість перед ним у розмірі 52 257 грн. 67 коп.
Просив суд стягнути з відповідачів зазначену заборгованість за період з серпня 2012 року по вересень 2013 року в солідарному порядку, оскільки право власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2, а розподіл спільного сумісного майна подружжя на частки, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2012 у справі № 2-4071/11, якою визнано мирову угоду сторін, на момент звернення з відповідним позовом до суду не зареєстровано у встановленому законом порядку та не було розділення особового рахунку на сплату житлово-комунальних послуг між відповідачами.
Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 09 січня 2014 року позов ОСББ «Резиденція Тимірязєвська» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСББ "Резиденція Тимірязєвська" заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2013 року у розмірі 52 257 грн. 67 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСББ "Резиденція Тимірязєвська" в рівних долях судовий збір в сумі 522 грн. 60 коп., з кожного по 261 грн. 30 коп.
Не погоджуючись з рішенням представник ОСОБА_2подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2
Зазначає, що відсутність державної реєстрації виділення часток в натурі не свідчить про наявність спільного сумісного майна та солідарного обов'язку за зобов'язаннями.
Висновок суду про те, що сторонами не було досягнуто згоди щодо розподілу витрат із сплати вартості отриманих послуг суперечить чинному законодавству, згідно якого поділ рахунку на оплату витрат по утриманню житлового будинку та прибудинкової території, не пов'язується із домовленістю сторін, а випливає із рішення суду.
Звертає увагу на те, що позивач перерахував та вніс зміни в рахунки на сплату ним житлово-комунальних послуг, враховуючи його частку 50%, дані рахунки були ним сплачені, підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення, тому він в силу положень ст. 360 ЦК України та ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не має зобов'язань перед позивачем у сплаті боргу за житлово-комунальні послуги у заявленому розмірі, що підтверджується лисом позивача від 20.03.2013 року.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилися. ОСОБА_3 направила в суд телеграму про відкладення розгляду справи, оскільки вона перебуває у відрядженні. Про час та місце розгляду справи повідомлена 3.02.2014 року, що підтверджується розпискою про вручення їй поштового відправлення. Документ про відрядження суду не надала.
Учасники процесу проти відкладення розгляду справи заперечують, посилаючись на відсутність підтвердження поважності неявки представника відповідача в судове засідання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами в справі, ОСББ «Резиденція Тимірязєвська» є балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Статутом ОСББ (а.с. 9-16).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 02.10.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованим в реєстрі за №5071, а також реєстраційним посвідченням НОМЕР_3 від 06 жовтня 2009 року (а.с.31-32).
Відповідно до довідки Форми-3, виданою ОСББ «Резиденція Тимірязєвська» 03.10.2013 № 03/13, у квартирі АДРЕСА_1 проживають та прописані 4 особи, а саме: ОСОБА_2 (власник), ОСОБА_4 (колишня дружина), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка), ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (син). Власником особового рахунку на цю житлову площу є громадянин ОСОБА_2 (а.с.36).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2012 року, в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнано мирову угоду сторін, за якою в порядку поділу спільного сумісного майна сторін за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано право власності і виділено їм у власність кожному окремо по 1/2 частці квартири АДРЕСА_1 та при продажу квартири - грошові кошти у сумі 1/2 кожному від загальної вартості проданої квартири. Також даною ухвалою визнано право власності за ОСОБА_4 на машиномісце НОМЕР_1, що розташоване в підземному автопаркінгу, який знаходиться у будинку АДРЕСА_1, а за ОСОБА_2 - на машиномісце НОМЕР_2, що розташоване в підземному автопаркінгу, який знаходиться у будинку АДРЕСА_1 (а.с.37-38).
Звертаючись до суду з позовом ОСББ «Резиденція Тимірязєвська» посилалося на те, що відповідачі неналежно виконують обов'язки щодо сплати коштів на утримання квартири, що включають житлово-комунальні та інші послуги, а саме за утримання підземного паркінгу, що надаються ним відповідачам.
Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов»язання належним чином, оскільки суду не надано відповідних доказів на спростування зазначеного, разом з тим відповідачі свої зобов»язання належним чином не виконують у зв»язку з чим у них утворилася заборгованість.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та стягуючи суму заборгованості з відповідачів солідарно, суд першої інстанції підставно виходив з того, що питання розподілу витрат на утримання квартири, що включають житлово-комунальні та інші послуги, що надаються ОСББ «Резиденція Тимірязєвська» відповідачам, у справі про затвердження мирової угоди вирішено не було, тобто між відповідачами не розподілена сплата за житлово-комунальні та інші послуги, що отримуються ними.
Разом з тим, судом не звернуто увагу на те, що солідарний обов'язок по повернення боргу передбачений частиною ч. 1 ст. 541 ЦК України згідно якої, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно до ч. 1,2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Для права спільної сумісної власності, як зазначено в ч. 1 ст. 368 ЦК України, характерно, що розмір частки в праві власності кожного зі співвласників не визначений. Розмір частки права власності на спільне майно встановлюється тільки у випадку поділу спільної сумісної власності чи виділу з неї. Це безчасткове право спільної власності.
У відповідності до ч. 3 ст. 372 ЦК України в разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється, й відповідно таке майно набуває статусу майна спільної часткової власності.
Таким чином визначення часток в спільній сумісній власності можливе також в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності.
Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожної з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Із зазначених норм ЦК України вбачається, що з моменту набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди та визнання за кожним з відповідачів права власності на Ѕ частку квартири право спільної сумісної власності на квартиру припинилося й відповідно квартира набула статусу майна, що перебуває у спільній часткової власності.
Підставою для солідарного стягнення заборгованості, на думку суду першої інстанції, є відсутність державної реєстрації права власності з виділеними частками у натурі відповідно до умов мирової угоди.
Разом з тим, судом не враховано, що підставою для набуття права власності є судове рішення, в даному випадку ухвала суду про затвердження мирової угоди та визнання за кожним з відповідачів права власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.
Відсутність державної реєстрації впливає лише на правомочність розпорядження даною квартирою, проте не має жодного юридичного значення для виконання обов'язків співвласників квартири по її утриманню.
Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Враховуючи те, що відповідачі є власниками по 1/2 частині спірної квартири, тому вони мають нести відповідальність по оплаті житлово-комунальних послуг з урахуванням розміру їх часток.
Позивачем було надано два розрахунки заборгованості, а саме довідку за вих.№7/10 від 07.10.2013 року, згідно якої за холодне, гаряче водопостачання, водовідведення, центральне опалення, утримання будинку та прибудинкової території, утримання підземного паркінгу за період з серпня 2012 року по вересень 2013 року нараховано 92538,42 грн., сплачено 40280,75 грн., а борг становить 52257,67 грн. (а.с.43).
Згідно довідки за вих.№02/12 від 02.12.2013 року за період з серпня 2012 року по вересень 2013 року нараховано 92538,42 грн., з них сплачено ОСОБА_2 37204,76 грн., а ОСОБА_4 - 9682,98 грн., а всього сплачено 46887,74 грн. Разом з тим в даній довідці зазначено, що борг за цей період становить 52258,12 грн.(а.с.85).
Оцінивши зазначені довідки про заборгованість відповідачів, колегія суддів звертає увагу на те, що про визначенні розміру заборгованості не було враховано три платежі, здійснені ОСОБА_2, а саме 2607,44 грн. за червень 2013 року, 2000 грн. за серпень 2013 року та 2000 грн. за вересень 2013 року.
Тому, відповідно розмір заборгованості має бути зменшений до 45650,68 грн., тобто 52258,12 грн. - 6607,44 грн.
Враховуючи те, що за період з серпня 2012 року по вересень 2013 року нараховано 92538,42 грн., то кожен з відповідачів мав би сплатити 46269,21 грн., разом з тим ОСОБА_2 сплатив 37204,76 грн., а ОСОБА_4 - 9682,98 грн.
З огляду на зазначене, ОСОБА_2 має доплатити 9064,45 грн. (46269,21-37204,76 грн., а ОСОБА_4 36586,23 грн. (46269,21-9682,98 грн.).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню х ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 9064,45 грн., а з ОСОБА_4 - 36586,23 грн. в рахунок погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 45650,68 грн. за період з 01 серпня 2012 року по 30 вересня 2013 року.
Крім того, у відповідності до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Тому з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. з кожного.
Керуючись ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.541,355,368,372,356,360 ЦК України,ст.ст. 88, 303, 304,307,309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києві від 09 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове.
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Резиденція Тимірязєвська» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Резиденція Тимірязєвська» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 9064,45 грн. та 229,40 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Резиденція Тимірязєвська» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 36586,23 грн. та 229,40 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий:
Судді: