Справа № 121/1263/14-а

2-а/121/290/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2014 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді - Веденмеєр М.В., при секретарі - Іваненковій К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати протиправними дії Лівадійської селищної ради та скасувати рішення №151 від 06 грудня 2013 року, в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, орієнтованою площею 0,15 га та зобов'язання Лівадійської селищної ради винести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1, у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям аргументованого та законного рішення.

Вимоги мотивовані тим, що позивач звертався до відповідача з клопотанням від 07 травня 2013 року про передачу у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,15 га в межах смт Лівадія. Однак, вказана заява не була розглянута належним чином з винесенням рішення, відповідно до норм діючого законодавства. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду та постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року зобов'язано Лівадійську селищну раду розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 від 07 травня 2013 року. Проте, рішенням Лівадійської селищної ради від 06 грудня 2013 року № 151 позивачу було відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, у зв'язку з не зазначенням на наданих графічних матеріалах бажаного місця розташування земельної ділянки. Вважає, що дії Лівадійської селищної ради щодо винесення вказаного рішення підлягають визнанню протиправними, а рішення скасуванню, оскільки воно прийняте радою без конкретних обґрунтувань такої відмови та з порушенням норм діючого законодавства.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з вищенаведених підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до норм діючого законодавства в межах повноважень ради.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим 4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною радою України 17 липня 1997 року, кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь - якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Конвенція про захист прав і основних свобод людини є складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Це означає, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушаються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації, або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Положення Конвенції та Конституції України з цього питання відтворені в ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України про завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та інше.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі та у межах повноважень та засобами, передбаченими Конституцією та законами України.

В травні 2013 року позивач звернувся до Лівадійської селищної ради з клопотанням від 07 травня 2013 року про передачу у власність земельної ділянки для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд орієнтованою площею 0,15 га в межах смт Лівадія (а.с.6-7). Однак зазначене клопотання не було розглянуто Радою в порядку, визначеному діючим законодавством України.

Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 19 листопада 2013 року визнано протиправною бездіяльність Лівадійської селищної ради щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 від 07 травня 2013 року про надання у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,15 га в межах смт Лівадія. Зобов'язано Лівадійську селищну раду розглянути на найближчій сесії клопотання ОСОБА_1 від 07 травня 2013 року про безоплатно надання у власність земельної ділянки орієнтованою площею 0,15 га в межах смт Лівадія, відповідно до норм діючого законодавства (а.с.8-9).

Рішенням Лівадійської селищної ради 34- ї сесії 6-го скликання від 06 грудня 2013 року №151 було розглянуто клопотання заявника та ОСОБА_1 було відмовлено в виділенні земельної ділянки орієнтованою площею 0,15 га в межах смт Лівадія для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.11-13).

Оскаржуване рішення мотивоване тим, що в графічних матеріалах, доданих до клопотання позивача не зазначено бажане місце розташування витребовуваної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до Лівадійської селищної ради надав графічні матеріали смт. Лівадія (роздрукована карта населеного пункту), а не бажаного місця розташування конкретної земельної ділянки.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, це є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом приймається до уваги той факт, що позивачем, в порушення вимог ст.118 ЗК України, в графічних матеріалах, доданих до клопотання позивача не зазначено бажане місце розташування витребовуваної земельної ділянки.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 55 Конституції України, ст.ст. 20, 118 ЗК України, ст. 59, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. ст. 2, 6, 9, 10, 17, 71, 122, 159-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Лівадійської селищної ради про визнання протиправними дій та скасування рішення Лівадійської селищної ради №151 від 06 грудня 2013 року, в частині відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виділення та передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, орієнтованою площею 0,15 га та зобов'язання Лівадійської селищної ради винести на засідання найближчої сесії та розглянути клопотання ОСОБА_1, у відповідності до норм чинного законодавства із прийняттям аргументованого та законного рішення, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського Апеляційного Адміністративного суду через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України.

СУДДЯ -