ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/5167а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" грудня 2006 р.
12год., м. Черкаси
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД”
до державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва
про визнання протиправними рішення, першої та другої податкових вимог
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін та третіх осіб:
від позивача: Фесенко В.В. –за довіреністю від 17.05.2006р.;
від відповідача: Грязон Р.М. - за довіреністю від 15.11.2006р.
Заявлено позов про визнання протиправними:
рішення відповідача від 09.06.2006р. №0001502340/0, за яким до позивача був застосований штраф у сумі 5250грн. за порушення порядку використання торгових патентів;
першої податкової вимоги відповідача від 31.07.2006р. №1/1749 про сплату застосованого за спірним рішенням відповідача від 09.06.2006р. №0001502340/0 штрафу у сумі 5250грн.
Заявою від 26.10.2006р. позивач в порядку збільшення розміру позовних вимог заявив ще одну ,вимогу про скасування другої податкової вимоги відповідача від 29.09.2006р. №2/2160 про сплату застосованого за спірним рішенням відповідача від 09.06.2006р. №0001502340/0 штрафу у сумі 5250грн.
Господарський суд прийняв збільшення позивачем позовних вимог.
В обґрунтування позову позивач вказав на невідповідність висновку акта перевірки, на підставі якого було прийняте спірне рішення, фактичним обставинам. Зокрема, позивач заперечує відповідність фактичним обставинам висновку відповідача про те, що 15 торгових патентів, які були розміщені у залі гральних автоматів не були відкритими та доступними для огляду.
Крім того, позивач зазначив, що одержав спірне рішення лише 05.10.2006р.
У засіданні суду представник позивача позов підтримав з викладених у ньому підстав.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає, що спірне рішення відповідає фактичним обставинам і вимогам законодавства.
У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
2 червня 2006р. відповідач здійснив перевірку здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в залі гральних автоматів Київської філії позивача, розташованого по вул. Будівельників, 38/14, м. Києва. За результатами цієї перевірки був складений акт від 02.06.2006р.
Перевіркою було встановлено, що у залі гральних автоматів знаходилися двадцять торгових патентів місячною вартістю 350грн. кожний у п’яти рамках по чотири торгових патенти у кожній рамці. При цьому у кожній рамці непрозорий оригінал першого торгового патенту повністю закривав три інші оригінали торгових патентів.
Встановлені перевіркою обставини розміщення п’ятнадцяти торгових патентів відповідач оцінив як порушення позивачем встановленого частиною першою статті 7 Закону України від 23.03.1996р. №98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (далі Закон №98/96-ВР) порядку використання торгових патентів, яке полягає у тому, що ці п’ятнадцять торгових патентів не були відкритими та доступними для огляду.
На підставі акту перевірки від 02.06.2006р. відповідач прийняв спірне рішення від 09.06.2006р. №0001502340/0, за яким вирішив застосувати до позивача 5250грн. штрафу, встановленого абзацом 3 частини 1 статті 8 Закону №98/96-ВР за порушення порядку використання торгових патентів, передбаченого частиною першою статті 7 цього ж Закону у розмірі вартості кожного із 15 торгових патентів за один календарний місяць (215 х 350грн).
31 липня 2006р. відповідач видав першу податкову вимогу №1/1749 на сплату позивачем застосованого до нього за спірним рішенням від 09.06.2006р. №0001502340/0 штрафу у сумі 5250грн. як податкового боргу.
29 вересня 2006р. відповідач видав другу податкову вимогу №2/2160 на сплату позивачем застосованого до нього за спірним рішенням від 09.06.2006р. №0001502340/0 штрафу у сумі 5250грн. як податкового боргу.
5 жовтня 2006р. Київська філія позивача звернулася до відповідача з листом, яким просила надати рішення про застосування штрафних санкцій за актом перевірки від 02.0-6.2006р.
11 жовтня 2006р. Київська філія позивача одержала від відповідача спірне рішення.
Позивач встановлені перевіркою обставини розміщення торгових патентів у залі гральних автоматів, розташованого по вул. Будівельників, 38/14, м. Києва, не заперечив.
Частиною першою статті 7 Закону №98/96-ВР встановлено, що торговий патент повинен бути розміщений:
на фронтальній вітрині магазину, а у разі її відсутності - біля касового апарату;
на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;
на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності;
у пунктах обміну іноземної валюти;
у приміщеннях для надання послуг у сфері грального бізнесу та надання побутових послуг.
Торговий патент має бути відкритим та доступним для огляду.
Стаття 8 Закону №98/96-ВР передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торговельну діяльність, операції у сфері грального бізнесу, за порушення порядку використання торгового патенту, передбаченого частиною першою статті 7 цього Закону, сплачують штраф у розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць.
Згідно з преамбулою Закону України від 20.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” (далі –Закон №2181-ІІІ) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Пункти 1.2, 1.3, 1.10 статті 1 Закону №2181-ІІІ визначають терміни:
„податкове зобов'язання” як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
„податковий борг (недоїмка)” як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
„податкова вимога” як письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу;
Згідно з підпунктом. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Пункт 17.3 статті 17 Закону №2181-ІІІ передбачає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
Пункт 11 статті 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” надає органам державної податкової служби право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Встановлені перевіркою відповідача обставини розміщення торгових патентів в залі гральних автоматів Київської філії позивача, розташованого по вул. Будівельників, 38/14, м. Києва, дійсно означають про порушення позивачем встановленого частиною першою статті 7 Закону №98/96-ВР порядку використання 15 торгових патентів, яке полягає у тому, що ці 15 торгових патентів не були відкритими для огляду, тому відповідач правомірно застосував до позивача за спірним рішенням передбачений статтею 8 Закону №98/96-ВР штраф у сумі 5250грн. Той факт, що позивач одержав спірне рішення лише у жовтні 2006р. не є достатньою підставою для визнання цього рішення протиправним.
Порушення позивачем порядку використання 15 торгових патентів не пов’язане з нарахуванням і сплатою позивачем податків і зборів (обов’язкових платежів), а застосований за спірним рішенням штраф не є податковим зобов’язанням у розумінні Закону №2181-ІІІ, не передбачений цим Законом, не узгоджувався шляхом надіслання позивачу податкового повідомлення.
Порядок застосування і стягнення передбаченого статтею 8 Закону №98/96-ВР штрафу за порушення порядку використання торгових патентів не регулюється Законом №2181-ІІІ, тому спірні перша та друга податкові вимоги є незаконними.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню лише у частині вимог про визнання протиправними (скасування) спірних першої та другої податкових вимог.
Згідно з частиною 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Витрати позивача на сплату судового збору у сумі 3грн. 40коп. відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними першу податкову вимогу державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва від 31.07.2006р. №1/1749 про сплату 5250грн. штрафу та другу податкову вимогу державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва від 29.09.2006р. №2/2160 про сплату 5250грн. штрафу.
Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Сінніс, ЛТД” (вул. О. Дашкевича, буд. 20, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 22810515) - 3грн. 40коп. витрат на сплату судового збору.
У решті адміністративного позову відмовити.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.