Справа № 755/1918/14-ц
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" лютого 2014 р.Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючої судді - Марфіної Н.В.,
за участі секретаря - Сидоренка П.М.,
представника скаржника - ОСОБА_1,
державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва - Шеремет Ю.М.,
представника ПАТ «Банк Форум» - Явтушенка Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Шеремет Юлії Михайлівни, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», -
у с т а н о в и в :
21.01.2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Шеремет Юлії Михайлівни в якій просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.11.2013 року у виконавчому провадженні №40603451. Вимоги скарги мотивовано тим, що на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва перебуває виконавчий лист №2604/29397/12 виданий Дніпровським районним судом м. Києва 19.06.2013 року про стягнення з скаржника на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у сумі 675855,98 грн. Постановою державного виконавця від 07.11.2013 року було накладено арешт на все майно, що належить скаржнику. Вказану постанову державного виконавця скаржник вважає не правомірною, оскільки правовідносини між ним та ПАТ «Банк Форум виникли» на підставі крикетного договору, при цьому, забезпеченням виконання боргових зобов'язань ОСОБА_4 на цьому кредитному договору, є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка має більшу ринкову вартість ніж стягнута з скаржника за рішенням суду заборгованість за кредитним договором. За таких умов скаржник вважає, що у державного виконавця не було необхідності у накладення арешту на все його майно, а наявність оскаржуваної постанови порушує його права володільця, оскільки унеможливлює здійснення ним свого законного права розпорядження власним майном. Враховуючи викладені обставини та посилаючись на положення ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 52 Закону України «Про виконавче провадження», скаржник просить суд скасувати оскаржувану постанову державного виконавця.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги скарги з підстав викладених у ній просить скаргу задовольнити і додатково пояснив суду, що згідно проведеної оцінки квартири, яка перебуває в іпотеці, її вартість становить 760000,00 грн., тож сума заборгованості та виконавчий збір повністю покриваються вказаною вартістю заставленого майна, при цьому під арештом опинилась інша належна скаржнику квартира і земельна ділянка з садовим будинком, тому, на думку представника, слід зняти арешт з іншої належної скаржнику квартири та земельної ділянки.
Старший державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ м. Києва Шеремет Ю.М. в судовому засіданні заперечує проти задоволення скарги посилаючись на те, що у виконавчому листі не прописано яким чином має бути проведено стягнення, зокрема, не йдеться про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому вважає свої дії по накладення арешту на майно боржника законними, враховуючи, що арешт накладено саме в межах суми боргу, оскільки станом на час винесення відповідної постанови державному виконавцю не відомо, яке майно є у власності боржника і скільки воно коштує. Лише після проведення відповідних оцінок вартості майна буде звернуто стягнення на предмет іпотеки, а у разі недостатності стягнутої суми, стягнення буде звернуто на інше належне боржнику майно.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечує проти задоволення скарги посилаючись на те, що квартира, яка перебуває в іпотеці, не повністю належить скаржнику, а лише її ? частини, тому її вартості в будь-якому випадку не вистачить для задоволення вимог кредитора і оскільки на даний час боржник судового рішення не виконує, представник вважає дії державного виконавця законними і просить відмовити у задоволенні скарги.
Суд, вислухавши пояснення представника скаржника, державного виконавця Шеремет Ю.М. та представника заінтересованої особи, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що вимоги скарги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно положень ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 07.11.2013 року старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві Шеремет Ю.М. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №40603451 по виконанню виконавчого листа №2604/29397/12 виданого 19.06.2013 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Форум» 675855,98 грн.
За змістом вказаної постанови державний виконавець, зокрема, постановив: «накласти арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 у межах суми звернення стягнення: 675855,98 грн. Заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу».
Відповідно до положень ст.ст. 1, 6 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Згідно положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя (ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження»).
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).
З системного аналізу наведених вище норм та змісту оскаржуваної постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження вбачається, що при винесення вказаної постанови державний виконавець діяв межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України, адже державний виконавець має право на винесення відповідної постанови, а арешт накладено в межах суми боргу, при цьому, наявність заставленого майна не є обов'язковою підставою для звернення стягнення саме на заставлене майно та не позбавляє державного виконавця права накладення арешту як на це майно, так і на будь-яке інше майно боржника в межах суми боргу. Крім того, будь-які оцінки вартості арештованого майна мають проводитись державним виконавцем в межах виконавчого провадження і у разі незгоди боржника з вартістю оціненого майна, він має право оскаржити таку оцінку до суду, тому наданий представником скаржника висновок про оцінку квартири, яка перебуває в іпотеці, не береться судом до уваги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383-387, 293, 294 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні скарги ОСОБА_4 на дії старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Шеремет Юлії Михайлівни, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення.
У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя -