Справа №:123/7403/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.

№ провадження:22-ц/190/78/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І.

суддів:Курської А.Г. Берзіньш В.С.

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 лютого 2013 року відповідачем до Державної податкової інспекції міста Сімферополя було направлено листа з інформацією про те, що він та його мати ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, де проживає остання, здійснюють продаж сурогатних алкогольних напоїв та автозапчастин, а його, позивача, рідний брат ОСОБА_9, на думку ОСОБА_7, займається незаконною підприємницькою діяльністю. За цією заявою органом податкової інспекції було здійснено перевірку з виходом на місце, але відомості, викладені відповідачем у листі, не знайшли свого підтвердження. 28 лютого 2013 року відповідачкою до Головного управління внутрішніх справ було направлено листа з інформацією про те, що він, позивач, його мати ОСОБА_8 та рідний брат ОСОБА_9 скоїли крадіжку її майна. А також за адресою: АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_8, здійснюють продаж сурогатних алкогольних напоїв та автозапчастин. Крім того, ОСОБА_7 звинуватила його, позивача, у тому, що він, нібито, пошкодив її майно та уникнув відповідальності, використовуючи своє службове становище, як співробітник міліції. За цією заявою у відношенні нього було здійснено внутрішню перевірку, за результатами якої викладені у листі відповідача відомості не знайшли свого підтвердження. За результатами обох перевірок було надано відповідь ОСОБА_7, проте нею вдруге було направлено листа до Головного управління МВС України в АР Крим від 26.06.2013 року, у якому вона стверджує про наявність фактів, що раніше вже були перевірені, та не знайшли свого підтвердження.

Позивач стверджує, що неправомірними діями відповідача принижена його честь гідність, та зганьблена ділова репутація, оскільки він працює оперуповноваженим УБОЗ ГУ МВС України в АР Крим, йому заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у моральних стражданнях та переживаннях, оскільки відповідачка принизила його перед його керівництвом, співробітниками та поширила відомості про те, що він скоїв злочин, з приводу чого він дуже переживав, хвилювався і на запитання про те, чи скоював він злочин, повинен був постійно виправдовуватись перед співробітниками та керівництвом.

Позивач просить зобов'язати відповідачку спростувати недостовірну інформацію, щодо нього, а саме: відомості про продаж ним сурогатних алкогольних напоїв та автомобільних запчастин за адресою: АДРЕСА_1 при забезпеченні ним, як співробітником органів внутрішніх справ, цього процесу, а також відомостей про скоєння ним крадіжки та пошкодження її майна, шляхом направлення письмових спростувань до організацій, в які були направлені відповідні заяви, а також стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати.

Представник відповідачки проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить його рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апелянта зводяться до того, що суд необґрунтовано не прийняв до уваги те, що повторне звернення відповідача до компетентних органів при наявності відповідей на попередні, не мало жодних підстав і тому воно було викликано не наміром відповідача виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, а мали характер негативу з наміром зганьбити його честь та ділову репутацію.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідачку та її представника, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з недоведеності тих обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог. При цьому суд вважав встановленим, що підставою для звернення відповідачки до правоохоронних органів є її особисті помилкові судження щодо неправомірної поведінки позивача, які не знайшли свого підтвердження в ході проведення відповідних перевірок, тому вважати, що звернення відповідачки до правоохоронних органів є ні чим іншим, як завідомо неправдиві відомості, або що для звернення до правоохоронних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, а саме завдати ОСОБА_6 певні незручності, у суду немає підстав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Частинами першою, третьою статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Згідно роз'яснень, наданих в п.3, 5, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв'язку з цим суди повинні брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК), заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права (стаття 278 ЦК) тощо.

Відповідно до статей 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів

державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції , а не поширення недостовірної інформації.

У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам слід враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей).

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Судом встановлено і сторони не заперечували, що між ними склались вкрай неприязні стосунки, які виникли з приводу судових спорів щодо домоволодіння та землекористування. Розгляд судових справ тривав з 2004року по 2010рік.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 направила на адресу Державної податкової адміністрації в АР Крим заяву від 09.01.2013 року щодо здійснення нелегального продажу не ліцензованих алкогольних напоїв та автозапчастин з боку ОСОБА_8 та її сина ОСОБА_6, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 а також того, що син останньої - ОСОБА_9 здійснює нелегальну підприємницьку діяльність за тією ж адресою з 2004року. ( а.с.43)

Листом від 27.03.2013 року вих. № с/551/07.90-07 ОСОБА_7 було повідомлено, що працівниками ДПС в м. Сімферополі проведено перевірку за фактами викладеними в її заявах від 23.02.2013 року щодо здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності ОСОБА_8 та ОСОБА_6, та на момент її проведення фактів порушення діючого законодавства, що відноситься до компетенції податкової служби не виявлено.( а.с.44)

В заяві на адресу ГУ МВС України в АР Крим від 23.02.2013 року ОСОБА_7 просить прийняти заходи до ОСОБА_8, яка встановила відеонагляд за її земельною ділянкою. Крім того, вона зазначає, що раніше вже зверталась до органів міліції з приводу того, що ОСОБА_8 та її сини, молодший з яких - ОСОБА_6 є працівником міліції, регулярно перетинають межі її земельної ділянки, з якої була вкрадена дорога драбина, будівельні ліса, арматура. Зазначені громадяни цілодобово займаються незаконним продажем сурогатних алкогольних напоїв та автозапчастин. Просила допомогти їй і припинити безлад зі сторони зазначених осіб. Крім того, в цій заяві ОСОБА_7 вказує, що ОСОБА_6 раніше бив їй вікна, вона зверталась до дільничного інспектора міліції, але він нічого не вирішив ( а.с.45)

Листом від 06.03.2013 року вих. № 7/С-646 за підписом т.в.о. заступника начальника ГУ МВС України в АР Крим, ОСОБА_7 було повідомлено, що за наведеною у її зверненні інформацією працівниками апарату ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим у межах компетенції проведено ретельне службове розслідування, у ході якого відомості, вказані останньою, не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Порушень вимог чинного законодавства в діях працівника УБОЗ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим ОСОБА_6 не встановлено, у зв'язку з чим підстави для вжиття до нього заходів дисциплінарного реагування на даний час відсутні (а.с.46).

26.06.2013року ОСОБА_7 направила на адресу заступника прокурора АР Крим заяву, в якій просила прийняти міри до працівника УБОЗ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_6, який сумісно з братом та матір'ю організували тиск на її бізнес, на захоплення її нерухомості бандитськими методами. Зі сторони працівника УБОЗ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_6 на її адресу постійно висловлюються загрози про знищення її майна, а саме підпалу домоволодіння, знищення автомобіля та інше. Крім того, 19.06.2013року ОСОБА_6 пошкодив її автомобіль, чим спричинив матеріальну шкоду на суму 21397грн 71 коп. Зазначає, що її неодноразові звернення до управління внутрішньої безпеки ніякого результату не дали (а.с.47).

В цей же період часу заяви аналогічного змісту також були направлені відповідачкою на ім'я Начальника ГУ МВС України в АР Крим та Начальника Департаменту внутрішньої безпеки МВС України (а.с.50, 51).

Листом від 24.07.2013 року вих. № 04/2/2-2261-113 за підписом першого заступника прокурора АР Крим ОСОБА_7 було повідомлено, що СВ Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2013 року із попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 194 КК України за фактом пошкодження майна. З метою повноти та об'єктивності розслідування зазначеної події у кримінальному провадженні у порядку ст. 36 КПК України надано вказівки. На цей час розслідування кримінального провадження триває, вживаються заходи з метою встановлення усіх обставин події.

Також було повідомлено, що ГУ МВС України в АР Крим за дорученням прокуратури АР Крим проводилась службова перевірка доводів зазначених у зверненні, щодо протиправних, на думку заявника, дій співробітника УБОЗ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_6, за результатами перевірки будь яких порушень діючого законодавства, з боку ОСОБА_6, не встановлено. Підстав для вжиття інших заходів прокурорського реагування за наведеними у зверненні доводами на цей час не вбачається.( а.с.48)

Крім того, листом від 24.07.2013 року вих. № 04/2/2-2261-113 ОСОБА_7 було повідомлено, що СВ Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АР Крим розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.06.2013 року із попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 194 КК України за фактом пошкодження майна. З метою повноти та об'єктивності розслідування зазначеної події у кримінальному провадженні у порядку ст. 36 КПК України надано вказівки. На цей час розслідування кримінального провадження триває, вживаються заходи з метою встановлення усіх обставин події.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

В судовому засіданні Апеляційного суду АР Крим відповідачка пояснила, що метою її звернень до правоохоронних органів було бажання припинити продаж алкогольних напоїв та автозапчастин, що здійснюють ОСОБА_6. Крім того, вона припускає, що саме позивач пошкодив її майно, однак позову до суду про відшкодування шкоди вона не заявляла ні в цивільному провадженні, ні по кримінальному провадженню, яке відкрито за фактом спричинення шкоди. Вона неодноразово зверталась до різних правоохоронних інстанцій, оскільки, на її думку, ці інстанції не вживали належних заходів щодо захисту її інтересів.

Отже, звернення відповідачки в червні 2013року на ім'я Начальника ГУ МВС України в АР Крим та Начальника Департаменту внутрішньої безпеки МВС України, після відповідей які були їй надані в березні 2013року Державною податковою адміністрацією, заступником начальника ГУ МВС України в АР Крим та в червні 2013року першим заступником прокурора АР Крим, на думку колегії суддів, були викликані не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права чи законні інтереси, а мали іншу мету. Відповідачка продовжувала стверджувати про те, що позивач є правопорушником в її очах, тобто особою яка діє всупереч законам України при цьому перебуваючи на службі в органах МВС. За таких обставин судова колегія вважає, що такі дії відповідачки починаючи з червня 2013року порушують особисті права позивача. Разом з тим спосіб, обраний позивачем для захисту порушеного права, не дозволяє суду апеляційної інстанції ухвалити рішення про задоволення позову в зв'язку з наступним.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснено, що задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Звертаючись до суду, позивач просив спростувати недостовірну інформацію щодо нього. Між тим спростування інформації без визнання її недостовірною неможливо, однак таких позовних вимог позивач не заявляв. За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо спростування недостовірної інформації не можуть бути задоволені, а вимога зобов'язати відповідачку надіслати письмові спростування в організації, в які було повідомлено названу інформацію, не передбачена законом як спосіб захисту порушеного права.

Вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди є похідними від вимог про спростування недостовірної інформації, а тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд першої інстанції зазначеного не врахував і ухвалив помилкове рішення, яке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за зазначених вище підстав.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 309, 317, 318 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 вересня 2013 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди, але з інших мотивів і підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Чистякова Т.І. Курська А.Г. Берзіньш В.С.