№ справа:123/14087/13-кСлідчий суддя:Долгополов

№ провадження:11-сс/190/1/14Доповідач:Тролфімцов А. І.

__________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів спеціалізованої судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Погребняка С.М.

Суддів -Трофімцова А.І., Дяченко Л.О.

при секретарі -Куліке А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Сімферополя від 03.12.2013 р. про задоволення клопотання слідчого про арешт майна ОСОБА_7

за участю прокурора -Кейдуна Б.В.

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з наданих матеріалів, 02.12.2013 р. до слідчого судді Київського районного суду м. Сімферополя звернувся старший слідчий ОВС СУ ГУМВС України в АР Крим майор міліції Мельніков М.В. з клопотанням про арешт майна ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Сімферополя від 03.12.2013 р. було задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1. Мотивуючи своє рішення, суд вказав, що слідчим доведено наявність достатніх підстав для арешту майна, тому що 26.11.2013 р. ОСОБА_7 було оголошено у розшук, що дає підстави вважати що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт, є необхідним для забезпечення подальшого виконання рішення суду та подальшої конфіскації майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання. Мотивуючи тим, що суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_7 на даний час не був повідомлений про підозру, ніде не переховувався та перебуває у лікарні, і не міг отримувати кореспонденцію, крім того слідчому було відомо про знаходження ОСОБА_7 у лікарні, що підтверджується наданими до апеляційної скарги заявами, також слідчий суддя не врахував того що слідчим не надано доказів того, що ОСОБА_7 намагається відчужувати належне йому майно.

Заслухавши доповідача, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали та матеріали кримінального провадження №12013130070001124 оговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати; правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з ухвали, слідчий суддя при прийнятті рішення про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на майно, врахував положення вищенаведених норм процесуального закону, а саме те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке санкцією ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України передбачено застосування додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна та обґрунтовано зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту на нежитлові приміщення, які перебувають у власності підозрюваного.

Крім того доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, тому що слідчим доведено наявність достатніх доказів, які вказують на вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, данні про яке внесені до ЄРДР, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, санкцією цієї статті передбачена конфіскація майна. Майно, на яке в передбаченому законом порядку накладено арешт, належить на праві приватної власності ОСОБА_7 відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.11.2013 р.

Крім того, ОСОБА_7 26.11.2013 р. старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в АР Крим був оголошений у розшук у якості підозрюваного, 12 грудня 2013 року - оголошений у міждержавний розшук, необхідність розшуку підтверджена матеріалами кримінального провадження.

Доводи викладені в апеляційній сказі про те, що ОСОБА_7 знаходився у лікарні та не міг отримувати кореспонденцію ні яким належним чином не підтверджені, тому не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, про те, що апеляційна скарга задоволенню, а ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Сімферополя від 03 грудня 2013 року скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 03 грудня 2013 року про накладення арешту на майно ОСОБА_7 - нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1 - залишити без змін.

С У Д Д І:

Погребняк С.М. Трофімцов А.І. Дяченко Л.О.