Справа №:123/12648/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.

№ провадження:22-ц/190/865/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І.

суддів:Курської А.Г. Руснак А.П.

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та останньою був укладений договір позики, оформлений розпискою від 12.11.2011 року на суму 25000 доларів США. За умовами договору відповідач має повернути борг на першу вимогу позивача, яка була направлена ОСОБА_6 30.09.2013 року. Станом на 30.10.2013 року вимога задоволена не була, у зв'язку із чим позивач просить стягнути зазначену суму в примусовому порядку в гривневому еквіваленті станом на день пред'явлення позову, що становить суму в розмірі 199 825 грн.

Відповідачка проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, пояснивши, що вона не отримувала 12.11.2011 року грошові кошти в сумі 25000 доларів США та не писала відповідної розписки. Вказану суму коштів вона отримувала в листопаді 2009 року для відкриття ломбарду, після повернення грошових коштів рівними частками, що можуть підтвердити свідки, вказана розписка була позивачем знищена. Ніякої вимоги про повернення боргу вона не отримувала. Крім того, станом на 01.11.2011 року вона перенесла другий інсульт та після хвороби знаходилася вдома у лежачому стані.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 02 грудня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що відсутній письмовий договір з умовами сплати позивачу будь-яких відсотків, а також те, що гроші позивач позичав їй на відкриття ломбардів, які було відкрито у 2009 році, а не у 2011 році. Крім того, апелянт вважає, що суд необгрунтовано не прийняв до уваги те, що позивач в судовому засіданні 02.11.2013 року визнав факт погашення суми боргу за розпискою. Також, на думку апелянта, з неї безпідставно стягнено судовий збір, оскільки вона є інвалідом 2 групи.

В судове засідання Апеляційного суду АР Крим відповідачка та її представник не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином. Всупереч положень ч.2 ст.77 ЦПК України, відповідачка та її представник не повідомили суд про причини неявки в судове засідання. Колегія суддів вважає, що апелянт та її представник не з'явились в судове засідання без поважних причин, та вважає можливим розгляд справи у їх відсутності у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з їх доведеності і обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, відповідно до положень ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Із оригіналу розписки, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що 12.11.2011року ОСОБА_6 взяла в борг у ОСОБА_7 25000( двадцять п'ять тисяч) доларів США, які зобов'язується повернути на першу вимогу. (а.с. 23) Наявність зазначеної розписки у позивача свідчить про існування договірних відносин між ним та відповідачкою, та про те, що сума боргу не повернута.

30 вересня 2013 року позивачем на адресу місця проживання ОСОБА_6, зазначеного останньою в розписці, було направлено вимогу про повернення суми боргу (а.с.4), проте конверт 04.11.2013 року було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання ( а.с.21 -22). Позивач вважає, що оскільки відповідачка не отримує пошту за адресою місця проживання, зазначеною нею особисто, то це слід розцінювати як ухилення від виконання взятих на себе зобов'язань, тому звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.

Офіційний курс долара США по відношенню до української гривні по курсу НБУ на день звернення позивача до суду складає: 799,30 гривні за 100 доларів США.( а.с.2) Отже, сума боргового зобов'язання відповідачки перед позивачем складає 199825грн ( 25000 х 7,9930).

Оскільки зазначену у розписці суму відповідачка на вимогу позивача не повернула, то суд правомірно стягнув з неї на користь позивача суму за розпискою від 12.11.2011року в розмірі 199825 грн.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. 57, 58, 59, 60 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до вищевказаних норм закону, належним доказом на підтвердження укладення договору позики є оригінал боргової розписки, виданої боржником кредитору.

Згідно положень ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

При цьому, за змістом частини другої вказаної статті при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК України).

Заперечуючи написання зазначеної розписки, відповідачка не надала суду доказів, які б підтверджували її доводи. Позивачка, будучи забезпеченою правовою допомогою, про призначення почеркознавчої експертизи клопотань в суді першої інстанції не заявляла, до суду апеляційної інстанції з таким клопотанням також не зверталась. Посилання апелянта на підробку розписки також не підтверджено належними доказами.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що позивач визнав факт погашення боргу не підтверджені матеріалами справи і спростовуються фонограмою судового засідання.

Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно безпідставного стягнення з відповідачки суми судового збору, то в цій частині апеляційна скарга є обґрунтованою, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

Відповідачка є інвалідом другої групи і відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, тому судовий збір слід віднести за рахунок держави.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 309, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2013 року в частині стягнення судового збору скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення. Віднести судовий збір в сумі 1998грн 25 коп за рахунок держави.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді

Чистякова Т.І. Курська А.Г. Руснак А.П.