Справа № 157/1621/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О.В.

Провадження № 22-ц/773/193/14 Категорія: 41 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів - Веремчук Л.М., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

23 грудня 2013 року рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить дане рішення скасувати із-за невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному об'ємі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про отримання ними судових повісток. І оскільки про причини своєї неявки сторони суд не повідомляли, про відкладення розгляду справи не клопотали, то у відповідності з вимогами ст. 305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін із таких мотивів.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення у повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Так, відмовляючи у задоволенні позову про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.ст. 71, 71 ЖК УРСР, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не втратив інтересу до спірної квартири, вживав можливих заходів для збереження за собою права на житло, тому з огляду на встановлений судом факт поважності не проживання у спірній квартирі, доводи позивача, викладені у позовній заяві є безпідставними.

Такі висновки суду є правильними, узгоджуються із встановленими обставинами справи та ґрунтуються на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

За змістом наведених вище норм закону, особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням у випадку її відсутності понад шість місяців без поважних на це причин та за умови, що вона повністю втратила інтерес до займаного нею житла.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ордер № 35 від 18 жовтня 1996 року, який дає право на вселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 видано сім'ї ОСОБА_1, в складі зазначеного відповідача, який на той час був членом сім'ї позивача.

З довідки № 102 від 12.11.2012 року, виданої Камінь-Каширським виробничим управлінням житлово-комунального господарства вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, дочка позивача ОСОБА_3 з реєстраційного обліку знята з 25.12.2012 року, як така, що вибула на навчання.

25 грудня 2007 року рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 13 лютого 2008 року постановлено про вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру, у якій останній після вселення у 2008 року та по даний час не проживає.

Разом з тим, як зазначали сторони через малу площу квартири ОСОБА_2 не в змозі розмістити у ній необхідні побутові речі для проживання, а причинами тривалої відсутності та неможливості проживання останнього у спірному житлі є неприязні стосунки, які склались між ними, як колишнім подружжям. Також встановлено, що маючи намір захистити своє право на житло, ОСОБА_2 вживав заходів для його приватизації, згоду на яку позивач не надає.

Вищенаведені обставини, на думку колегії суддів, в своїй сукупності переконливо вказують на те, що тривала, понад шість місяців, відсутність відповідача за зареєстрованим місцем його проживання об'єктивно обумовлена неприязними стосунками з позивачем ОСОБА_1, тоді як відповідач так і не втратив інтересу до спірної квартири.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 23 грудня 2013 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді