ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"22" грудня 2006 р. Справа №6/9/19-нА
за позовом Старосинявського Коопзаготпрому, м. Стара Синява
до Державної податкової інспекції в Старосинявському районі, смт. СтараСинява
про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2004р. № 0000442320/0 про донарахування 15024,16 грн. податку на додану вартість та штрафна санкція в сумі 19975,08 грн.
Суддя Танасюк О.Є. Секретар судового засідання Сарбей О.Ф.
Представники сторін:
від позивача Савчук Л.М. –представник за дорученням від 27.11.06р.
Проскурівська К.Г. –представник за дорученням від 27.11.06р.
від відповідача Куцоконь О.В. –представник за довіреністю №41/к/10-026 від 13.01.06р.
Гук Г.В. –представник за довіреністю №2/25/10-022 від 20.10.06р.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Суть спору: Позивач, у позовній заяві з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.12.06р., просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.04р. №0000442320/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 34999грн.24коп., з яких сума 15 024грн.16 коп. податку на додану вартість та сума 19 975,08 грн. штрафні санкції.
Повноважні представники позивача в судове засідання з’явилися, позовні вимоги підтримали, вказуючи, що 04.07.02р. між позивачем та МПП „Вега” було укладено договір купівлі-продажу приміщень заг. площею 986,60 кв.м. на суму 293701,00 грн. При цьому, оплата за вказані приміщення згідно договору проводилася поетапно із зазначенням конкретних дат оплати в договорі.
В зв’язку з цим, позивач вказує, що реалізація основних засобів (фондів) передбачає передачу відповідних об’єктів новому власникові згідно акту типової форми №03-1, тому саме такий документ подається до податкового органу у випадку продажу основного фонду. Однак, позивач звертає увагу суду на те, що хоч на момент перевірки актів прийому –передачі складено не було, але були наявні платіжні документи про часткову сплату проданих основних фондів МПП „Вега” та надходження коштів на рахунки відповідача, тому податкові накладні ним виписувалися по мірі надходження коштів на банківський рахунок, у відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4. Закону України „Про ПДВ”, а суми включалися до складу податкових зобов’язань в тих періодах, коли проводилася оплата.
За таких обставин, вважає спірне податкове повідомлення-рішення прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, тому просить його скасувати.
Крім того, в додаткових поясненнях до позовної заяви, представники позивача заперечують проти висновків відповідача про те, що коригування позивачем суми недоплати шляхом відображення у декларації після проведення перевірки не може вважатися самостійним виправленням помилки, оскільки відповідно до п.4.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом №166 від 30.05.97р., платник податку має право не подавати уточнюючий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням строків давності та положень пункту 17.2 Закону №2181), протягом якого такі помилки були самостійно виправлені.
Також, позивач не погоджується із сумою визначених йому у спірному податковому повідомленні –рішенні штрафних санкцій, вказуючи, що відповідачем перевищено розмір визначеного контролюючим органом зобов’язання, що на думку позивача, є порушенням вимог п.п.17.1.3. Закону України №2181 від 21.12.00р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його повноважні представники в судовому засіданні проти позовних вимог заперечують, вказуючи що відповідно до п.3.1. ст.3 Закону України „Про ПДВ” в редакції, чинній на момент вчинення позивачем спірної господарської операції, об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з: продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Відповідно до п.1.4. ст.1 даного Закону, продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
В зв’язку з цим, відповідач вказує, що за умовами договору купівлі –продажу приміщень від 04.07.02р., укладеного між позивачем та МПП „Вега”, право власності на приміщення у покупця (МПП „Вега”) виникає з моменту нотаріального посвідчення даного договору, тобто з 04.07.02р., а тому датою виникнення податкових зобов’язань у позивача є саме ця дата.
За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення вважає правомірним та просить у позові відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, встановлено наступне:
Старосинявський коопзаготпром, смт. Стара Синява –зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності – юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 23.06.98р., внесене до ЄДРПОУ, згідно довідки Хмельницького обласного управління статистики №2314 від 28.09.98р. і діє на підставі Статуту, затв. постановою правління Старосинявського РАСТ №24 від 17.11.98р.
04.07.02р. між позивачем та Малим приватним підприємством „Вега”, смт. Стара Синява укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Старосинявський коопзаготпром (продавець) зобов’язувався передати у власність МПП „Вега” (покупець) приміщення, заг. площею 986,60 м.кв., а покупець оплатити, шляхом перерахунку на рахунок продавця суму в розмірі 239 701 грн. частинами:
- 100 000 грн. –після підписання договору;
- 50 000 грн. –до 31.12.00р.;
- 50 000 грн. –до 31.12.03р.;
- 39 701 грн. –до 31.12.04р.
При цьому, згідно п.3 договору, право власності на предмет договору у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення даного договору.
В період з 24.05.04р. по 01.06.04р. Летичівською МДПІ проведено позапланову документальну тематичну перевірку щодо дотримання позивачем вимог Закону України „Про ПДВ” в період з 01.07.02р. по 31.07.02р.
За результатами даної перевірки складено акт №221600302320 від 01.06.04р., в якому зафіксовано порушення позивачем п.1.4 ст.1, п.п.3.1.1. ст.3 та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України „Про ПДВ”, а саме не включення до податкового зобов’язання з ПДВ в липні 2002р. суму в розмірі 15 024,16 грн. та несвоєчасно включено до податкового зобов’язання ПДВ в сумі 24 926,00 грн.
В акті перевірки зазначено, що в наступних періодах позивач частково виправив дану помилку і включив до податкових зобов’язань з ПДВ суму в розмірі 24 926,00 грн. по зазначеній операції. При цьому, уточнюючі розрахунки не подавав.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000442320/0 від 03.06.04р., яким позивачу донараховано податкове зобов’язання по ПДВ 34 999,24 грн., з яких 15 024,16 грн. –основний платіж, а 19 975,08 грн. –штрафні санкції.
Позивачем згідно платіжного доручення №66 від 14.09.04р. погашено сума 15 024,16 грн. податкового зобов’язання з ПДВ , визначену в спірному податковому повідомленні рішенні .
Однак, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000442320/0 від 03.06.04р., позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПІ в Старосинявському районі. (скарга №49 від 11.06.04р.) Рішенням начальника Летичівської МДПІ №2494/10/10020 від 29.06.04р., вказане повідомлення –рішення залишено без змін, а скарга –без задоволення.
Рішенням ДПА в Хмельницькій області №11970/7/25-036 від 18.08.04р. спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, однак, збільшено суму донарахованого зобов’язання по ПДВ, визначеного повідомленням –рішенням №0000442320/0 від 03.06.04р. на 24 890,44 грн., вказавши на неприпустимість зменшення донарахованої суми за результатами перевірки на суму визначену платником у декларації з ПДВ.
За результатами оскарження спірного податкового повідомлення-рішення до ДПА України, прийнято рішення №9553/6/25-1115 від 26.10.04р., яким скасовано рішення ДПА в Хмельницькій області №11970/7/25-036 від 18.08.04р. та залишено без змін податкове повідомлення –рішення №0000442320/0 від 03.06.04р.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом про скасування його в судовому порядку.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно п.п.3.1.1. п.3.1.ст.3 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла у 2002р., тобто на момент вчинення позивачем правочину купівлі-продажу) об’єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Відповідно до п. 1.4. ст.1 даного Закону, (в редакції, що діяла в 2002р.) купівля-продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
Згідно п.п.7.3.1.п.7.3. ст.7 Закону України „Про ПДВ”, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
В зв’язку з цим, судом враховується, що 04.07.02р. між позивачем та Малим приватним підприємством „Вега”, смт. Стара Синява укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Старосинявський коопзаготпром (продавець) зобов’язувався передати у власність МПП „Вега” (покупець) приміщення, заг. площею 986,60 м.кв., а покупець оплатити, перерахувавши на рахунок продавця суму в розмірі 239 701 грн. частинами, зокрема: 100 000 грн. –після підписання договору, 50 000 грн. –до 31.12.00р., 50 000 грн. –до 31.12.03р., 39 701 грн. –до 31.12.04р.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до п.3 вищезазначеного договору, право власності на придбані приміщення у покупця виникає з моменту нотаріального посвідчення даного договору. Враховуючи, що дана угода була нотаріально посвідчена 04.07.02р., а БТІ в Старосинявському районі 04.07.04р. видано МПП „Вега” реєстраційне посвідчення, відповідно до якого вказані приміщення зареєстровані за МПП „Вега”, суд критично оцінює твердження позивача про те, що відвантаженням товарів може вважатися лише безпосередня передача основного засобу покупцю із складанням відповідного акту.
За таких обставин, суд вважає правомірним донарахування відповідачем податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 15 024,16 грн., тобто таким , що визначене у відповідності до діючого законодавства .
Щодо нарахування штрафних санкцій відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „ Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181, судом приймається до уваги наступне :
Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону, податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Штрафною санкцією (штрафом), в розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону є плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
У відповідності до п. „б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону, контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону визначено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Аналіз зазначених норм Закону свідчить про те, що підставою для нарахування штрафної санкції є визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання платника податків. Відповідно, на суму податкового зобов’язання застосовуються штрафна санкція за кожний податковий період установлений для такого податку враховуючи вимоги п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.
Як вбачається з акту перевірки, податкового повідомлення-рішення, та пояснень представників відповідача, штрафна санкція в розмірі 19 975,08 грн. податковим органом застосована на підставі встановленого актом перевірки порушення, а саме суми недоплати сум ПДВ за період з VІІ місяця 2002р. по ХІІ місяць 2003р., без врахування суми донарахованого податкового зобов’язання контролюючим органом за підставами визначеними п. п. „б” п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону.
Зазначені дії відповідача суд вважає неправомірними, оскільки штрафна санкція відповідно до п.п.17.1.3 ст.17.1 ст.17 Закону України № 2181 визначається із суми донарахування.
Враховуючи, що недоплата по податку на додану вартість в VII місяці 2002р. становила 15 024,16 грн., то правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій лише в сумі (15 024,16 грн. х 50% = 7 512,08 грн.)
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, ч. даної статті вказує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судом враховується, що документально та нормативно підтверджується і є правомірним донарахування відповідачем позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 22 536,24 грн., з яких: 15 024,16 грн. –основний платіж та 7 512,08 грн. –штрафні санкції, в зв’язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення від 03.06.04р. №0000442320/0 є частково протиправним та підлягає скасуванню в частині нарахування штрафних санкцій по податку на додану вартість в сумі 12 463,00 грн.
З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.1 ст.71 КАС України, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині безпідставного визначення відповідачем штрафних санкцій в сумі 12 463,00 грн., в решті суми позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Враховуючи часткове задоволення позову та те, що при розгляді справи встановлено неправомірні дії, порушення при формуванні та визначені податкового зобов’язання з ПДВ обох сторін по справі, судові витрати покладаються обидві сторони пропорційно порівно, згідно ст. 94 КАСУ.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104,105, 158-163, 162, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД -
ПОСТАНОВИВ:
Позов Старосинявського коопзаготпрому, смт. Стара Синява до Державної податкової інспекції в Старосинявському районі, смт. Стара Синява про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.04р. №0000442320/0 про донарахування 15 024,16 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 19 975,08 грн. задоволити частково.
Податкове повідомлення-рішення №0000442320/0 від 03.06.04р. про донарахування позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 34 999,24 грн. (з яких: 15 024,16 грн. –основний платіж, а 19 975,08 грн. –штрафні санкції) скасувати в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 12 463,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Старосинявського коопзаготпрому, (смт. Стара Синява, вул. Грушевського,52, р/р 260050307801 ФАБ „Укоопспілка”) витрати по оплаті державного мита в сумі 42,5 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в сумі 59,00 грн.(п’ятдесят дев’ять гривень 00 коп.)
Згідно ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви по апеляційне оскарження. Подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАСУ Постанова , якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.