Копія
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
04 лютого 2014 року місто Севастополь 12 год. 47 хв. Справа №827/2703/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретар - Прокопенко О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі 29 лютого 2008 року, пенсійне посвідчення НОМЕР_1;
представника відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі - Посметного Віктора Олександровича, посвідчення серії УСВ № 000001 від 25 червня 2013 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополя про визнання бездіяльності протиправною та стягнення сум, -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополя про визнання протиправною бездіяльності щодо нездійснення оплати 408 годин несення служби понад встановленого законодавством робочого часу у період з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року та стягнення з Управління МВС України в м. Севастополі на користь ОСОБА_1 суми компенсації за службу понад встановленого законодавством робочого часу у розмірі 5 956 грн. 80 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» не було сплачено позивачу 408 годин робочого часу за несення служби понад установлений законодавством робочий час у сумі 5 956 грн. 80 коп.
У ході судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначав, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 08 серпня 2005 року по 28 липня 2006 року проходив службу у Нахімовському РВ УМВС України в м. Севастополі на посаді помічника начальника чергової частини - оперативного чергового.
Відповідно до листа Управління МВС України в м. Севастополі від 28 липня 2006 року за № 2/831 за період з 08 серпня 2005 року по 28 липня 2006 року позивач відпрацював 1728 годин, 408 з яких є несенням служби понад установлений законодавством робочий час.
Однак, компенсацію за відпрацьований понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин позивачу виплачено не було, оскільки відповідно до пункту 3 наказу МВС України від 17 грудня 1991 року № 530 «Про порядок компенсації особам рядового та начальницького складу ОВС за службу понад встановленого законодавством робочого часу, а також в дні щотижневого відпочинку та в святкові дні», витрати на вказані компенсації проводяться за рахунок і в межах фонду оплати праці. У зв'язку з обмеженим надходженням грошових коштів на оплату праці, виплата компенсації (як додаткового виду оплати праці) за службу понад встановленого законодавством робочого часу особам рядового та начальницького складу УМВС України в м. Севастополі не проводиться.
Статтею 16 Закону України «Про міліцію» встановлено, що особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.
На службу до міліції, відповідно до статті 17 Закону України «Про міліцію», приймаються на контрактній основі громадяни України, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), мають повну загальну середню освіту, володіють державною мовою, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу до міліції може бути встановлено випробування строком до одного року.
Згідно зі статтею 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України. Кодекс професійної етики та поведінки працівників міліції затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Статтею 20 цього Закону визначено, що працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію» для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.
Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» встановлено, що при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які утримуються за рахунок коштів республіканського та місцевих бюджетів, а також коштів, що надходять за договорами від міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій і громадян, до несення служби понад установлений законодавством робочий час оплата їхньої праці за цей час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
У ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що ОСОБА_1 не було виплачено компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин за період служби у Нахімовському РВ УМВС України в м. Севастополі з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року.
Судом не приймається до уваги посилання відповідача на наказ МВС України від 17 грудня 1991 року № 530 «Про порядок компенсації особам рядового та начальницького складу ОВС за службу понад встановленого законодавством робочого часу, а також в дні щотижневого відпочинку та в святкові дні», яким передбачено, що витрати на вказані компенсації проводяться за рахунок і в межах фонду оплати праці, у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, що і відображено у принципі верховенства права.
Однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина відповідно до статті 22 Конституції України є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.
Тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься у частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
До того ж, суд зазначає, що право на отримання компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Таким чином, положення пункту 3 Наказу МВС України від 17 грудня 1991 року № 530 фактично звужує зміст і обсяг права осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ на отримання компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час, що, на думку суду, є порушенням права позивача, яке має бути поновленим.
Разом з цим, позивач, посилаючись на статтю 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» просить стягнути з відповідача компенсацію за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року у розмірі 5 956 грн. 00 коп. з розрахунку вартості 1 години - 7 грн. 30 коп.
Однак, відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 1991 року № 197 «Про порядок компенсації особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за службу понад установлений законодавством робочий час, а також у дні щотижневого відпочинку та святкові дні» оплата праці за несення служби понад установлений законодавством робочий час провадиться у розмірах, передбачених законодавством України про працю, з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Відповідно до довідки-розрахунку грошової компенсації за службу понад установлений законодавством робочий час ОСОБА_1, складеної начальником відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в м. Севастополі, розмір компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин за період з 08 вересня 2005 року по 01 червня 2006 року з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням позивача складає 625 грн. 15 коп.
Щодо доводів представника відповідача про порушення позивачем строків звернення до суду з даним позовом суд зазначає, що до правовідносин щодо проходження особою публічної служби трудове законодавство застосовується субсидіарно.
Так, спеціальним законодавством, що регулює порядок оплати праці осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, не встановлено особливостей щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення заробітку, що йому належить.
У свою чергу, у разі порушення законодавства про оплату праці, відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, рішенням Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» визначено, що положення КЗпП у системному зв'язку з положеннями Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується яким-небудь строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право у відповідності до умов трудового договору та у відповідності до державних гарантій, встановлених законодавством, у тому числі, за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, було лі здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.
Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі щодо не нарахування та не сплати ОСОБА_1 компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин за період з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року, та стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 компенсацію за несення служби понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин за період з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року в сумі 625 (шістсот двадцять п'ять) гривень 15 копійок.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою, другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач не довів суду правомірності своєї бездіяльності, а тому суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі щодо не нарахування та не сплати ОСОБА_1 компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин за період з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року;
Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 компенсацію за несення служби понад установлений законодавством робочий час у кількості 408 годин за період з 08 серпня 2005 року по 01 червня 2006 року в сумі 625 (шістсот двадцять п'ять) гривень 15 копійок.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено 14 лютого 2014 року.
Суддя З оригіналом згідно Суддя (підпис) С.А. Водяхін С.А. Водяхін