Справа № 435/5221/13-ц
Провадження № 22ц/782/4618/13
РІШЕННЯ
іменем України
11 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді - Авалян Н.М.
суддів - Максюти І.О., Туренка С.І.
при секретарі - Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу Краснодонської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 11 жовтня 2013 року в справі за позовом Краснодонської міської ради до ОСОБА_2, третя особа - Державний заклад «Луганський державний медичний університет», про стягнення збитків, -
ВСТАНОВИЛА :
Позивач звернувся до суду 30 січня 2013 року з позовом, який уточнив, та в якому просив стягнути з відповідачки 27 000 грн. за порушення договірних зобов'язань. В обґрунтування позову послався на те, що згідно з укладеним 02 серпня 2004 року договором, Краснодонська міська рада зобов'язалась оплатити навчання відповідачки в Луганському державному медичному університеті, а відповідачка по закінченню навчання зобов'язалась відпрацювати в лікувально-профілактичних установах м.Краснодона не менше п'яти років, але взятого на себе зобов'язання не виконала.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Луганська від 11 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинами справи.
Згідно з вимогами ст.303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не порушувала умов договору (п.4.8). Напроти, позивач не виконав зобов'язання працевлаштувати відповідачку після закінчення нею навчання, чим сам порушив умови договору (п.3.5).
Проте, до такого висновку суд першої інстанції прийшов без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а також з неправильним застосуванням до правовідносин сторін норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню відповідно до п.1, п.4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 серпня 2004 року між позивачем Краснодонською міською радою та відповідачкою ОСОБА_2, яка на момент укладення договору мала прізвище - ОСОБА_2, був укладений договір на підготовку фахівця з базовою вищою освітою кваліфікаційного рівня «спеціаліст». За умовами договору позивач зобов'язався оплатити навчання відповідачки у Луганському державному медичному університеті за спеціальністю "лікувальна справа" протягом шести років вартістю навчання 4 500 грн. на рік (п.1.1), а відповідачка зобов'язалась після закінчення університету відпрацювати за спеціальністю в лікувально-профілактичній установі м. Краснодона не менше п'яти років (п.4.8).
На підставі вказаного договору 03 серпня 2004 року був укладений індивідуальний договір між Луганським державним медичним університетом (Виконавець) та Краснодонською міською радою (Замовник) про отримання відповідачкою вищої освіти.
Відповідачка була зарахована до Луганського державного медичного університету, в якому навчалась в період з 30 серпня 2004 року по 30 червня 2010 року, здобувши вищу освіту.
На виконання умов договору за шість років навчання відповідачки позивачем було перераховано університету 27 000 грн. (4 500 грн. х 6).
Заперечуючи проти позову, відповідачка посилалась на те, що Краснодонською міською радою та Луганським державним медичним університетом не були виконані зобов'язання працевлаштувати її після закінчення навчання за державним замовленням, тому в неї не виникло зобов'язання відпрацювати у лікарняно-профілактичних установах м.Краснодона. А крім того, безпосередньо після закінчення університету вона не мала права працювати лікарем без сертифіката лікаря-спеціаліста, для отримання якого необхідним було навчання в інтернатурі. В інтернатурі вона навчалась в період з 01 вересня 2010 року до 29 червня 2012 року за власні кошти. Сертифікат спеціаліста вона отримала після проходження стажування 26 червня 2012 року.
Проте, ці доводи відповідачки не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Як вбачається з договору, укладеного між позивачем та відповідачкою, Краснодонська міська рада не брала на себе зобов'язання оплачувати навчання відповідачки в інтернатурі, а з укладеного між Краснодонською міською радою та Луганським державним медичним університетом договору вбачається, що відповідачка не зараховувалась до університету за державним замовленням, університет не брав на себе зобов'язання по її працевлаштуванню.
Разом з тим відповідачка на підставі укладеного з Краснодонською міською радою договору взяла на себе зобов'язання відпрацювати в лікувально-профілактичних установах м.Краснодона не менше п'яти років (п.4.8), тому з моменту отримання сертифіката лікаря-спеціаліста вона повинна була вживати активних дій для виконання зобов'язання.
Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, та проти чого не заперечував представник відповідачки, отримавши сертифікат лікаря, відповідачка не зверталась із заявами про працевлаштуванням ні до позивача, ні до будь якої лікарської установи м.Краснодона, які з червня 2012 року по сьогоднішній час мають вільні вакансії сімейних лікарів. Не зважаючи на це, як пояснив в судовому засіданні представник відповідачки, вона не бажає працювати в м.Каснодоні, оскільки не була працевлаштована, а на сьогоднішній час вона змінила місце проживання та в м.Краснодоні не проживає. Крім того пред'явлення до суду позову слід розцінити пред'явленням вимоги до відповідачки виконати умови договору, а невизнання відповідачкою позову як її відмову від виконання договору.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, а крім того, цивільні права та обов'язки можуть виникати з актів цивільного законодавства.
Договором сторони прямо не передбачили, що у випадку відмови відповідачки від працевлаштування в м.Краснодоні, вона повинна повернути сплачені позивачем кошти за її навчання. Разом з тим пунктом 5.5 договору сторони передбачили, що вони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідно до законодавства.
Цивільним законодавством України договірні правові відносини сторін також прямо не врегульовані. А тому оплачені позивачем за навчання відповідачки грошові кошти за змістом ст.ст.1212, 1213 ЦК України слід вважати безпідставно набутим майном
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є, зокрема, набуття або збереження майна за рахунок іншої особи та відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
За таких обставин оплачені позивачем за навчання позивачки грошові кошти підлягають поверненню (стягненню) у зв'язку з відмовою відповідачки від договору (її небажанням працевлаштуватись та відпрацювати не менше п'яти років в лікарсько-профілактичних установах м.Краснодона).
У зв'язку із задоволенням позову відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3,4, 313-317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Краснодонської міської ради задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Луганська від 11 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов Краснодонської міської ради задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Краснодонської міської ради 27 000 гривень за невиконання договірних зобов'язань та 270 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом
Суддя-доповідач: