Справа №2-1148-07
РІШЕННЯ
ім'ям України
30 липня 2007 року місцевий суд Ленінського району міста Луганська в складі:
головуючого - судді Авалян Н.М. при секретарі - Холодовій О.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадщину, -
встановив:
20.02.2007. позивачі звернулись до суду з вказаною позовною заявою, в якій просять суд визнати за ними право власності на спадщину, яка складається з недобудованого жилого будинку №28 по вул. Дарвіна в м. Луганську, після смерті чоловіка та батька ОСОБА_4, який помер 21 жовтня 1994 року.
В судове засідання позивачки не з*явились, просили розглядати справу за їх відсутністю.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, пояснивши, що оформити спадщину в нотаріальній конторі вони не мають можливості, оскільки будинок не завершений будівництвом і не зареєстрований. Завершити будівництво після смерті батька вони також не мають можливості, тому бажають продати будинок.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючсиь на те, що изнання права власності на жилий будинок неможливе до закінчення його будівнцитва та у встановленому законом порядку введення його в експлуатацію.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи, вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 жовтня 1994 року в м. Луганську помер ОСОБА_4, що підтверджено актовим записом про смерть №1188 від 09 листопада 1994 року, зареєстрованим Ленінським відделом ЗАГС ОСОБА_5.
Після його смерті відкрилась спадщина та виникли правовідносини спадкування, які регулюються нормами ЦК України в редакції 1963 року.
Відповідно до ст. ст. 548, 549 ЦК України в редакції 1963р., що діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4, для отримання спадщини необхідно, щоб спадкоємець його прийняв. Прийнята спадщина визнається такою, що належить спадкоємцю з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління спадковим майном або подав звяву до державної нотаріальної контори.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи; часом відкриття спадщини є день смерті особи; місцем відкриття спдащини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 524 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини; право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у разі неохоплення заповітом всієї спадщини - спадкоємці за законом.
Відповідно до ст. 529 ЦК України в першу чергу право на спадкування мають дружина /чоловік/, діти спадкодавця та батьки.
Спадкоємцями за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 на момент відкриття спадщини були позивачі: ОСОБА_1 як дружина спадкодаця та позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як діти спадкодавця, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частках, видане 12 травня 1995 року Четвертою ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 1 -1133.
Вказане свідоцтво було видане на спадкове майно, яка складалось з автомобіля марки ГАЗ-2410, 1989 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. Позивачка ОСОБА_1 не заявила своїх прав на половину автомобіля, оскільки автомобіль був придбаний в період шлюбу, але не за спільні кошти подружжя, а за кошти батьків.
Але до складу спадкового майна не був внесений недобудований будинок 3 28 по вул. Дарвіна в ОСОБА_5, оскільки будівництво його не було закінчено і право Власності на будинок не було зареєстроване у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Ленінської районной ради народних депутатів від 08 січня 1991 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 600 га під будівництво індивідуального жилого будинку за адресою: м. Луганськ, вул. Дарвіна, 28.
На підставі зазначенного рішення між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, з однієї сторони, та Виконавчим комітетом ОСОБА_5 міської ради народних депутатів, з іншої сторони, 09 квітня 1991 року був укладений договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва жилого будинку на праві приватної власності. Вказаний договір посвідчений 09 квітня 1991 року Четвертою ОСОБА_5 державною нотаріальною конторою в реєстрі за №2-902.
На отриманій у встановленому законом порядку земельній ділянці був у 1993 році житловий будинок, будівництво якого не було закінчено. Побудова відповідно до технічного паспорту, виконаного 05 лютого 2007 року ОСОБА_5 міськом комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації" складається з: недобудованого житлового будинку літер А -2 площею 110, 1 кв.м технічною готовністю 73%; недобудованої веранди літер а площею 9, 2 кв.м; балкону літер а-1 площею 9, 2 кв.м; погрібу літер П площею 41, 0 кв.м. Інвентаризаційна оцінка недобудованого будинку складає 88 220 грн.
Будівництво проведено на отриманій у встановленому законом порядку земельній ділянцію
Відповідно ст. 95 ЗК України землекористувач має право на відведеній йому земельній ділянці будувати житлові, виробничі та інші споруди.
Відповідно до СТ. 331 ч.1 ЦК України право власності на нову річ, яка створена особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом також встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4'з 03 лютого 1979 року, який був зареєстрований в Палаці щастя м. Ворошиловграда, актовий запис №130.
Вказані обставини підтверджені належними письмовими доказами.
Відповідно до ст. 22 КпШС України в редакції 1970 року майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності; у разі поділу майна частки подружжя визнаються рівними.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб /співвласників/, належить їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю
Відповідно до ст. ст. 370, 372 ЦК України у разі виділу частки із спільного сумісного майна або у разі поділу такого майна вважається, що частки кожного
співвласника є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Оскільки спірне майно відповідно до закону є загальною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4, в якому їх частки є рівними, позивачці після смерті чоловіка відповідно до закону належить виділити у власність 1/2 частку будинку, а інша половина будинку успадковується всіма спадкоємцями в рівних частках, що відповідно складатиме за кожним з них 1/6 частку (1/2 : 3).
Таким чином після смерті спадкодавця ОСОБА_4 відповідно до закону частки позивачів у будинку складатимуть :
частка ОСОБА_1 - 2/3 (1/2 як частка в спільній сумісній власності подружжя + 1/6 як частка в порядку спадкування за законом);
частка ОСОБА_3 -1/6 як частка в порядку спадкування за законом;
частка ОСОБА_2 -1/6 як частка в порядку спадкування за законом.
Підлягають стягненню з позивачів відповідно до ціни позову судові витрати у розмірі 831 грн. з урахуванням сплаченої суми державногол мита при пред*явленні позову (882, 20-51).
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2
Володимировича, ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати право спільної часткової власності на недобудований житловий будинок №28 по вулиці Дарвіна в місті Луганську, який складається з: недобудованого житлового будинку літер А -2 площею 110, 1 кв.м технічною готовністю 73%; недобудованої веранди літер а площею 9, 2 кв.м; балкону літер а-1 площею 9, 2 кв.м; погрібу літер П площею 41, 0 кв.м, інвентаризаційною оцінкою 88 220 гривень : за ОСОБА_1 - у розмірі 2/3 частки; за ОСОБА_2 - у розмірі 1/6 частки; за ОСОБА_3 -у розмірі 1/6 частки.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави державне мито в розмірі 831 гривні.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.