Кам"янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області

Справа № 318/3232/13-ц

Номер провадження №2/318/20/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2014 р. м. Кам"янка-Дніпровська

06 лютого 2014 року Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Капустинського М.В.

при секретарі Бекетовій А.А.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника органу опіки та піклування Пугач Л.Г.

третіх осіб: ОСОБА_4

ОСОБА_5

представника позивача ОСОБА_6

свідків ОСОБА_7

ОСОБА_8

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Кам'янко-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, зазначаючи, що 01.03.1997 року між ним та відповідачкою був укладений шлюб, зареєстрованийй відділом РАЦС Кам'янсько-Дніпровського РУЮ Запорізької області, про що зроблений актовий запис за № 16.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Подружжя разом з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час відповідач подала позови до суду про розірвання шлюбу та про стягнення з позивача аліментів на утримання дітей. Як зазначає позивач, що діти проживають з ним, він їх утримує, коли виїжджав у відрядження на заробітки, постійно надсилав гроші своїй родині. Позивач не бажає розривати шлюб, про що ним було подано заяву про примирення. Дітей своїх він любить, бажає проживати з ними, незалежно від того, як буде вирішено питання щодо їх шюбу з відповідачкою.

Відповідач має намір змінити місце проживання та поїхати до Росії, хоча позивач бажає зберегти сім'ю. У випадку окремого проживання з відповідачем, бажає, щоб діти залишилися з ним, так як він має можливості надати їм гідне виховання та утримання. Позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, з ним за місцем реєстрації та проживання дітей у будинку АДРЕСА_1.

В судове засідання позивач з'явився, свої позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

В судове засіданя відповідач з'явився, просить відмовити в задоволенні позову, заперечує, проти того, щоб діти проживали з позивачем.

В судове засідання третя особа ОСОБА_5 з'явився, заперечує проти позовних вимог.

В судове засідання третя особа ОСОБА_4 з'явилася, заперечує проти позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник Органу опіки та піклування Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації Пугач Л.Г., не підтримала позовні вимоги.

В судовому засіданні було заслухано думку дітей, які пояснили, що хочуть проживати з матір'ю - ОСОБА_2.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, заслухавши думку дітей, які не бажають проживати разом з батьком - ОСОБА_1, суд прийшов до висновку, що позов потрібно залишити без задоволення.

Згідно ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст.161 СК якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до положень ст. 3 Міжнародної Конвенції про права дитини від 20.11.89 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно принципу 6 Декларації прав дитини проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Згідно ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В судовому засіданні не встановлено виняткових обставин, доведених належними та допустимими доказами того, що матір не займається вихованням дітей, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не приділяє своїм дітям належної уваги.

Таким чином враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги вік дітей, їх думку, бажання проживати з матір'ю та обставини спору встановлені в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що для забезпечення гармонійного повноцінного розвитку, необхідного та належного виховання, з метою забезпечення дітям належного батьківського піклування малолітні діти мають проживати з матір'ю - ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст.10, 11,60,61,88,209,212,214-215,218 ЦПК України, ст.ст. 141,161 СК України, Конвенцією з прав дитини від 20.11.1989 року, Декларацією з прав дитини, 20.11.1959 року, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Кам'янко-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення місця проживання дітей - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.В. Капустинський