Справа № 430/432/14-ц

Провадження №6/430/61/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі:

головуючого-судді Карташевої Т.А.,

при секретарі Бабарикіній А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Станично-Луганського району Луганської області подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєвої Ю.С. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-

ВСТАНОВИВ:

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєва Ю.С. звернулася з поданням щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначила наступне.

На виконанні у відділі державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-360, виданого 21.07.2011 року Краснодонським районним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі ? частини доходу. 08.11.2011 р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У ході примусового виконання державним виконавцем надіслано запити до Станично-Луганського РБТІ, МРЕВ, отримані відповіді з ДПІ Станично-Луганського району, ВДАІ, відповідно до яких, інформації про наявність відкритих розрахункових рахунків за боржником у фінансових установах немає, транспортного засобу за боржником не зареєстровано. Згідно відповіді УПФУ в Станично-Луганському районі боржник на обліку не перебуває, пенсію не отримує. Згідно відповіді РБТІ за боржником нерухомого майна не зареєстровано. В результаті злісного ухилення від сплати аліментів утворилася заборгованість. 30.11.2012 р. державним виконавцем було описано рухоме майно боржника: диван та крісло, які були передані на відповідальне зберігання дружині боржника Сашенко С.О. 11.10.2013 р. під час проведення експертної оцінки арештованого майна за адресою: АДРЕСА_1 державног виконавця до будинку не впустили, про що складений відповідний акт. Зі слів колишньої дружини боржника стало відомо, що останній за вказаною адресою не мешкає, його місцезнаходження невідоме, боржник збирається виїжджати на заробітки в РФ. Виїзд боржника за межі України ускладнює виконання рішення суду.

У судове засідання старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєва Ю.С. не з*явилася. Неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

Дослідивши матеріали подання, суд ввжає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов*язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ухилення громадянина від виконання зобов*язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов*язань.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Закон визначає право державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України лише у разі ухилення боржника від виконання зобов*язань, покладених на нього рішенням, тобто навмисного чи іншого свідомого невиконання обов*язків з боку боржника.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, до подання в обґрунтування своєї позиції державним виконавцем додані копія виконавчого листа, копія постанови про відкриття виконавчого провадження, згідно якої 08.11.2011 р. старшим державним виконавцем Слєсарєвою Ю.С. відкрите виконавче провадженння з виконання виконавчого листа №2-360, виданого 21.07.2011 р. Краснодонським міськрайонним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, почнаючи з 27.09.2010 р. до досягнення повноліття дитиною, пояснення ОСОБА_2 від 12.12.2011 р. про часткову сплату аліментів.

Інших доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_2 будь-яких діянь, спрямованих на невиконання ним обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, державним виконавцем не надано.

Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

Які саме обов'язки, передбачені ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» не виконуються боржником, в поданні не зазначено.

Крім того, у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» міститься перелік дій, які має право здійснювати державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження. З отриманого судом подання незрозуміло, чи були в повній мірі державним виконавцем застосовані зазначені в ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» дії, які вказують на те, що забезпечити виконання рішення неможливо в іншій спосіб, окрім обмеження права виїзду громадянина ОСОБА_2 за межі України. Також ст. 90 Закону України «Про виконавче провадження» визначена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього закону, проте з подання і доданих до нього доказів не вбачається, чи скористався державний виконавець положеннями закону з метою забезпечення виконання рішення.

З доданих до подання матеріалів також не вбачається, чи вживалися державним виконавцем визначені ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень.

З поданням про обмеження виїзду за межі України державний виконавець звернувся до суду 18.02.2014 р., виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-360 відкрите 08.11.2011 р., які ж саме виконавчі дії (з посиланням на відповідні докази) були проведені державним виконавцем в період з 08.11.2011 р. до часу звернення з поданням до суду, не зазначено. Посилання державного виконавця в поданні на те, що в ході виконання виконавчого документу зроблені запити до обліково-реєстраційних установ щодо наявності зареєстрованого за боржником рухомого та нерухомого майна, суд до уваги не приймає, оскільки вони не доведені державним виконавцем. Дослідити матеріали виконавчого провадження суд не має можливості у зв*язку з неявкою державного виконавця до суду.

Не заслуговують на увагу і посилання державного виконавця на те, що виїзд боржника за межі України ускладнює виконання рішення суду, оскільки доказів, що свідчать про намір ОСОБА_2 виїхати за межі України, не було надано.

На підставі викладеного, суд вважає, що у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєвої Ю.С. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 слід відмовити

Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Станично-Луганського районного управління юстиції Слєсарєвої Ю.С. щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п*яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий Т.А. Карташева