Справа № 104/239/14-ц
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 лютого 2014 року м. Білогірськ
Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого - судді Борісенка Є.В.,
при секретарі - Стаднюк Н.О.,
за участю:
заявника - ОСОБА_1,
представника заінтересованої
особи - Чернавської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білогірську цивільну справу за заяявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Зибинська сільська рада, Білогірський районний сектор Головного Управління ДМС України в АР Крим, про встановлення факту проживання на території України,
ВСТАНОВИВ:
07.02.14 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання на території України: в с. Зибини Білогірського району АР Крим з 10.06.1991 року по теперішній час, заінтересовані особи: Зибинська сільська рада, Білогірський районний сектор Головного Управління ДМС України в АР Крим.
Заяву обґрунтовує тим, що він проживає в с. Зибини Білогірського району з 10 червня 1991 року, з 11 серпня 1991 року він працював у кооперативі «Василівка» в Білогірському районі АР Крим. В жовтні 2013 року він звернувся до Білогірського районного сектору Головного Управління ДМС України в АР Крим з питанням заміни паспорту громадянина України на новий у зв'язку із розірванням його першої сторінки, але у видачі нового паспорту йому було відмовлено у зв'язку із встановленням факту незаконної видачі йому паспорту громадянина України, що підтверджується висновком від 02.11.2007 року, та йому було рекомендовано надати необхідні документи для отримання громадянства України.
В судовому засіданні заявник на вимогах наполягав, просив заяву задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, додатково зазначив, що він є громадянином України, паспорт громадянина України він отримав у 1999 році, з цим паспортом він виїзжав до Росії, ніяких питань з приводу його незаконної видачі не виникало. Він звернувся до Білогірського відділу міграційної служби з приводу обміну паспорту, але йому було відмовлено з тієї підстави, що він постійно проживає в Україні з 1999 року, відмову відділу ДМС не оскаржував, але з підставами відмови не згодний, оскільки постійно проживає в с. Зибини з червня 1991 року, а з вересня 1991 року працював у кооперативі.
Представник заінтересованої особи - Зибинської сільської ради - в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви, підтвердив, що ОСОБА_1 давно приїхав проживати до своєї сестри, але сказати з якого часу він постійно проживає на території сільської ради не може.
Представник заінтересованої особи - Білогірського районного сектору Головного Управління ДМС України в АР Крим - в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та прийняття рішення на розсуд суду.
Відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутністю представника заінтересованої особи.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також і інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Судовим розглядом встановлено, що заявнику Білогірським РВ ГУ МВС України в Криму 04 червня 1999 року виданий паспорт громадянина України НОМЕР_1 (а.с.5).
Проведеною перевіркою СДІРФО Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим від 02.11.2007 року встановлено, що паспорт серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_1 04.06.1999 року в порушення вимог наказу МВС України від 117.08.1994р. № 316 «Про затвердження Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», що підтверджується відповідним висновком (а.с.6).
Згідно записам будинкової книги для прописки громадян, які проживають у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою 05.02.1997 року, прибув з м. Кіровакану Вірменії 05.02.1997 року, паспорт НОМЕР_2 виданий ВВС Кіроваканського міськвиконкому Вірменської РСР (а.с.12-14).
17.01.2014р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Білогірського районного сектору Головного Управління ДМС України в АР Крим з приводу заміни паспорту громадянина України на новий у зв'язку із непридатністю його використання (а.с.15).
За повідомленням Білогірського районного сектору Головного Управління ДМС України в АР Крим від 21.01.2014 року ОСОБА_1 відмовлено в обміні паспорту громадянина України, у зв'язку з порушенням його видачі, а також рекомендовано надати документи для отримання громадянства України у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство».
Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України, та особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав».
Підстави та порядок набуття громадянства України, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб урегульовані Законом України від 18 січня 2001 р. № 2235-Ш «Про громадянство» (з наступними змінами та доповненнями). Крім того, питання встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними врегульовано Указом Президента України № 215/2001 від 27 березня 2001 року «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України» (з подальшими змінами і доповненнями), яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень.
Пунктами 8-9 зазначеного Порядку передбачено, що рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року (відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону) та на 13 листопада 1991 року (відповідно до п.2 ч.1 ст.3 Закону) є одним із необхідних документів для встановлення належності особи до громадянства України.
Як було встановлено судовим розглядом, та підтверджено ОСОБА_1 в судовому засіданні, заявник звернувся до відповідних органів не з приводу належності його до громадянства України, а з приводу обміну паспорту у зв'язку із непридатністю його використання, тобто підставою для звернення до суду стала відмова в обміні паспорту.
Порядок обміну паспорта передбачений п.4.1, п.4.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України № 320 від 13.04.2012 року, при цьому, в переліку документів, які додаються до заяви для обміну паспорта, рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року, не зазначено.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значенн» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Заявник не надав суду доказів, як це передбачено ч.2 ст. 258 ЦПК України, на підтвердження того, що він звертався до територіального підрозділу Державної міграційної служби України із заявою про одержання паспорту і йому було в цьому відмовлено через відсутність рішення суду про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року.
Також слід зазначити, що заявником не доведено факту проживання на території України - в с. Зибини Білогірського району з 10 червня 1991 року.
Як встановлено в судовому засіданні, а саме із записів будинкової книги для прописки громадян, які проживають у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєстрований за вказаною адресою 05.02.1997 року, та що він прибув з м. Кіровакану Вірменії 05.02.1997 року, вказане в судовому засіданні заявником не спростовано.
Надана заявником трудова книжка, не може бути прийнята судом у якості безперечного доказу по справі, оскільки сам по собі факт працевлаштування не свідчить про постійне проживання на території України, тим більш, що запис про прийняття на роботу з 11.08.1991 року до кооперативу «Василівка» зроблений без зазначення дати та номеру документу, на підставі якого її було зроблено, ніяких інших документів про отримання заробітної плати, кількості відпрацьованих днів, тощо, суду не надано
Суд також не приймає у якості належних доказів по справі письмові підтвердження ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 з червня 1991 року, оскільки ці особи в якості свідків судом не допитувалися і такого клопотання перед судом заявником не заявлялося.
З урахуванням викладеного, суд вважає заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 58-61, 88, 209, 212-215, 218, 234, 256 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
в задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересовані особи: Зибинська сільська рада, Білогірський районний сектор Головного Управління ДМС України в АР Крим, про встановлення факту проживання на території України - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Білогірський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: (підпис) З оригіналом згідно.
Суддя: Секретар: